Condition and Outlook for Prefixal Morphemes Investigation: Semantic Aspect

 © The Editorial Council and Editorial Board of Linguistic Studies

Linguistic Studies
Volume 25, 2012, pp.  28-31

Condition and Outlook for Prefixal Morphemes Investigation: Semantic Aspect

Anna Matantseva

Article first published online: June 15, 2012 


Additional information

 Author Information: 

Anna O. Matantseva, Post-Graduate Student at Department of Ukrainian Language in UkrainianNational University "Kyiv-Mohyla Academy". Her research area includes the word-formation.
Correspondence: anna_matantseva@ukr.net

Citation: 
Matantseva, A. Condition and Outlook for Prefixal Morphemes Investigation: Semantic Aspect [Text] //Linguistic Studies collection of scientific papers / Donetsk National University Ed. by A. P. Zahnitko. – Donetsk : DonNU, 2012. – Vol. 25. – Pp. 12-17. – ISBN 966-7277-88-7

Publication History:
Volume first published online: June 15, 2012

Article received: November 16, 2011, accepted: November 29, 2011 and first published online: June 15, 2012

Annotation.

The main methods on investigation of prefixes meanings in Ukrainian linguistics are analyzed critically. We focus our attention on study of word-formative meanings and the grammatical meaning of morphemes.

Keywords:
verb, prefix, word-formative meaning of prefix, grammatical meaning of prefix, semantic-structural method.

Abstract.

CONDITION AND OUTLOOK FOR PREFIXAL MORPHEMES INVESTIGATION: SEMANTIC ASPECT

Anna Matantseva

Department of Ukrainian Language in UkrainianNational University "Kyiv-Mohyla Academy", Kyiv, Ukraine

Available 16 November 2011

 

Abstract

Relevance

Actuality ofthe study was that, despite the presence of a number of essays devoted to the semantics of the Ukrainian prefixes we have not produced objective criteria to describe the meanings of these morphemes. The discussion about the principles of distribution of prefixal value sfrom word-formative and aspectual types continues. Features of historical development of the Ukrainian prefixal system require further analysis, as well as the functioning of prefixes in one way or the style.

Purpose

The purpose of the article is to reflect critically on the works of Ukrainian linguists concerning prefixas emantics.

Tasks

The implementation of the purpose provided the solution of such tasks: 1) to identify the advantages and disadvantages of approaches to the study of prefixal morphemes values, 2) to indicate the range of problems that require further processing.

Conclusion

Upon learning of linguists who study the Ukrainian language prefixal system on the semantic level, author  defined as the development of scientific though the ldint his direction. If V.S. Ilyin only outlines the approach to the study of prefixal values, S.O.Sokolovamakes it systemic and adds a number of criteria, which should take into account, describing prefixal semantics, such as morphemic-semantic variation of prefixes and semantic in terrelations within groups.

Perspective 

Solving these issues in the future will determine the features of prefixal system of Ukrainian language at the present stage and the ways of its development.

Research highlights

► The main methods on investigation of prefixes meanings in Ukrainian linguistics are analyzed critically. ► Author focus the attention on study of word-formative meanings and the grammatical meaning of morphemes.

Keywords: verb,prefix, word-formative meaning of prefix, grammatical meaning of prefix, semantic-structural method.

References

Avilova, N. S. (1976). Vid glagola i semantika glagol'nogo slova. M.: Izd-vo "Nauka".

Bondarko, A. V. (1976). Teorija morfologicheskih kategorij. Leningrad: Izd-vo "Nauka".

Il'yin, V. S. (1953). Prefiksy v suchasniy ukrayins'kiy movi. K.: Vyd-vo Akademiyi Nauk URSR.

Kal'ko, M. I. (2002). Aspektual'nist' i diyeslivna polisemiya. Cherkasy: Brama. Vydavets' Vovchok O.Yu.

Klymenko, N. F., & Karpilovs'ka, Ye. A. (1998). Slovotvirna morfemika suchasnoyi ukrayins'koyi literaturnoyi movy. K.: Instytut movoznavstva im. O.O. Potebni Natsional'noyi Akademiyi nauk Ukrayiny.

Maslov, Ju. S. (1984). Vid i leksicheskoe znachenie glagola v sovremennom russkom literaturnom jazyke. Ocherki po aspetologii, 48-65. Leningrad: Izd-vo LGU.

Rojzenzon, L. I. (1974). Mnogopristavochnye glagoly v russkom jazyke. Samarkand: Samarkandskij gosudarstvennyj un-t im. A. Navoi.

Sokolova, S. O. (2003). Prefiksal'nyy slovotvir diyesliv u suchasniy ukrayins'kiy movi. K.: Naukova dumka.

SSULM, (1979). Slovotvir suchasnoyi ukrayins'koyi literaturnoyi movy. K.: Naukova dumka.

SUM, (1970). Slovnyk ukrayins'koyi movy (v 11 t.), 1. K.: Vyd-vo "Naukova dumka".

SUM, (1977). Slovnyk ukrayins'koyi movy (v 11 t.), 8. K.: Vyd-vo "Naukova dumka".

Correspondence: anna_matantseva@ukr.net

Vitae

Anna O. Matantseva, Post-Graduate Student at Department of Ukrainian Language in UkrainianNational University "Kyiv-Mohyla Academy". Her research area includes the word-formation.

Article.

Анна Матанцева

ББК 81.2УКР-2

УДК 811.161.2'373.611

СТАН І ПЕРСПЕКТИВИ ДОСЛІДЖЕННЯ ПРЕФІКСАЛЬНИХ МОРФЕМ: СЕМАНТИЧНИЙ АСПЕКТ

 

Критично осмислено основні підходи до вивчення відтінків значень префіксів в українській мові. Увагу зосереджено на словотвірних і граматичному значеннях морфем.

Ключові слова: дієслово, префікс, словотвірне значення префікса, граматичне значення префікса, структурно-семантичний підхід.

 

В українському мовознавстві значну кількість робіт присвячено вивченню суфіксальних морфем. Натомість префіксальні одиниці лишаються недостатньо описаними. Загалом досліджень, що стосуються префіксальної системи української мови, не багато. Зокрема, це праці В.C. Ільїна, С.О. Соколової, В.М. Русанівського, який написав відповідний розділ у «Словотвірі сучасної української літературної мови» (1979). Питання про особливості префіксальної морфеми як засобу словотворення торкалися такі українські й російські мовознавці: Н.Ф. Клименко, Є.А. Карпіловська, М.М. Шанський, Л.І. Ройзензон, Б.Н. Головін, В.В. Баратова, Н.В. Лахно. Поліпрефіксацію на матеріалі слов’янських мов досліджував Л.І. Ройзензон.

Актуальність дослідження зумовлена тим, що незважаючи на наявність низки розвідок, присвячених семантиці українських префіксів, досі не вироблено об’єктивних критеріїв для опису всіх значень цих морфем. Триває дискусія про принципи розподілу префіксальних значень на словотвірні й аспектуальні. Подальшого аналізу вимагають особливості історичного розвитку префіксальної системи української мови, а також функціонування префіксів у тому чи тому стилі.

Мета статті – критично осмислити праці українських мовознавців, що стосуються префіксальної семантики. Щоб реалізувати поставлену мету, визначимо переваги й недоліки підходів до вивчення значень префіксальних морфем, вкажемо коло проблем, що потребують подальшого опрацювання.

Найскладнішим завданням для лінгвістів на сьогодні лишається опис усіх відтінків значень префіксів української мови. Це пов’язано із тим, що для більшості префіксальних морфем характерна багатозначність. Н.Ф. Клименко й Є.А. Карпіловська вказують, що особливо це помітно на прикладі дієслівних префіксальних морфем, які майже всі мають по кілька значень. Наприклад, префікс до- може виражати просторове значення «наближення до якогось об’єкта руху»: докинути, доповзти; «доведення дії до якоїсь просторової чи часової межі»: договорити, дофарбувати; «додаткове виконання дії або доведення її до певної норми»: дооформити, доопрацювати, досолити [Клименко, Карпіловська 1998: 21]. Крім того, як вказує більшість і українських, і російських мовознавців, серед префіксів часто трапляються омоніми [Клименко, Карпіловська 1998; Ройзензон 1974; Соколова 2003]. С.О. Соколова наводить такий приклад цього явища: виїхати (з села), де префікс ви- називає початок дії, спрямованої від об’єкта, – виїздити (дорогу), де той самий префікс означаєкінець дії, пов’язаної з поширеністю на якійсь площині [Соколова 2003: 24-25].

В.С. Ільїн у своїй праці «Префікси в сучасній українській мові» (1953) вказує на фактори, що спричиняють таку розгалуженість значень префіксальних одиниць. Значення префікса може змінюватися залежно від семантики основи, з якою він поєднується, а також наявності / відсутності суфіксів. При цьому необхідно враховувати, в якому значенні вжито слово (прямому чи переносному) й контекст. Описуючи відтінки значень дієслівних префіксів, дослідник намагається зважати на ці характеристики [Ільїн 1953: 18].

В.С. Ільїн також указує на генетичний зв'язок між префіксами й прийменниками. За його спостереженням, префіксальні одиниці часто зберігають значення прийменників, від яких походять. Проте в більшості випадків, залежно від поєднання з певними суфіксами й значення дієслівного кореня, вони набувають зовсім нових функцій. Наприклад, у словах відбігти, добігти, прибігти помітно зв’язок префікса й прийменника, а в лексемах відбудувати, дорікати, прикривати такий зв'язок втрачено. Описуючи значення конкретних префіксів, В.С. Ільїн спершу виокремлює значення, похідні від відповідного прийменника. Потім подає відтінки значень префіксів, що їх додають суфікси, семантика твірної основи, а також метафоризація значення відповідної лексеми [Ільїн 1953].

На нашу думку, такий підхід дозволяє побачити закономірності розвитку значень префіксів залежно від семантики основи. Проте, як зазначив сам В.С. Ільїн, цей метод дослідження не дозволяє виокремити всі відтінки значень префіксальних морфем [Ільїн 1953: 18]. Крім того, натрапили на певні неточності в описі значень деяких префіксів. Наприклад, дієслова проситися – відпроситися лінгвіст розглядає як граматичну видову пару. Однак «Словник української мови» (1970 – 1980) так тлумачить ці лексеми. Дієслово проситися означає: «1. Просити дозволу робити, зробити, що-небудь. 2. Бути дуже потрібним, придатним до чого-небудь. 3. Просити, щоб прийняли куди-небудь» [СУМ 1977: 284]. Натомість лексему відпроситися подано як відповідник доконаного виду до слова відпрохуватися, й вонамає значення: «1. Прохаючи, брати дозвіл у кого-небудь, щоб відлучитися з місця роботи додому. 2. Прохати про звільнення від чого-небудь» [СУМ 1970: 624]. Бачимо: префікс від- у всіх значеннях додає до основи проситися нових семантичних відтінків, уточнює її. Тому вважаємо, що пара проситися – відпроситися має словотвірний, а не граматичний зв’язок. Наявність таких неточностей вказує на те, що загалом вдала робота потребує певних доопрацювань. Зокрема, необхідно виробити об’єктивні й чіткі критерії для визначення значень конкретних префіксів.

У праці «Словотвір сучасної української літературної мови» (1979) дещо узагальнено й уточнено підхід до опису дієслівних значень, що його окреслив В.С. Ільїн. Аналізуючи кожен префікс, дослідники спершу виявляють значення, співвідносне з відповідним прийменником, а потім встановлюють зміни у семантиці префіксальної й кореневої морфем при переносному вживанні дієслів. Прийменникове значення префікса пов’язане із просторовим, часовим чи об’єктним значенням відповідного прийменника. Переносне значення дієслова виникає внаслідок процесу метафоризації. За спостереженнями лінгвістів, реальна семантика префікса зберігається тільки в тому разі, коли між префіксальною й дієслівною кореневою морфемами наявна природна реакція, тобто підпорядкованість префіксального елемента кореневому. У такому випадку префікс модифікує семантику твірного дієслова. Внаслідок порушення нормальної реакції основне значення дієслова може приймати на себе префікс. Тоді коренева морфема має підпорядковане значення, будучи інколи навіть випадковою, як-от у дієсловах переборщити, перекапустити. Причиною втрати кореневою морфемою домінантного значення є переносне вживання [ССУЛМ 1979: 253].

Мовознавці розвивають підхід до вивчення значень префіксів, що його запропонував В.С. Ільїн. Однак питання про те, як виокремити найменші відтінки значень префіксальної морфеми, а також про об’єктивні критерії розподілу багатозначних префіксів між семантичними групами все ще залишається відкритим.

Сучасна українська дослідниця С.О. Соколова здійснила опис префіксальних морфем на рівні лексико-семантичних відношень. Науковець створює матрицю, в якій враховано й формальні, й семантичні відношення між морфемами. Вона виокремлює по три типи відношень на обох рівнях:

1.    На формальному рівні:

цілковита формальна тотожність;

варіювання форми;

цілковита розбіжність форми.

2.    На семантичному рівні:

цілковита семантична тотожність;

варіювання семантики;

цілковита розбіжність семантики.

Зважаючи на взаємодію формальних і семантичних відношень, мовознавець визначає дев’ять типів формально-семантичних опозицій, у яких можуть перебувати дієслівні префікси: 1) відношення абсолютної тотожності: злетіти (на дерево) – збігти (на гору) (напрямок руху знизу вгору); 2) відношення фонетичних варіантів: зіткати (рядно) – зварити (кашу) (результативне значення); 3) відношення дублетності: увійти (проникнення якогось об’єкту в інший) – зайти (в хату) (рух у певний простір);4) відношення семантичного варіювання: переробити (роботу) (виконувати дію над об’єктом повторно) – перебинтувати (руку) (помістити об’єкт між іншими об’єктами); 5)відношення фоносинонімії: зіткати (рядно)зобгати (папірець); 6) відношення різноморфемної синонімії, коли значення переплітаються, але не є тотожними: приїхати (в село) – доїхати (до села); 7) відношення омонімії: виїхати (з села) (початок дії, спрямування від об’єкта) – виїздити (дорогу) (кінець дії, пов’язаної з поширеністю дії на якійсь площині); 8) відношення морфологічної паронімії: злетіти (про птаха) – зібрати (врожай); 9) відношення абсолютної розбіжності: зайти (до кімнати) – відплисти (від берега) [Соколова 2003: 12-13].У такий спосіб С.О. Соколова описує просторові значення префіксальних дієслів і вказує на семантичні зв’язки префіксів у межах цієї групи. Вважаємо, що за цим же принципом можна дослідити часові й об’єктні значення префіксів.

Аналіз префіксів на рівні лексико-семантичних відношень, як вказує С.О. Соколова, дозволяє визначити словотвірний потенціал лексем і напрямки їхнього подальшого розвитку [Соколова 2003: 14]. Матрицю формально-семантичних опозицій можна застосувати для зіставлення споріднених мов. Таке дослідження дозволить визначити спільні й специфічні риси префіксальних систем слов’янських мов.

Крім принципів вивчення префіксів на рівні лексико-семантичних відношень, дослідниця подає схему опису префіксальних значень, якою можна послуговуватися для укладання тлумачного морфемного словника. Розгляньмо це питання детальніше, оскільки схема дозволяє досить точно й системно подати значення того чи того префікса, показати семантичні зв’язки в межах префіксальної системи. Спершу С.О. Соколова пропонує визначити морфемно-семантичне варіювання (МСВ) префіксів, а також модифікацію префіксального значення залежно від твірної основи та її адекватність. Під терміном морфемно-семантичне варіювання дослідниця розуміє варіювання семантики формально тотожних мовних одиниць, яке також відбувається в межах однієї морфеми [Соколова 2003: 10]. Далі для кожного префікса необхідно встановити кілька основних значень, навколо яких утворилися відтінки значень, зумовлені семантикою основи-мотиватора й актантів дієслова. При цьому варто пам’ятати, що значення префікса, яке з’явилося внаслідок взаємодії із певною основою, може одночасно належати до кількох семантичних груп. Це спричиняє до того, що семантичні класи відповідних дієслів утворюють певну множину із нечіткими межами й складними взаємозв’язками. Першим у словниковій статті варто вказувати основне просторове значення, пов’язане із відповідним прийменником. Якщо відповідника серед прийменника немає, потрібно виокремити найпоширеніше просторове значення. Наступний крок – опис просторових значень, похідних від основного, й поступовий перехід до опису аспектуальних значень. Передовсім варто досліджувати ті значення, в яких найяскравіше виражено значення родів дії, а потім перейти до суто видового значення. Для видових префіксів лінгвіст пропонує описувати умови їхньої десемантизації й переходу у видову морфему [Соколова 2003: 196-197].

Підхід С.О. Соколової дозволяє не лише послідовно визначити те чи те значення префікса, а й враховує зв’язки, що виникають між префіксальними семантичними групами. Однак до викладених положень варто додати зауваження. Безумовно, словникове тлумачення дієслів, на яке спирається науковець у своїй праці, визначаючи префіксальне значення, має бути одним із основних критеріїв при опрацюванні матеріалу. Проте інколи лексикографічні праці мають недоліки. Так, префіксальні дієслова, особливо ті, що пов’язані з аспектуальними значеннями, не завжди витлумачено точно. Наприклад, дієслово відредагувати в «Словнику української мови» (1970 – 1980) має таке значення: «Здійснити редагування певного тексту» [ССУЛМ 1977: 627]. Із поданого тлумачення слова не зрозуміло, яку функцію виконує морфема від-: суто видову або вказує на фінітивне значення. Вважаємо, що в такому разі необхідно звертатися до текстів і вивчати, як дієслово вжито в контексті.

Як було вказано раніше, досі не розв’язаним лишається питання про розподіл префіксів на словотвірні й граматичні, що ускладнює процес опису дієслівних значень. Складна семантична природа префіксальної морфеми спричиняє до того, що науковці не мають єдиного погляду на її статус як засіб видоутворення. Цю дискусію описано в працях [Авилова 1979; Бондарко 1976; Калько 2002], а тому не зупинятимемося на ній докладно. Вкажемо на наше розуміння видової префіксальної семантики. Підтримуємо погляд, що його запропонував Ю.С. Маслов у праці «Вид и лексическое значение глагола в современном русском литературном языке» (1984). На думку лінгвіста, морфологічних критеріїв для вивчення засобів і особливостей видоутворення не достатньо. Варто враховувати семантику відповідного дієслова й контекст, у якому його вжито. На підтвердження своєї думки Ю.С. Маслов наводить такі випадки вживання кореляційної пари ловити – зловити:ловив, але так не зловив; ловив, поки не зловив; ловив, і нарешті зловив. Бачимо: семантика дієслова зловив у всіх трьох прикладах дещо відмінна. Натомість зовсім інші властивості мають лексеми на кшталт бачити, дякувати, які не можуть бути вжиті в словосполуках бачив, але так і не побачив; дякував, але так і не подякував. Це доводить те, що здатність дієслова набувати «власновидового» значення залежить від семантики його основи, а виявити відповідне значення можна, насамперед, у контексті.

Послідовник Ю.С. Маслова О.В. Бондарко детально зупиняється на особливостях перфективації й імперфективації. Він зазначає, що перфективація, на відміну від імперфективації, зазвичай пов’язана з появою або лексичного значення, як-от лежати – відлежати, або словотвірного значення родів дії: лежати – полежати. Інколи префікс може набувати суто видового значення, наприклад, гасити – загасити, проте цей процес не регулярний. Оскільки перфективація – явище не регулярне, вивчати його в межах граматики недоцільно. Це питання варто досліджувати у зв’язку зі словотворенням [Бондарко 1976].Отже, префікс розуміємо як морфему, що за певних умов може втрачати своє словотвірне значення й ставати засобом творення видової опозиції. У такому разі необхідно визначити обставини, за яких відбувається втрата словотвірної семантики префікса.

Підсумовуючи зауважимо: опрацювавши роботи мовознавців, які вивчають префіксальну систему української мови на семантичному рівні, визначили, як відбувався розвиток наукової думки в цьому напрямі. Якщо В.С. Ільїн лише окреслює підхід до дослідження префіксальних значень, то С.О. Соколова робить його системнішим, додає низку критеріїв, на які необхідно зважати, описуючи префіксальну семантику, як-от: морфемно-семантичне варіювання префіксів, взаємозв’язки в межах семантичних груп. Подальшого аналізу потребують особливості взаємодії префіксів із твірною основою й ширшим контекстом, закономірності вживання цих морфем у певному стилі. Розв’язання цих питань уперспективі дозволить визначити особливості префіксальної системи української мови на сучасному етапі й шляхи її розвитку.


References. 

Література

Авилова 1976: Авилова, Н.С. Вид глагола и семантика глагольного слова [Текст] / Н. С. Авилова. – М. : Изд-во «Наука», 1976. – 328 с. – Бібліогр. : с. 319-327.

Бондарко 1976: Бондарко, А.В. Теория морфологических категорий [Текст] / А. В. Бондарко. – Ленинград : Изд-во «Наука», 1976. – 253 с.

Ільїн 1953: Ільїн, В.С. Префікси в сучасній українській мові [Текст] / В. С. Ільїн. – К. : Вид-во Академії Наук УРСР, 1953. – 166 с.

Калько 2002: Калько, М.І. Аспектуальність і дієслівна полісемія : монографія [Текст] / М. І. Калько. – Черкаси : Брама. Видавець Вовчок О.Ю., 2002. – 144 с. – Бібліогр. : с. 131-143. – ISBN 966-8021-23-1.

Клименко, Карпіловська 1998: Клименко, Н.Ф., Карпіловська, Є.А. Словотвірна морфеміка сучасної української літературної мови [Текст] / Н. Ф. Клименко, Є. А. Карпіловська. – К. : Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні Національної Академії наук України, 1998. – 161 с. – ISBN 966-02-0428-0.

Маслов 1984: Маслов, Ю.С. Вид и лексическое значение глагола в современном русском литературном языке [Текст] / Ю. С. Маслов // Очерки по аспетологии. – Ленинград: Изд-во ЛГУ, 1984. – С. 48-65.

Ройзензон 1974: Ройзензон, Л.И. Многоприставочные глаголы в русском языке. Учебное пособие [Текст] / Л. И. Ройзензон. – Самарканд : Самаркандский государственный ун-т им. А. Навои, 1974. – 243 с. – Бібліогр. : с. 232-236.

Соколова 2003: Соколова, С.О. Префіксальний словотвір дієслів у сучасній українській мові [Текст] / С. О. Соколова. – К. : Наукова думка, 2003. – 283 с. – Бібліогр. : с. 269-280. – ISBN 966-00-0135-5.

ССУЛМ 1979: Словотвір сучасної української літературної мови [Текст] / відп. ред. М. А. Жовтобрюх. – К. : Наукова думка, 1979. – 406 с.

СУМ 1970: Словник української мови : [у 11 т.] / голова ред. колегії І. К. Білодід. –К. : Вид-во «Наукова думка», 1970. – Т. 1. – 799 с.

СУМ 1977: Словник української мови : [у 11 т.] / голова ред. колегії І. К. Білодід. –К. : Вид-во «Наукова думка», 1977. – Т. 8. – 927 с.

 

Критически осмыслены основные подходы к изучению значений префиксов в украинском языке. Внимание сосредоточено на изучении словообразовательных и грамматического значений морфем.

Ключевые слова: глагол, префикс, словообразовательное значение префикса, грамматическое значение префикса, структурно-семантический подход.


The main methods on investigation of prefixes meanings in Ukrainian linguistics are analyzed critically. We focus our attention on study of word-formative meanings and the grammatical meaning of morphemes.

Keywords: verb, prefix, word-formative meaning of prefix, grammatical meaning of prefix, semantic-structural method.

Надійшла до редакції 16 листопада 2011 року.