Oppositional Character of Functional-Semantic Category of Frequency in the Modern Ukrainian Language

 © The Editorial Council and Editorial Board of Linguistic Studies

Linguistic Studies
Volume 26, 2013, pp.  32-36

Oppositional Character of Functional-Semantic Category of Frequency in the Modern Ukrainian Language

Olena Achylova

Article first published online: March 20, 2013 


Additional information

 Author Information: 

Olena L. Achylova, Candidate of Philology, Assistant of Department of Ukrainian Language Culture in Vernadsky Tavrian National University. Correspondence: elena-achilova@yandex.ru 

Citation: 
Achylova, OOppositional Character of Functional-Semantic Category of Frequency in the Modern Ukrainian Language [Text] // Linguistic Studies collection of scientific papers / Donetsk National University Ed. by A. P. Zahnitko. – Donetsk : DonNU, 2013. – Vol. 26. – Pp. 32-36. – ISBN 966-7277-88-7

Publication History:
Volume first published online: 
March 20, 2013

Article received: September 17, 2012, accepted: December 28, 2012 and first published online: March 20, 2013

Annotation.

The article deals with the theoretical issues related to the definition of the category of frequency, its main features are highlighted. Frequency represented as a functional-semantic category, based on the binomial opposition "semelincident / frequentative".
Keywords functional-semantic category, frequency, opposition, frequentative, semelincident.

Abstract.

OPPOSITIONAL CHARACTER OF FUNCTIONAL-SEMANTIC CATEGORY OF FREQUENCY IN THE MODERN UKRAINIAN LANGUAGE

Olena Achylova

Department of Ukrainian Language Culture in Vernadsky Tavrian National University Simferopol, the Crimea, Ukraine

 

Available 17 September 2012.

 

Abstract

Relevance

The category of number as one of the fundamental philosophical categories can be related to the category of frequency of verbs which expresses actions (events and situations), that are divided into infinitely repeating different acts. In a language such categories are identified in the process of interaction among the different ways of their expression. These ways may belong to different language levels, which can interact and form semantic systems of functional-semantic type. That is why these categories are called functional-semantic categories or FSC. "The criterion for the determination of such categories is a community of semantic features of elements in different language levels which interact, and a presence of known semantic invariant in differential semantic features of these elements" [Bondarko 1967: 18].

The problem of frequency as FSC is based on the opposition semelincident / frequentative, and it has different ways of expression in different language levels. The problem is also correlated with other semantic categories (first of all, the category of aspectuality), where the grammatical category of the type and semantic-derivative category RDD is the core and it has not been studied complexly yet in modern Ukrainian language. So, the topicality of the research is caused by the need to analyze the frequency as FSC.

Purpose

The purpose of the paper is in studying the frequency as FSC and determination of the specialty of semantic features, which form the opposition semelincident / frequentative.

Tasks

Due to the objective of the article some tasks are determined such as: 1) to research FSC of frequency on a base of its oppositional character; 2) to describe frequentative and semelincident frequencies as the main structure elements of opposition.

Conclusion

So, the category meaning of the frequency is characterized by semantic referring frequentative and semelincident. It also causes the opportunity of determining the frequency in a separate FSC. The category of frequency can be characterized due to different semantic features, but the presence of the specified opposition is just a base for realization these features.

Perspective

The further studying frequency and other aspectual meanings with their ways to express in other Slavic languages is perspective.

 

Research highlights

►The article deals with the theoretical issues related to the definition of the category of frequency, its main features are highlighted. ► Frequency represented as a functional-semantic category, based on the binomial opposition "semelincident / frequentative".

Keywords: functional-semantic category, frequency, opposition, frequentative, semelincident.

 

References

Beloshapkova, T. V. (2007). Kognitivno-diskursivnoe opisanie kategorii aspektual'nosti v sovremennom russkom jazyke. Moskva.

Bondarko, A. V. (1967). K problematike funkcional'no-semanticheskih kategorij. Voprosy jazykoznanija, 2, 18-31.

Bronikova, S. A. (2004). Funktsional'no-semantychne pole kvantytatyvnosti v suchasniy ukrayins'kiy movi. Avtoref. dys. … kand. filol. nauk. Odesa.

Vasil'ev, L. M. (1981). Semantika russkogo glagola. Glagoly rechi, zvuchanija i povedenija. Ufa.

Vinogradov, V. V. (1972). Russkij jazyk (grammaticheskoe uchenie o slove). Moskva: Vysshaja shkola.

Gajdukov, V. G. (1989). Znachenie odnokratnosti dejstvija i sredstva ego vyrazhenija v sovremennom russkom jazyke. Avtoref. diss. … kand. filol. nauk. Moskva.

Grekova, O. K. (1979). Vidy znachenij povtorjaemosti i sredstva ih vyrazhenija. Vestn. Mosk. un-ta: Ser. Filologija. Moskva, 2, 37-48.

Zolotova, G. A. (1973). Ocherk funkcional'nogo sintaksisa russkogo jazyka. Moskva: Nauka.

Knjazev, Ju. P. (2007). Grammaticheskaja semantika: Russkij jazyk v tipologicheskoj perspektive. Moskva: Jazyki slavjanskih kul'tur.

Parylyak, L. I. (2008). Struktura funktsional'no-semantychnoho polya iteratyvnosti v suchasniy ukrayins'kiy movi. Avtoref. dys. … kand. filol. nauk. Ivano-Frankivs'k.

Remchukova, E. N. (1986). Sushhestvitel'nye s semanticheskim komponentom "slozhnoe dejstvie" v sovremennom russkom jazyke. Filologicheskie nauki, 6, 53-59.

Roshhina, L. M. (1977). Sposoby vyrazhenija povtorjaemosti dejstvija v sovremennom russkom jazyke. Avtoref. diss. … kand. filol. Nauk. Tashkent.

Sil'nickij, G. G. (1973). Semanticheskie tipy situacij i semanticheskie klassy glagolov. Problemy strukturnoj lingvistiki, 373-392. Moskva: Nauka.

Sokolov, O. M. (1985). Fazovoe var'irovanie v vidovyh oppozicijah russkih glagolov. Filologicheskie nauki, 4, 46-52.

Sokolov, O. M. (1997). Osnovy implicitnoj morfologii russkogo jazyka. Moskva: Izd-vo Rossijskogo universiteta druzhby narodov.

Teorija funkcional'noj grammatiki: Vvedenie. Aspektual'nost'. Vremennaja lokalizovannost', (1987). Teorija funkcional'noj grammatiki: Vvedenie. Aspektual'nost'. Vremennaja lokalizovannost'. L'vov.

Teorija funkcional'noj grammatiki: Kachestvennost'. Kolichestvennost', (1996). Teorija funkcional'noj grammatiki: Kachestvennost'. Kolichestvennost'. SPb.: "Nauka".

Titarenko, E. Ja. (1985). Povtorjaemost' dejstvija v sisteme aspektual'nyh kategorij russkogo glagola. Diss. … kand. filol. nauk. Simferopol'.

Chertkova, M. Ju. (1996). Grammaticheskaja kategorija vida v sovremennom russkom jazyke. Moskva: Izd-vo MGU.

Chesnokova, L. D. (1992). Kategorija kolichestva i sposoby ejo vyrazhenija v sovremennom russkom jazyke. Taganrog.

Jakovlev, V. N. (1975). Mnogoaktnost' kak sposob glagol'nogo dejstvija. Nauchnye doklady vysshej shkoly: Filologicheskie nauki, 3, 97-105.

 

Correspondence: elena-achilova@yandex.ru

Vitae

Olena L. Achylova, Candidate of Philology, Assistant of Department of Ukrainian Language Culture in Vernadsky Tavrian National University. Her research areas include aspectology, functional linguistics, word-formation, morphology, and communicative linguistics. 

Article.

 

 

Олена Ачилова

УДК 811.161.2366.58

 

ОПОЗИЦІЙНИЙ ХАРАКТЕР ФУНКЦІЙНО-СЕМАНТИЧНОЇ КАТЕГОРІЇ КРАТНОСТІ

В СУЧАСНІЙ УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ

 

У статті висвітлено теоретичні питання, пов’язані з визначенням кратності, виділено її основні ознаки. Кратність розглянуто як функційно-семантичну категорію, яка ґрунтується на бінарній опозиції «однократність / багатократність».

Ключові слова: багатократність, кратність, однократність, опозиція, функційно-семантична категорія.

 

Поняття кількості є одним з основних понять, вираження яких притаманне мові. Кількість є поняттєвою категорією, її розглядають як систему семантичних компонентів або окрему ознаку певного універсального значення безвідносно до ступеня їх граматикалізації та способу вираження в мові.

Категорія кількості є абстрактною та логічно самостійною, співвідносною з такими загальними поняттями, як множинність, величина, міра, ступінь і збірність, які виступають субкатегоріями кількості.

Категорія кількості як одна з фундаментальних філософських категорій корелює з граматичною категорією числа (насамперед, іменника), із семантикою числівника, а також із дієслівною категорією кратності, яка виражає дії (події, ситуації), розчленовані на необмежено повторювані окремі акти.

У мові такі категорії виявляються в процесі взаємодії засобів їхнього вираження. Ці засоби можуть належати до різних мовних рівнів, при взаємодії яких утворюються семантичні комплекси функційно-семантичного плану. Тому ці категорії прийнято називати функційно-семантичними категоріями, або ФСК [ТФГ 1987]. «Критерієм для виділення таких категорій є спільність семантичної функції елементів різних мовних рівнів, що взаємодіють, наявність відомого семантичного інваріанта в диференційних семантичних ознаках цих елементів» [Бондарко 1967: 18]. Зауважимо, що на сучасному етапі лінгвісти застосовують польовий метод під час дослідження кратності, тобто розглядають кратність як функційно-семантичне поле (ФСП) [ТФГ 1987; ТФГ 1996 та ін.].

Проблема кратності як ФСК, що ґрунтується на опозиції однократність / багатократність, має ядерні і периферійні засоби вираження на різних мовних рівнях, співвідноситься з іншими семантичними категоріями, передусім категорією аспектуальності, ядром якої є граматична категорія виду та семантико-словотвірна категорія РДД – ще не зазнала комплексного дослідження в сучасній українській мові. Отже, актуальність цієї розвідки зумовлена необхідністю аналізу кратності як ФСК.

Мета роботи полягає у вивченні ФСК кратності та встановленні специфіки семантичних ознак, які формують опозицію багатократність / однократність. Відповідно до мети визначено такі завдання: 1) дослідити ФСК кратності на основі її опозиційного характеру; 2) схарактеризувати повторюваність та однократність як основні структурні елементи опозиції.

Варто зауважити, що кратність є ФСК, тому що їй притаманна загальна диференційна ознака – семантичний інваріант, репрезентований двочленною опозицією (однократність / багатократність), яка об’єднує систему різнорівневих компонентів мови на основі спільності їхніх семантичних функцій. У свою чергу, ФСК кратності як підкатегорія входить у більш загальну функціонально-семантичну надкатегорію аспектуальності.

Як відомо, опозиція є найсильнішим типом поєднання компонентів певної категорії, коли значення компонентів передбачають одне одного, тому вивчення ФСК кратності поза опозиційних відношень не дає повного уявлення про неї як складне аспектуально-семантичне явище, адже повторюваність дії не може відбуватися без зв’язку з її одиничним виявленням.

На опозиційному принципі побудована теорія фазовості, розроблена О.М. Соколовим, що виводить чотири значення граматичної фазовості, одне з яких характеризується як «багаторазове / одноразове» [Соколов 1985: 50]. Причому відношення між повторюваністю й цілісністю одиничної дії взаємозумовлені. Розглядаючи співвіднесеність сем одноактності / повторюваності, науковець виділяв особливий тип фазової межі, коли початкова та завершувальна фази зливаються в єдине ціле. Зміна уявлення про характер (більш або менш тривалий) межі сприймається як закінчений акт, що корелює з повторюваністю в часі, на зразок: случиться – случаться, встретить – встречать, прыгнуть – прыгать тощо (пор.: укр. трапитися – траплятися, зустріти – зустрічати, стрибнути – стрибати) [Соколов 1997: 89-90].

Л.Д. Чеснокова відзначає, що категорія кількості є системою елементів, а основою систематизації виступає елемент із семантикою «один». Множинність репрезентує собою сукупність елементів, отже, елемент «один» протистоїть множинності як недискретна величина дискретній [Чеснокова 1992: 8].

Домінантним значенням для категорії кратності також запропоновано вважати рахованість / нерахованість предметів, ознак і дій. На лінгвістичному рівні ознаку захованості / нерахованості розуміють як здатність / нездатність форм входити до опозиції однина / множина [Бронікова 2004: 7].

«Незважаючи на формальну невираженість, багатоактність тим не менш об’єктивно виявляється в певному семантичному співвідношенні з одноактністю. Ці два значення взаємозумовлені, і одне виявляється на тлі іншого. Значення розчленованої дії у багатоактного дієслова найчастіше обумовлене наявністю лексично співвідносного з ним одноактного дієслова» [Яковлев 1975: 101].

Отже, семантична ознака множинності ситуацій реалізується в сукупності двох взаємозв’язаних значень: багатократності та однократності, які посідають полярні позиції в семантичному просторі кратності.

Лінгвісти характеризують категорію кратності за різними критеріями. Так, Л.М. Рощина тлумачить багатократність (або множинність, кратність, повтореність) як аспектуальне значення, яке виражає неоднократне відтворення дії в часі й просторі, безвідносно до числа повторень [Рощина 1977]. О.К. Грекова розкриває це поняття як процес відтворення тієї самої дії [Грекова 1979]. За М.Ю. Чертковою, повторюваність – це низка однорідних повторюваних дій, що співвідносяться з певним часовим відрізком їх перебігу. Крім того, між моментами повторення є незаповнені дією інтервали. Повторювані дії можуть характеризуватися протяжністю або одноактністю (моментальністю) і відновлюватися як через однакові, так і через різні проміжки часу [Черткова 1996]. У свою чергу, Л.І. Париляк пропонує розглядати категорію кратності («ітеративності») як таку мовну категорію, «в основі якої лежить філософське визначення повторюваності як такої, повторюваності «взагалі», повторюваності безвідносно до присутності / відсутності повторюваного» [Париляк 2008: 1]. Ю.П. Князєв описує багатократну ситуацію, виражену дієслівною формою НДВ, із синхронної позиції, паралельно її перебігу, але зазначає, що її референт займає не один безперервний період часу, а репрезентує низку точок або відрізків [Князев 2007: 75].

На думку О.Я. Титаренко, багатократність («повторюваність») може бути внутрішньою й зовнішньою, тобто виявлятися на рівні слова або на рівні висловлювання [Титаренко 1985]. Внутрішню повторюваність актуалізують, наприклад, дієслова «складної дії», які В.В. Виноградов описав як «складний процес, складну дію, стан, що складається з повторюваних або взагалі багатьох актів, рухів» [Виноградов 1972: 135]. О.М. Ремчукова зазначає, що такі дієслова називають складну дію, здійснювану в кілька прийомів, розчленовану на однорідні акти, кожний з яких може дорівнювати або певній частині дії, або дії загалом, що зумовлює вираження повторюваності [Ремчукова 1986: 54].

За характером і засобами вираження внутрішня багатократність не є однорідним явищем. Вона може бути експліцитною й імпліцитною, а найважливішим критерієм внутрішньої багатократності є наявність співвідносної одиничності дії [Титаренко 1985: 26]. Внутрішня експліцитна повторюваність є результатом семної взаємодії в лексичній семантиці дієслова, коли відбувається поєднання сем префіксів і суфіксів із семами кореневих морфем, наприклад: перекидати (всі речі), постріляти (всіх качок) тощо. Привертає увагу обов’язкова наявність множини об’єктів (або суб’єктів) дії, які зумовлюють актуалізацію повтореності та неможливість утворення опозиції.

До дієслівних форм з імпліцитною семантикою багатократності зараховують дієслова різноспрямованого руху або моторно-кратні дієслова на зразок ходити, носити, літати тощо. Вони виражають дію, яка багато разів здійснюється в різних напрямах.

З урахуванням опозиційного характеру категорійної семантики кратності логічною є пропозиція О.Я. Титаренко ввести до складу дієслів з імпліцитною багатократністю такі лексеми, як повторять, встречать, случаться, появляться тощо (укр. повторювати, зустрічати, траплятися, з’являтися). Особливість цих дієслів полягає в їхній природній здатності виражати багатократну дію. Такі дієслова НДВ означають процес повторення дії, названий однократним корелятом ДВ: повторить, встретить, случиться, появиться (пор.: укр. повторити, зустріти, трапитися, з’явитися) [Титаренко 1985]. Зазначимо, що ці дієслова виражають недискретні повторювані дії, а тому їхні відповідники ДВ репрезентують дію як окремий закінчений акт.

З іншого боку, багатократність характеризується потенційною дискретною членованістю структури, де кожний елемент семантично не відрізняється від попереднього й наступного [Сильницький 1973]. Це означає, що багатократна дія складається з тих самих повторюваних квантів дії, на зразок: ахати – ахнути, кидати – кинути тощо. Тобто дієслова із семою повторюваності в своєму наборі семантичних ознак здатні виражати в мовленні значення імпліцитної повторюваності. Проте ці семи не завжди актуалізуються в процесі мовлення, пор.: Хлопець стрибав по доріжці. Спортсмен стрибав у воду. У першому прикладі сема повторюваності актуалізована, у другому – ні, хоча її можна встановити за допомогою контексту.

Як зауважує О.Я. Титаренко, ступінь розчленованості може бути різним. На зразок, «дієслова идти, бежать також означають ітеративну розчленованість (переміщення ніг), але цього ще недостатньо для того, щоб можна було говорити в такому випадку про імпліцитну повторюваність. Необхідною умовою для цього є наявність одиниці виміру, лексично вираженої в мові, тобто експліцитної однократності або одноактності, наприклад: прыгать – прыгнуть, носить – нести тощо» [Титаренко 1985: 33] (пор.: укр. стрибати – стрибнути, носити – нести).

Отже, лінгвісти трактують багатократність через зв’язок з однократністю, зазначаючи, що багатократна дія складається з низки однократних дій.

Дія може членуватися на акти, кожний з яких дорівнює частині дії або дії загалом. У першому випадку йдеться про багатоактну повторюваність. Дієслова із семантикою багатоактної повторюваності лінгвісти пропонують класифікувати як семантичні групи з ідентичною аспектуальною характеристикою, виділені на основі спільної семантики, або семантичних ознак. Так, В.М. Яковлєв розподіляє їх за чотирма семантичними групами: дієслова звучання (айкать, гавкать, чихать), дієслова конкретних фізичних дій (рубить, грести), дієслова руху (махать, вертерться, порхать), дієслова фізичних явищ (капать, мигать) [Яковлев 1975] (пор.: укр. айкати, гавкати, чхати, рубати, гребти, махати, вертітися, пурхати, капати, мигтіти). Л.М. Васильєв диференційовано підходить до вивчення дієслів зі значенням мовлення, звучання й поведінки. Автор виділяє дієслова, які характеризують звучання неживих предметів (шушукать, шелестеть, стучать, тенькать тощо), дієслова, що передають звуки істот (мурлыкать, рычать, щебетать, стрекотать тощо) та дієслова, які характеризують звуки, пов’язані з мовленнєвою діяльністю людини (гаркать, лепетать, сопеть, чавкать тощо) [Васильев 1981] (пор.: укр. шушукати, шелестіти, стукати, тенькати, мурчати, гарчати, щебетати, стрекотати, гарикати, лопотати, сопти, чавкати). Ми погоджуємося, що всі ці дієслова мають семантичну ознаку багатократності, проте ці класифікації не є повними, адже багатократними можуть бути й дієслова зі значенням руху (махати – махнути, виляти – вильнути тощо), і зі значенням фізичного впливу на суб’єкт або об’єкт (рубати – рубнути, чесати – чеснути тощо) та інші.

На рівні контексту багатоактні дієслова реалізують семантичну ознаку повторюваності. Проте подекуди в контексті може відбуватися процес нейтралізації, коли ці дієслова виражають одноактні дії (і тут виявляється щільний зв’язок між дефініціями «багатократність» і «однократність»). Пор.: Під час уроку Ваня колов свого сусіда булавкою. – Він саме коле його руку. У першому прикладі семантика кратності актуалізована, а в другому ця семантика стирається.

Незалежно від критеріїв визначення багатократності, в основі її диференціації лежить семантична опозиція багатократність / однократність, нерозривний зв’язок між цими поняттями, де однократність виступає як повноцінний член опозиції. Однократність «передає кількісну характеристику дії шляхом вказівки на одиничність її виявлення» [Белошапкова 2007: 84-85]. З погляду семантичної організації значення однократності є елементарним, а з погляду структурної організації – складним. Як і багатократність, однократність може бути схарактеризована за різними ознаками.

На думку Г.О. Золотової, у повідомленнях про одиничні конкретні події виражається безпосереднє сприйняття дійсності, а повідомлення про багатократні події відповідають вищому ступеню абстракції – «рівню знань» [Золотова 1973: 179-185]. У межах опозиції багатократність / однократність поняття одиничної дії є вихідним, а тому первісно зрозумілим, проте з позиції логіки поняття одиничної дії менш витлумачене й визначене, що зумовлює необхідність його детальнішого розгляду.

Значення однократності може передаватися як словом, так і реченням. Проте можливість модифікації дії в бік однократності визначається передусім семантичними властивостями вихідного дієслова або його лексико-семантичного варіанта (ЛСВ). ЛСВ трактуємо як одне зі значень мовної одиниці. «Значення дієслова може бути взагалі неспорідненим з ідеєю кратності (протиставлення ознак однократності й повторюваності є не релевантним для таких ЛСВ дієслів) … або сумісним з кількісною характеристикою дії. У другому випадку дія в значенні дієслова може бути репрезентована як однократна …, повторювана або невизначена з погляду кратності…» [Гайдуков 1989: 3]. До першого випадку автор зараховує дієслова типу любити (музику), мешкати, виходити (вікна виходять у двір) тощо; до другого – форми на зразок сказати, написати, прийти тощо (зі значенням однократності), недосипати, переїдати та інші (із семантичною ознакою узуальної повторюваності), а також говорити, пропонувати, писати та под. (індиферентні щодо кратності).

Важливо відзначити, що однократність може виявлятися в значенні модифікованої одиниці як основний (семантика такої одиниці відрізняється від семантики вихідного дієслова лише указівкою на одиничність дії) або супровідний результат модифікації (коли ознака однократності перетинається з іншими семантичними ознаками, наприклад, результативністю, фазовістю тощо) [Гайдуков 1989: 3].

Однократну дію можна розглядати, з одного боку, як точкову, одноактну, а з іншого боку, як таку, що характеризується тривалістю. Точкова одноактна дія виражається в словах на зразок махнути, відступити, вдарити тощо, а також на рівні речення: Відчинилися двері, і увійшов він. Коли йдеться про тривалу однократну дію, враховується зв’язаність у семантиці дієслова ознак обмеженої тривалості та однократності дії, тобто на думку В. Г. Гайдукова, «обмежено-тривала дія на словотвірному рівні може бути репрезентована лише як однократна», на зразок погуляти, почитати, продзвеніти тощо [Гайдуков 1989: 4]. Ми вважаємо такий погляд на однократність і тривалість дещо неоднозначним, адже делімітативні дієслова ДВ (погуляти, почитати) не містять семи однократності в своєму значенні, вона може випливати лише з контексту: Учора Остап погуляв лише один раз, і однократність дії зумовлена лексичним показником однократності. Лінгвіст також зазначає, що тривала однократна дія може бути виражена на рівні речення на зразок Учора на зборах він говорив цілу годину. На нашу думку, говорити про однократність у подібних випадках можливо лише за умови вираженої опозиції однократність / багатократність, в інших випадках актуалізації семи однократності не відбувається: Учора на зборах він говорив цілу годину, а раніше завжди мовчав. Тобто описаний факт є одиничним у зіставленні з тим, що відбувається завжди.

О.М. Соколов, М.О. Шелякін та інші дослідники вказують на необхідність розрізняти дієслова одноактної та одиничної дії. «Одні з цих дієслів можуть позначати дії, виконувані в один прийом, інші – короткочасність, однократність. По суті, майже будь-яке дієслово ДВ може виражати цілісну у своїй завершеності дію, співвіднесену з її регулярною повторюваністю: заговорить – заговаривать, прочитатьпрочитывать (пор.: укр. заговорити – заговорювати, прочитати – прочитувати). Для такого усвідомлення досить мати відповідник у вигляді дієслова багатократного значення або відповідні контекстуальні умови» [Соколов 1997: 140]. Тобто одноактна дія є одним фрагментом із серії багатоактних дій (охнути – охати), а однократна – самостійною дією, що здатна повторюватися (повторити – повторювати).

Проте уявлення про однократність може не пов’язуватися з певною кількісно-часовою характеристикою дії, а тільки із самим лексичним значенням дієслів [Гайдуков 1989: 5]. Наприклад: насмілитися, радити – порадити, хитрити – схитрити тощо.

Диференційними семантичними ознаками однократності є конкретна часова локалізованість та безперервність дії в межах одного періоду, який можна уявити як точку. Проте наявність цих ознак є необхідною та достатньою умовою для вираження однократності дії лише тоді, коли для дієслівної семантики є актуальним смислове протиставлення за ознакою одиничність / повторюваність. Так, у реченні В детстве ему нравилась эта игра (пор.: укр. У дитинстві йому подобалася ця гра) дія обмежена в часі, але значення однократності не актуалізується, тому що семантика предиката не співвідноситься з ознакою повторюваності [Гайдуков 1989: 5].

Отже, категорійне значення кратності характеризується семантичним протиставленням багатократності та однократності, що й зумовлює можливість виділення кратності в окрему ФСК. Категорія кратності може бути схарактеризована за різними семантичними ознаками, проте саме наявність зазначеної опозиції є підставою для реалізації цих ознак. Перспективним є подальше дослідження кратності та інших аспектуальних значень і засобів їхнього вираження в різних мовах.

References. 

Література

Белошапкова 2007: Белошапкова, Т.В. Когнитивно-дискурсивное описание категории аспектуальности в современном русском языке [Текст] / Т. В. Белошапкова. – М., 2007. – 328 с.

Бондарко 1967: Бондарко, А.В. К проблематике функционально-семантических категорий [Текст] / А. В. Бондарко // Вопросы языкознания. 1967. – № 2. – С. 18-31

Бронікова 2004: Бронікова, С.А. Функціонально-семантичне поле квантитативності в сучасній українській мові [Текст] : автореф. дис. … канд. філол. наук : 10.02.01 / – Одеса, 2004. – 17 с.

Васильев 1981: Васильев, Л.М. Семантика русского глагола. Глаголы речи, звучания и поведения [Текст] / Л. М. Васильев. – Уфа, 1981. – 71 с.

Виноградов 1972: Виноградов, В.В. Русский язык (грамматическое учение о слове) [Текст] / В. В. Виноградов. – М. : Высшая школа, 1972. – 616 с.

Гайдуков 1989: Гайдуков, В.Г. Значение однократности действия и средства его выражения в современном русском языке : автореф. дисс. канд. филол. наук : 10.02.01 / М., 1989. – 19 с.

Грекова 1979: Грекова, О.К. Виды значений повторяемости и средства их выражения [Текст] / О. К. Грекова // Вестник Моск. ун-та : Сер. Филология, 1979. – № 2. С. 37-48.

Золотова 1973: Золотова, Г.А. Очерк функционального синтаксиса русского языка [Текст] / Г. А. Золотова. – М. : Наука, 1973. – 351 с.

Князев 2007: Князев, Ю.П. Грамматическая семантика : Русский язык в типологической перспективе [Текст] / Ю. П. Князев. – М. : Языки славянских культур, 2007. – 704 с.

Париляк 2008: Париляк, Л.І. Структура функціонально-семантичного поля ітеративності в сучасній українській мові : автореф. дис. … канд. філол. наук : 10.02.01 / Івано-Франківськ, 2008. – 20 с.

Ремчукова 1986: Ремчукова, Е.Н. Существительные с семантическим компонентом «сложное действие» в современном русском языке [Текст] / Е. Н. Ремчукова // Филологические науки. – 1986. 6. – С. 53-59.

Рощина 1977: Рощина, Л.М. Способы выражения повторяемости действия в современном русском языке : автореф. дисс. канд. филол. наук : 10.02.01 / Ташкент, 1977. – 24 с.

Сильницкий 1973: Сильницкий, Г.Г. Семантические типы ситуаций и семантические классы глаголов [Текст] / Г. Г. Сильницкий // Проблемы структурной лингвистики. – М. : Наука, 1973. – С. 373-392.

Соколов 1985: Соколов, О.М. Фазовое варьирование в видовых оппозициях русских глаголов [Текст] / О. М. Соколов // Филологические науки. – 1985. – № 4. – С. 46-52.

Соколов 1997: Соколов, О.М. Основы имплицитной морфологии русского языка / О. М. Соколов. – М. : Изд-во Российского университета дружбы народов, 1997. – 204 с.

ТФГ 1987: Теория функциональной грамматики : Введение. Аспектуальность. Временная локализованность. Таксис [Текст] / Под ред. А. В. Бондарко. – Л. : 1987. – 348 с.

ТФГ 1996: Теория функциональной грамматики: Качественность. Количественность / Отв. ред. А. В. Бондарко. – СПб. : Наука, 1996. – 264 с.

Титаренко 1985: Титаренко, Е.Я. Повторяемость действия в системе аспектуальных категорий русского глагола : дисс. канд. филол. наук : 10.02.01 / Симферополь, 1985. – 205 с.

Черткова 1996: Черткова, М.Ю. Грамматическая категория вида в современном русском языке [Текст] / М. Ю. Черткова. – М. : Изд-во МГУ, 1996. – 172 с.

Чеснокова 1992: Чеснокова, Л.Д. Категория количества и способы её выражения в современном русском языке [Текст] / Л. Д. Чеснокова. – Таганрог, 1992. – 250 с.

Яковлев 1975: Яковлев, В.Н. Многоактность как способ глагольного действия / В. Н. Яковлев // Научные доклады высшей школы : Филологические науки. – 1975. – № 3. – С. 97-105.

 

В статье освещены теоретические вопросы, связанные с определением категории кратности, выделены ее основные признаки. Кратность представлена как функционально-семантическая категория, в основе которой лежит двучленная оппозиция «однократность / многократность».

Ключевые слова: функционально-семантическая категория, кратность, оппозиция, многократность, однократность.

 

The article deals with the theoretical issues related to the definition of the category of frequency, its main features are highlighted. Frequency represented as a functional-semantic category, based on the binomial opposition "semelincident / frequentative".

Keywords: functional-semantic category, frequency, opposition, frequentative, semelincident.

Надійшла до редакції 17 вересня 2012 року.