Predicate and Actant Specifying Structures (in English, Ukrainian and Polish)

 © The Editorial Council and Editorial Board of Linguistic Studies

Linguistic Studies
Volume 27, 2013, pp.  137-141

Predicate and Actant Specifying Structures (in English, Ukrainian and Polish)

Maryana Olenyak 

Article first published online: April 10, 2013 


Additional information

 Author Information: 

Maryana Ja. Olenyak, PhD, Lecturer at Department of the Theory and Practice of Translation in Donetsk National University.  Correspondence: maryana@mail.org 

Citation: 
Olenyak, M. Predicate and Actant Specifying Structures (in English, Ukrainian and Polish) [Text] // Linguistic Studies collection of scientific papers / Donetsk National University Ed. by A. P. Zahnitko. – Donetsk : DonNU, 2013. – Vol. 27. – Pp. 137-141. – ISBN 966-7277-88-7

Publication History:
Volume first published online: April 10, 2013

Article received: September 2, 2012, accepted: December 28, 2012 and first published online: April 10, 2013

Annotation.

The identifying features of the specification are given; isomorphic and allomorphic traits of the studied material are characterized; the types of predicate and actant specifying structures are defined.

Keywords: semantic and syntactic function, specifying structure, concretization, predicate, actant.



Abstract.

PREDICATE AND ACTANT SPECIFYING STRUCTURES (IN ENGLISH, UKRAINIAN AND POLISH)

Maryana Olenyak

Department of the Theory and Practice of Translation, Donetsk National University, Donetsk region, Ukraine

 

Available 2 August 2012.

 

Abstract

Relevance

The problem of specification in linguistics has become the focus of research recently, in the second half of the XX century. Some achievements in this field are primarily Ukrainian and Russian grammarians, including: A.G. Rudnev, F.N. Bondarenko, A.F. Pryyatkina, E.M. Sidorenko, T.B. Funtova and others. However, despite the fact that the category of specification has been studied for half a century, there are many issues that were omitted by specialists.

This is, particularly in the study of semantic and syntactic functions of specification on the English, Ukrainian and Polish, that determines the relevance of the article. The significance of the publication is that the approach to the study of specification category contributes to understanding the value of semantic-syntactic and logical-syntactic categories.

Purpose

The aim of the analysis is to define the peculiarities of predicate and actant specifying structures in English, Ukrainian and Polish.

Tasks

To reach the aim the following tasks should be solved: 1) to define the notion of the specification; 2) to find out main features of predicate and actant specifying structures; 3) to single out the subgroups of predicate and actant specifying structures depending on the content of the proposition; 4) to characterize isomorphic and allomorphic features of the material analyzed.

Conclusion

Specifying structure is not a homogeneous surface structure but it is an integral logical and syntactic category, aimed at specifying a member of the sentence, providing some additional, more detailed information about it. The main goal of the specification is to avoid ambiguity by neutralizing a contextual alternative.

Having analyzed the material, we can come to the conclusion that actant elements are specified more often than predicate ones. It proves the fact that actant elements are more abstract and contextually polysemantic.

Perspective

This paper is perspective for further researches devoted to attributes and circonstants. Besides, this analysis was carried out basing on the examples sampled from only belles-lettres writing by only three authors in English, Ukrainian and Polish. So the general extend of the problem of specifying structures in different literary styles is not exhaustet.

 

Research highlights

► The identifying features of the specification are given. ► Isomorphic and allomorphic traits of the studied material are characterized. ► The types of predicate and actant specifying structures are defined.

Keywords: semantic and syntactic function, specifying structure, concretization, predicate, actant.

 

References

Zakharova, L. V. (2008). Obosoblennye vtorostepennye chleny predlozheniya so znacheniem utochneniya v sovremennom russkom literaturnom yazyke. Avtoref. diss. … kand. filol. nauk. Armavir.

Zolotova, G. A. (1995). Monopredikativnost' i polipredikativnost' v russkom sintaksise. Voprosy yazykoznaniya. 2, 99-109.

Kantemir, S. (2007). Dosvid zastosuvannya kvantytatyvnykh metodiv dlya inventaryzatsiyi leksychnykh odynyts' (na materiali prykmetnykiv kol'oru nimets'koyi movy). Problemy typolohiyi ta kvantytatyvnoyi leksykolohiyi, 29-40.

Manaenko, G. N. (2004). Funktsionirovanie oslozhnennogo predlozheniya v publitsisticheskom tekste: informatsionno-diskursivnyy pokhod. Diss. ... doktora filol. nauk. Krasnodar.

Funtova, T. B. (2004). Lohiko-syntaksychna katehoriya utochnennya v suchasniy rosiys'kiy movi. Dys. ... kandydata filol. nauk. Simferopol'.

Golsuorsi, Dzh. (2010). Saha pro Forsaytiv. E-portal:

http://manybooks.net/titles/galswortetext03fsaga11.html.

Nechuy-Levyts'kyy, I. (2010) Het'man Ivan Vyhovs'kyy. E-portal:

http://www.ukrcenter.com/library/read.asp?id=48&page=45.

Senkevych, H. (2010) Vohnem ta mechem. E-portal: http://www.pbi.edu.pl.

 

Correspondence: maryana@mail.org

Vitae

Maryana Ja. Olenyak, PhD, Lecturer at Department of the Theory and Practice of Translation in Donetsk National University. Her research areas include functional linguistics and contrastive linguistics.


Article.

Маряна Оленяк

УДК 81367

 

ПРЕДИКАТНІ ТА АКТАНТНІ КОНКРЕТИЗУВАЛЬНІ УТОЧНЮВАЛЬНІ КОНСТРУКЦІЇ

(НА МАТЕРІАЛІ АНГЛІЙСЬКОЇ, УКРАЇНСЬКОЇ ТА ПОЛЬСЬКОЇ МОВ)

 

Подано визначальні риси конкретизації; схарактеризовано ізоморфні та аломорфні риси досліджуваного матеріалу; визначено різновиди предикатних та актантних уточнювальних конкретизувальних конструкцій.

Ключові слова: семантико-синтаксична функція, уточнювальна конструкція, конкретизація, предикат, актант.

 Проблема уточнення в лінгвістиці стала фокусом дослідження порівняно недавно, у другій половині XX століття. Певні досягнення в цій галузі мають насамперед українські та російські граматисти, до яких належать: О.Г. Руднєв, Ф.Н. Бондаренко, А.Ф. Прияткіна, Є.М. Сидоренко, Т.Б. Фунтова та ін. Однак, незважаючи на те, що категорія уточнення досліджується протягом півстоліття, існує чимало питань, які залишалися поза увагою дослідників, це, зокрема, стосується дослідження семантико-синтаксичних функцій уточнення на матеріалі англійської, української та польської мов, що й зумовлює актуальність даної статті. Значущість публікації полягає в тому, що обраний підхід до дослідження категорії уточнення сприяє осмисленню співвідношення семантико-синтаксичних і логіко-синтаксичних категорій.

Метою даної статті є визначити особливості предикатних та актантних конкретизувальних уточнень в англійській, українській і польській мовах.

Заявлена мета зумовлює необхідність розв’язання таких завдань: 1) дефінувати поняття уточнення та конкретизації; 2) виявити основні ознаки предикатних і актантних уточнень; 3) виділити підгрупи актантних конкретизувальних уточнювальних конструкцій у залежності від змістової наповнюваності пропозиції; 4) охарактеризувати ізоморфні та аломорфні риси досліджуваного матеріалу.

Матеріалом дослідження слугували приклади уточнювальних конструкцій, дібраних методом суцільної вибірки з романів: Дж. Голсуорсі «Сага про Форсайтів»; І. Нечуя-Левицького «Гетьман Іван Виговський», «Князь Єремія Вишневецький», «Микола Джеря» та П. Куліша «Чорна рада; Г. Сенкевича «Вогнем та мечем».

Уточнення – це логіко-синтаксична категорія, яка є засобом реалізації прагматичних настанов і комунікативної заданості, формальним показником якої є як мінімум бінарна конструкція, у якій компоненти співвідносяться відповідно до обсягу інформації, що передається; іншими словами, уточнення складається з уточненого та уточнювального компонентів, між якими експліцитно чи імпліцитно можуть стояти конектори точніше, власне, а саме та ін. Основним призначенням уточнення є більш детальне викладення думки, що полягає в повідомленні додаткової інформації, метою якого є уникнення багатозначності, контекстуальне усунення альтернативи. Саме відсутність альтернативи, на нашу думку, є показником точності у найвищій мірі. Конкретизація – це спеціалізований засіб вираження уточнювальних відношень, спрямований на максимально точне визначення явища та його характеристик, або дії і її обставин, серед кількох допустимих, потенційно можливих. Предикатні конкретизувальні уточнення репрезентують співвіднесеність двох дій або процесів, реалізованих у компоненті, що уточнюється, та уточнювальному компоненті. Залежно від змісту учасників ситуації, вони можуть бути самокоригувальні та тлумачні.

1.     Самокоригувальні предикатні конкретизувальні уточнення, зазвичай, виражені або різними формами одного і того самого дієслова, або різними модальними дієсловами в сполученні з одним і тим самим інфінітивом. Зазначення різних часових характеристик і модальних відтінків предикатів не є взаємовиключним, а швидше має поправково-доповнювальний характер. Наприклад: Worst of all, he had no hope of shaking her resolution; she was as obstinate as a mule, always had been from a child (Ґолсуорсі: 25). ‘Гірше за все, що він не мав надії вплинути на її рішення; вона була впертою як віслюк, завжди, з дитинства[1]’. У самокорекції такого виду предикат, виражений уточненим компонентом, не відхиляється, як непричетний до цієї ситуації; уточнювальний компонент розширює його часові рамки та поповнює модальну ємність.

2.     Тлумачні предикатні конкретизувальні уточнення мають за мету інтерпретацію смислу уточненого предиката через введення уточнювального з іншими, типовими для нього характеристиками, які покликані конкретизувати імпліцитні ознаки, компонента, що стимулював уточнення. Наприклад: He had married this woman, conquered her, made her his own, and it seemed to him contrary to the most fundamental of all laws, the law of possession, that he could do no more than own her body-if indeed he could do that, which he was beginning to doubt (Ґолсуорсі: 67). ‘Він одружився з цією жінкою, завоював її, зробив своєю власністю, і на його погляд, те, що він міг володіти лише її тілом – якщо бодай це він міг, в чому він уже починав сумніватися, перечило найфундаментальнішому з усіх законів, закону власності’. Укр.: Маринка, Христина i кiлька дочок полковникiв та сотникiв бiгали по садку, грали в хрещика (Нечуй-Левицький: 32). Пол.: Bij ich, to buntownicy, szpiegi, bij, zabijaj! (Сенкевич: 347). ‘Бий їх, це бунтівники, шпигуни, бий, вбивай!’. У наведеному прикладі з англійської мови, завдяки уточнювальному компоненту, предикат, який стимулював уточнення, піддається смисловій інтерпретації, через те, що факт середньостатистичного одруження не асоціюється із завоюванням чи привласненням, які якоюсь мірою передбачають агресію та негативне сприйняття.

Актантні конкретизувальні уточнення слугують засобом найменування щонайменше двох референтів, які є суб’єктами або об’єктами дії чи процесу, що визначає ситуацію уточнення. Відповідно до характеру інформації, поданої уточненим та уточнювальним компонентами, конкретизація може здійснюватися через ідентифікацію, об’єктну співвіднесеність та додаткову характеризувальну інформацію.

1.      При ідентифікації об’єктом або суб’єктом виступає особа, а один з елементів актантної моделі уточнення є вираженим власним іменем. Ідентифікація в актантних конкретизувальних уточненнях дібраного матеріалу буває трьох видів: особистісна ідентифікація, родинна ідентифікація та професійно-статусна ідентифікація.

1.1.    Особистісна ідентифікація можлива в тому випадку, коли уточнений компонент вживається на узагальнене позначення особи як представника окремої соціальної групи чи учасника тих чи інших відношень, а уточнювальний компонент конкретизує цю особу, називаючи її ім’я чи прізвище. Наприклад: Between him and the four other brothers who were present, James, Swithin, Nicholas, and Roger, there was much difference, much similarity (Ґолсуорсі: 8). ‘Він і четверо інших присутніх братів, Джеймс, Суізин, Ніколас і Роджер, були дуже різні і разом з тим дуже подібні’. Укр.: Але в неї, бачите, багато усякої високої рiднi: i князi Соломирецькi, i князi Любецькi, i князi Друцькi-Горськi, i Огiнськi (Нечуй-Левицький: 6). Пол: Ot, ja duszu by zhubyw za nich, za Kurcewiczów, oni mi byli bracia, a stara kniahini mać, której ja w oczy jak pies patrzył! (Сенкевич: 293). ‘Та я душу би віддав за них, за Курцевичів, вони були мені братами, а стара, княгині мати, якій я в очі заглядав, як вірний пес!’. У наведених прикладах уточнений компонент повідомляє про представника якоїсь спільноти, який стимулював уточнення; навіть якщо його роль є єдиною у своєму роді (гетьман, князь і т. д.), то необхідна конкретизація, що ідентифікує особу у зв’язку з перехідністю повноважень.

1.2.     Родинна ідентифікація полягає у використанні уточнювального компонента з метою конкретизації родинних відношень щодо поданого в уточненому компоненті власного імені. Наприклад: англ.: Swithin and James, the twins, were only seventy-five, Nicholas a mere baby of seventy or so (Ґолсуорсі: 16). ‘Суізин і Джеймс, близнюки, мали лише сімдесят п’ять років, Ніколас, практично дитина, мав приблизно сімдесят’. Укр.: Вийшла й Катерина, Богданова дочка (Нечуй-Левицький: 20). Пол.: Namiestnika zdziwiły te słowa, gdyż słyszał w Łubniach, że Rozłogi były niemałą fortuną szlachecką, a po wtóre, że należały ongi do kniazia Wasyla, ojca Heleny (Сенкевич: 59). ‘Намісника здивували ті слова, бо чув в Лубнах, що Розлоги були немалим шляхетським маєтком, а по-друге, що належали вони князю Василю, батьку Гелени’. Родинна ідентифікація є необхідною, оскільки представники однієї родини нерідко послуговуються одним і тим самим прізвищем, а інколи й іменем (особливо коли у макроконтексті йдеться про декілька поколінь), що є об’єктивною причиною конкретизації.

1.3.     Професійно-статусна ідентифікація реалізується тоді, коли уточнений компонент, виражений власною назвою, конкретизується найменуванням представника якоїсь професії, роду діяльності, посади. Наприклад: From their father, the builder, they inherited a talent for bricks and mortar (Ґолсуорсі: 20). ‘Від їх батька, будівничого, вони успадкували талан до цегли і вапна’. Укр.: А якi вони чуднi, оцi бояри!обiзвалась Катерина (Нечуй-Левицький: 21). Пол.: Pierwszy, Hładki, ataman mirgorodzkiego kurzenia, krzyknął: „Na pohybel!” (Сенкевич 183). ‘Перший, Гладкий, отаман миргородського куреня, крикнув: «На погибель!»’. Професійно-статусна ідентифікація не відображає зворотний до особистісної ідентифікації процес, тому що в межах її інформаційної наповнюваності знаходяться лише суспільні ролі, не міжособистісні.

Усі підвиди ідентифікації об’єднує те, що вони мають за мету обмеження кількості потенційно можливих учасників ситуації шляхом надання більшого обсягу інформації про них.

1.4.     Релятивна конкретизація також реалізується шляхом подання більш прецизійної інформації про референт, відображений у компоненті, що уточнюється, однак, від об’єктної конкретизації вона відрізняється тим, що узагальненим елементом є лексема на позначення особи. Наприклад: Soames, the unconscious ironist, fixed his gaze on Bosinney's tie, which was far from being in the perpendicular; he was unshaven too, and his dress not remarkable for order (Ґолсуорсі: 94). Соумс, несвідомий любитель іронії, сфокусував свій погляд на краватці Босіні, положення якої було далеко не перпендикулярним; він також був небритий, і одежа його не вирізнялася охайністю’. Укр.: А як вiн помер, то я переїхала з своєю тiткою в батькiвський двiр на Полiссi, а з нами живе й господарює мiй дядько, брат мого панотця, старий удовець Христофор Стеткевич, арiянин (Нечуй-Левицький: 5). Пол.: – Na imię Chrysta! bracia atamany, druhy serdeczne, nie gubcie niewinnego, toż ja Lacha nie widział, nie gadał z nim! (Сенкевич: 183). ‘– Во ім’я Христа! браття отамани, друзі сердечні, не губіть невинного, я ж бо Ляха не бачив, не говорив з ним!’. Релятивна конкретизація є актантною пропозицією, обов’язковим учасником якої є суб’єкт та об’єкт (або інший суб’єкт), характеристики якого є актуальними в ситуації, яка відображається.

1.5.     При об’єктній співвіднесеності відбувається конкретизація узагальненого найменування, яке може бути використане на позначення декількох об’єктів позамовної дійсності, часом, різнорідних. Компонент, який стимулював уточнення, може бути виражений лексемою різного ступеня абстрактності. Якщо уточнений компонент виражений лексемою абстрактної семантики, то уточнювальний компонент у будь-якому випадку буде характеризуватися меншим ступенем абстрактності; відносна абстрактність уточнювального компонента при цьому не є перешкодою для опису конкретних ситуацій. Наприклад: He had capitalized the income he had inherited from his mother's father and joined Lloyd's as an underwriter; he painted pictures, too – water-colours (Ґолсуорсі: 34). ‘Він капіталізував прибуток, який успадкував від маминого батька і був страховиком у Ллойдс; він також малював картини – акварелі’. Укр.: В свiтлицi запахло пасiкою, бджолами та щiльниками (Нечуй-Левицький: 4). Пол.: Potem postrzegał się, że bluźni, więc na twarz padał i prosił o ratunek, o przebaczenie, o zmiłowanie nad ojczyzną i nad onym gołębiem niewinnym, co może tam na próżno wzywał bożej i jego pomocy (Сенкевич: 264). ‘Потім він відчув, що богохульствує, тому упав долілиць і благав про порятунок, про вибачення, про помилування вітчизни і того невинного голуба, який можливо там даремно просить його і божої допомоги’. Об’єктна конкретизація відтворює актантний тип ситуації, яка повідомляє про співвідношення явищ чи об’єктів, які відрізняються формою, масштабом чи референтною природою. Незалежно від того, чи збігаються просторово актанти чи ні, комунікативно важливішим для мовця є об’єкт, зазначений в уточнювальному компоненті, у ньому концентрується смислове навантаження, оскільки він є максимально прецизійним, а об’єкт, який стимулював уточнення, є свого роду посередником для смислу синкретичного речення. Кількісні та якісні показники конкретизувальних актантних і предикатних уточнень зображено в таблиці 1.

 

Таблиця 1.

Кількісні та якісні показники конкретизувальних актантних і предикатних уточнень

Мова

Група

Англійська

Українська

Польська

1.      Предикатні конкретизувальні уточнення

1.1. Самокоригувальні

24

1.2.              Тлумачні

14

52

41

Всього

38

52

41

2.     Актантні конкретизувальні уточнення

2.1.       Ідентифікаційні

2.1.1.         Особистісна ідентифікація

129

149 

68

2.1.2.         Родинна ідентифікація

45

87

15

2.1.3.         Професійно-статусна

30

72

99

2.2.          Релятивні

54

115

99

2.3.             Об’єктні

213

184

92

2.4.             Інші

4

3

Всього

471

611

376

 

Як пояснення до таблиці 1, слід зазначити, що кількісна розбіжність показників, а також повна відсутність окремих семантичних груп, у більшості випадків, завдячує тематиці сюжетів матеріалу дослідження та авторському стилю. Що стосується наявності самокоригувальних предикатних уточнень в англійській мові, і їх відсутності у двох інших мовах, то це не слід вважати закономірністю та окремою властивістю англійської мови, тому що дослідження базується на обмеженій кількості матеріалу лише одного автора та лише одного стилю. Існування такого виду уточнень гіпотетично можна припустити в кожній з досліджуваних мов, і не лише предикатної моделі пропозиції, оскільки ці уточнення віддзеркалюють особливості авторського стилю. Річ у тому, що самокоригувальні уточнення в писемному мовленні та усному спонтанному мовленні мають різну природу походження і виконують різні функції. Якщо продуцент спонтанного, заздалегідь непідготовленого висловлення вдається до уточнювальної самокорекції, то це може свідчити про фізіологічну властивість мозку людини – помилятися, фіксувати свої помилки та виправляти їх; а якщо автор письмового тексту, який має час на стратегію формулювання своєї думки та підбір мовних засобів для її вираження, використовує конструкцію такого типу, то він не має на меті нейтралізувати попередній компонент висловлення (уточнений) як такий, що не відповідає дійсності, а лише доповнити його якісно іншою інформацією для повноти й адекватності відображення свого задуму. Саме тому самокоригувальні уточнення в писемному мовленні слід вважати семантичним різновидом, а не функцією будь-якого уточнення загалом.

На основі проаналізованого матеріалу можна зробити висновок, що в текстах художнього стилю актантні елементи підпадають частішому уточненню, ніж предикатні, що свідчить про високу ступінь абстрактності та потенційну контекстуальну багатозначність цих елементів. Стаття відкриває перспективи для подальших досліджень, обєктами яких можуть стати атрибути та сирконстанти. Крім того, аналіз уточнювальних конструкцій у цій роботі проводився виключно на прикладах, дібраних з художніх текстів лише трьох авторів в англійській, українській та польській мовах, у той час коли загальний діапазон проблеми уточнювальних конструкцій у різних функційних стилях та ролі автора у їх формуванні, безумовно, не вичерпаний.



[1] Буквальний переклад цієї уточнювальної конструкції неможливий через відсутність категорії перфекта в українській мові. Дієслова was та had been є формами дієслова to be, які охоплюють різні часові проміжки.

References. 

Література

Захарова 2008: Захарова, Л.В. Обособленные второстепенные члены предложения со значением уточнения в современном русском литературном языке [Текст] : дисс. … канд. филол. наук : 10.02.01 / Л. В. Захарова.Армавир, 2008. – 215 с.

Золотова 1995: ЗолотоваГ.А. Монопредикативность и полипредикативность в русском синтаксисе [Текст] / Г. А. Золотова // Вопросы языкознания. – 1995. – № 2. – С. 99-109. – Бібліогр. : с. 109.

Кантемір 2007: Кантемір, С. Досвід застосування квантитативних методів для інвентаризації лексичних одиниць (на матеріалі прикметників кольору німецької мови) [Текст] / С. Кантемір // Проблеми типології та квантитативної лексикології. – 2007. – С. 29-40. – Бібліогр. : с. 40.

Манаенко 2004: МанаенкоГ.Н. Функционирование осложненного предложения в публицистическом тексте [Текст] : информационно-дискурсивный поход : дисс. ... доктора филол. наук : 10.02.01/ Г. Н. Манаенко. – Краснодар, 2004. – 421 с.

Фунтова 2002: ФунтоваТ.Б. Логіко-синтаксична категорія уточнення в сучасній російській мові [Текст] : дис. ... канд. філол. наук : 10.02.02 / Т. Б. Фунтова. Сімферополь, 2002. – 192 с.

Джерела

Ґолсуорсі: Ґолсуорсі, Дж. Сага про Форсайтів [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://manybooks.net/titles/galswortetext03fsaga11.html. – Назва з екрана. – 15.11.2010.

Нечуй-Левицький: Нечуй-Левицький, І. Гетьман Іван Виговський [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.ukrcenter.com/library/read.asp?id=48&page=45. – Назва з екрана. – 15.11.2010.

Сенкевич: Сенкевич, Г. Вогнем та мечем [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.pbi.edu.plOgniem i mieczem. – T. ISienkiewicz HenrykPBIMicrosoft Internet Explorer. – Назва з екрана. – 15.11.2010.

Представлены отличительные свойства конкретизации, охарактеризованы изоморфные и алломорфные черты исследуемого материала; определены виды предикатных и актантных уточнительных конкретизирующих конструкций.

Ключевые слова: семантико-синтаксическая функция, уточнительная конструкция, конкретизация, предикат, актант.

 

The identifying features of the specification are given; isomorphic and allomorphic traits of the studied material are characterized; the types of predicate and actant specifying structures are defined.

Keywords: semantic and syntactic function, specifying structure, concretization, predicate, actant.

Надійшла до редакції 2 вересня 2012 року.