Communicative Portrait of a Psychological Type "Man-Soldier" (based on I. Nechuy-Levytsky’s Story "Mykola Dzherya")

 © The Editorial Council and Editorial Board of Linguistic Studies

Linguistic Studies
Volume 27, 2013, pp.  200-204

Communicative Portrait of a Psychological Type "Man-Soldier" (based on I. Nechuy-Levytsky’s Story "Mykola Dzherya")

Кateryna Korotych 

Article first published online: April 10, 2013 


Additional information

 Author Information: 

Kateryna V. Korotych, Candidate of Philology, Associate Professor at Department of Ukrainian Language in V.N. Karazin Kharkiv National University.. Correspondence: korotych@ukr.net

Citation: 
Korotych КCommunicative Portrait of a Psychological Type "Man-Soldier" (based on I. Nechuy-Levytsky’s Story "Mykola Dzherya") [Text] // Linguistic Studies collection of scientific papers / Donetsk National University Ed. by A. P. Zahnitko. – Donetsk : DonNU, 2013. – Vol. 27. – Pp. 200-204. – ISBN 966-7277-88-7

Publication History:
Volume first published online: April 10, 2013

Article received: September 24, 2012, accepted: December 28, 2012 and first published online: April 10, 2013

Annotation.

In the article the author allocated and characterized the features of communicative and speech behavior of a dependent man (serf) who was in psychological condition of the soldier (according E. Veselnitskaja and I. Kalinauskas’s classification of the psychological types). The communicative strategies and tactics indicated for corresponding ideostyle, speech acts, key concepts, speech markers and nonverbal means are revealed and analysed.

Keywords: psychological type of the person, communicative behavior, speech behavior, communicative strategy, communicative tactics, speech act, concept, language levels.



Abstract.

COMMUNICATIVE PORTRAIT OF A PSYCHOLOGICAL TYPE «MAN-SOLDIER» (BASED ON I. NECHUY-LEVYTSKYS STORY "MYKOLA DZHERYA")

Kateryna Korotych

Department of Ukrainian Language in V.N. Karazin Kharkiv National University Kharkiv, Kharkiv region, Ukraine

 

Available 24 September 2012.


Abstract

             Relevance

             Today the anthropocentric approach to the language phenomena is the leading one in linguistics, so author`s focus is reflection of psychological features of human in the speech mirror. Unfortunately, Ukrainian linguistic study of dependence between the speech and the psychological type of person is at the margin. From the linguistic and communicative aspects study only the classification of mental ego-states of E. Bern [Bern 1992a; Bern 1992b], brief reviews of this concept devoted to this problem are presented in the textbooks for high school [Batsevych 2004: 110-112; Semeniuk, Paraschuk 2010: 65-67; ​​Kavynkyna 2010: 171-174]. Further development in the sphere of communicative linguistics the theory of E. Bern finds in the works of F. Batsevych, who applies the transactional analysis for the determination of communicative positions of the participants of the communication, the addresser’s achievement of the communicative superiority due to the increase of the communicative status, etc. [Batsevych 2006: 97; Batsevych 2007] and dissertations of O. Emelyanova, in which with the help of the English language materials she characterizes cooperative and conflict linguistic relations between the lovers as carriers of ego-states of the Father and the Child [Emelyanov 2006]. Other aspects of the examination of language and communicative features as carriers of ego-states of the Child, Parent and Adult (by E. Bern) and representatives of the other psychological types are ignored by linguists, although the study of this problem can solve a number of theoretical and practical issues: for example, support of the cooperative communication with the help of verbal and nonverbal means, conflict resolution, avoiding the communicative failures, creating the typology of the speech means and communicative strategies and tactics specific to the different psychological types of humans and etc.

             Purpose

             The purpose of the paper is to identify specificity of speech and communicative behavior of a psychological type man-soldier.

Tasks
Tasks of the paper are:

1) to single out the typical language means of a psychological type man-soldier;

2) to identify and to briefly characterize the main communicative strategies and tactics typical for this type of language identity;

3) to find out the specificity of speech and communicative behavior of a man-soldier in the demonstrative emotional states.

Conclusion

Thus, the author has presented conceptual review of communicative behavior and speech of a forced man who is in a psychological state of warrior. This language personality is initiative, decisive, active, volitional, leader that shows the analyzed characteristics for its speech speech acts (directives and declaratives) and language means of different levels, such as tokens that represent concepts "INJUSTICES", "WILL" / "CAPTIVITY", "EQUALITY" / "INEQUALITY", "YOUR" / "SOMEONE ELSE", "CONFRONTATION", "REVENGE", "PUNISHMENT", "UNITY". The verbs in a form of Past, Present and Future Tenses and imperative, and particle impersonate indicative linguistic markers of idiostyle male-warrior. Nonverbal means of communication and complex of strategies and tactics of resistance and rise that require for study on a broader material play important role in achieving the desired.

Perspective

Perspectives of further work are further identification and analysis of characteristics of speech and communicative behavior of different psychological types of people.


Research highlights

► In the article the author allocated and characterized the features of communicative and speech behavior of a dependent man (serf) who was in psychological condition of the soldier (according E. Veselnitskaja and I. Kalinauskas’s classification of the psychological types). ► The communicative strategies and tactics indicated for corresponding ideostyle, speech acts, key concepts, speech markers and nonverbal means are revealed and analysed.

Keywords: psychological type of the person, communicative behavior, speech behavior, communicative strategy, communicative tactics, speech act, concept, language levels.

 

References

Batsevych, F. (2006). Ironiya yak stratehiya spilkuvannya: perevahy i ryzyky. Ironiya: zb. nauk. statey, 94-99. L'viv: Litopys; K.: Smoloskyp.

Batsevych, F. S. (2007). Komunikatyvni peremohy i porazky Yevheniya Rafalovycha: kompleksnyy analiz komunikatyvnykh sytuatsiy. Stezhkamy Frankovoho tekstu. Komunikatyvni, stylistychni ta leksykohrafichni vymiry romanu "Perekhresni stezhky", 11-59. L'viv: Vydavnychyy tsentr LNU imeni Ivana Franka.

Batsevych, F. S. (2004). Osnovy komunikatyvnoyi linhvistyky. K.: Akademiya.

Bern, Je. (1992a). Yhry, v kotorye yhrajut ljudy. Psykholohyja chelovecheskykh vzaymootnoshenyy. Yhry, v kotorye yhrajut ljudy. Psykholohyja chelovecheskykh vzaymootnoshenyy; Ljudy, kotorye yhrajut v yhry. Psykholohyja chelovecheskoy sud'by. SPb.: Lenyzdat.

Bern, Je. (1992b). Transakcionnyj analiz i psihoterapija. SPb.: Bratstvo.

Vesel'nickaja, E. (2012). Zhenshhina v muzhskom mire. E-portal: http://vvv.isra-trainings.com/read/nfvomen/e_v_2_1. html.

Yemel'yanova, O. V. (2006). Movlennyeve vyrazhennya statusu adresata v anhlomovnomu khudozhn'omu dyskursi zakokhanykh. Avtoref. dys. kand. filol. nauk : spets. 10.02.04 "Hermans'ki movy". Kh.

Kavinkina, I. N. (2010). Psiholingvistika. Grodno: GrGU.

Nechuy-Levyts'kyy, I. S. (1965). Mykola Dzherya. Zibrannya tvoriv u desyaty tomakh. T. 3. Prozovi tvory, 34-142. K.: Nauk. dumka.

Semenyuk, O. A. (2010). Osnovy teoriyi movnoyi komunikatsiyi. K.: Akademiya.

Yashenkova. O. V. (2010). Osnovy teoriyi movnoyi komunikatsiyi. K.: Akademiya.

 

Correspondence: korotych@ukr.net

Vitae

Kateryna V. Korotych, Candidate of Philology, Associate Professor at Department of Ukrainian Language in V.N. Karazin Kharkiv National University. Her research areas include communicative and cognitive linguistics, psycholinguistics, pragmatics, and language of Ukrainian media.

Article.

Катерина Коротич

УДК 811.161.2’23:316.77:159.923

 

КОМУНІКАТИВНИЙ ПОРТРЕТ ПСИХОЛОГІЧНОГО ТИПУ ЧОЛОВІК-ВОЇН

(ЗА ПОВІСТЮ І. НЕЧУЯ-ЛЕВИЦЬКОГО «МИКОЛА ДЖЕРЯ»)

 

У статті виділено та схарактеризовано особливості комунікативної й мовленнєвої поведінки підневільного чоловіка (кріпака), який перебуває у психологічному стані воїна (за класифікацією психологічних типів Є. Весельницької та І. Калінаускаса); виявлено та проаналізовано показові для відповідного ідіостилю комунікативні стратегії й тактики, мовленнєві акти, ключові концепти, мовленнєві маркери та невербальні засоби.

Ключові слова: психологічний тип людини, комунікативна поведінка, мовленнєва поведінка, комунікативна стратегія, комунікативна тактика, мовленнєвий акт, концепт, рівні мови.

 

Сьогодні в лінгвістиці провідним є антропоцентричний підхід до розгляду мовних явищ, тому в центрі нашої уваги перебуває відображення психологічних особливостей людини у дзеркалі мови. На жаль, в українській лінгвістиці вивчення залежності мовлення від психологічного типу людини перебуває на маргінесі. Із мовознавчого та комунікативного поглядів вивчають лише класифікацію психічних его-станів Е. Берна [Берн 1992а; Берн 1992б], чому й присвячені короткі огляди цієї концепції, подані в підручниках для вищої школи [Бацевич 2004: 110-112; Семенюк, Паращук 2010: 65-67; Кавинкина 2010: 171-174]. Подальший розвиток у сфері комунікативної лінгвістики теорія Е. Берна знаходить у роботах Ф. Бацевича, який застосовує трансакційний аналіз для визначення комунікативних позицій учасників спілкування, досягнення адресантом комунікативної переваги внаслідок підвищення комунікативного статусу тощо [Бацевич 2006: 97; Бацевич 2007], та дисертації О. Ємельянової, у якій на англомовному матеріалі схарактеризовано кооперативну та конфліктну мовленнєву взаємодію між закоханими як носіями его-станів Батька[1] й Дитини [Ємельянова 2006]. Інші ж аспекти розгляду мовленнєвих і комунікативних особливостей як носіїв его-станів Дитини, Батька та Дорослого (за Е. Берном), так і представників інших психологічних типів залишаються поза увагою лінгвістів, хоча вивчення цієї проблеми може розв’язати низку теоретичних і практичних питань: наприклад, підтримання за допомогою вербальних і невербальних засобів кооперативної комунікації, розв’язання конфліктів, уникнення комунікативних невдач, створення типології мовленнєвих засобів та комунікативних стратегій і тактик, характерних для різних психологічних типів людей та ін.

Тому у фокусі нашої уваги перебувають особливості комунікативної та мовленнєвої поведінки одного з типів людей за класифікацією психологів І. Калінаускаса та Є. Весельницької, які на основі понад двадцятирічного досвіду консультування обґрунтували класифікацію психологічних типів за характерними моделями їхньої поведінки та взаємодії із соціумом. Серед чоловіків учені виділили психологічні типи воїн, хазяїн, подарунок, авантюрист і, відповідно, серед жінок – теж воїна, хазяйку, приз і музу [Весельницкая]. Мета ж нашої роботи – виявити специфіку мовлення й комунікативної поведінки психологічного типу чоловік-воїн.

Завдання статті полягають у тому, щоб:

1) виділити показові для психологічного типу чоловік-воїн мовні засоби;

2) виявити й коротко схарактеризувати провідні для цього типу мовної особистості комунікативні стратегії й тактики;

3) з’ясувати специфіку мовленнєвої та комунікативної поведінки чоловіка-воїна у показових емоційних станах.

Предметом нашого дослідження є мовлення чоловіка, якого за екстралінгвістичними чинниками можна віднести до психологічного типу воїн у більшу частину його життя. Є. Весельницька подає таку коротку характеристику цього типу: чоловік-воїн є соціальним ідеалом. Це борець. Він виявляє значну соціальну активність. Воїн може виявлятися як агресивний амбіційний хижак, який прагне все захопити, та як невтомний борець за праве діло, який захищає всіх несправедливо ображених, в усіх ситуаціях бореться за справедливість, є визволителем пригноблених і скривджених [Весельницкая].

Дослідження здійснене на матеріалі повісті І. Нечуя-Левицького «Микола Джеря», оскільки в ній можна простежити поведінку головного героя, яка дає підстави віднести його до психологічного типу чоловік-воїн, і тоді вже вивчати особливості мовлення цього типу. Оповідь у творі є реалістичною, тому можна простежити типові особливості мовлення чоловіка-кріпака – селянина й заробітчанина, який жив у середині XIX століття на Лівобережній Україні.

У роботі ми використовуємо таке поняття, як комунікативний паспорт / портрет мовної особистості. Це «комплексна інформація, яку особа підсвідомо повідомляє про себе різними засобами (мовними, парамовними, мовчанням, використанням принципів, правил і конвенцій тощо) іншим учасникам спілкування» [Яшенкова 2010: 283], причому суттєвим складником «комунікативного паспорта є мовленнєвий паспорт – інформація, яку особа підсвідомо повідомляє про себе мовними засобами» [Яшенкова 2010: 207].

Для виявлення та опису мовленнєвих і комунікативних особливостей певного психологічного типу ми послуговуємося моделлю Ф. Бацевича, яка містить такі ключові параметри контекст і ситуацію спілкування, комунікативну поведінку учасників спілкування, аспекти мовного коду в комунікації, роль паралінгвістичних засобів спілкування та висновки [Бацевич 2004: 274-276], дещо модифікувавши її, оскільки у фокусі нашої уваги перебуває не мовна особистість у цілому, а один із її типів у певних обставинах.

Отже, схарактеризуймо найбільш показові параметри мовлення та комунікативної поведінки Миколи Джері. В ідіостилі героя яскраво вираженими є: лексичний, фразеологічний, морфологічний та синтаксичний рівні. Уживані героєм лексеми та фразеологізми актуалізують такі концепти, як КРИВДА («Пан хоче нас скривдить, та ми того не попустим» (Нечуй-Левицький 1965: 139)), ВОЛЯ / НЕВОЛЯ («А що ми робитимемо, як вiн оддасть тебе в москалi? сказала мати. Не дiжде вiн того! крикнув Микола...» (Нечуй-Левицький 1965: 60); «Пiду з села, бо тяжко менi жити; пiду в лiси, пiду в степи, пiду в пущi й на гострi скелi, а панщини таки робить не буду i в москалi не пiду. Пiду втоплюсь, об камiнь розiб’юся! Нехай звiрi розшарпають моє тiло, а я все-таки втечу. Все одно менi пропадать! сказав Микола» (Нечуй-Левицький 1965: 63); «Господи, як тут [у степу – К.К.] просторно, як тут широко! промовив Микола» (Нечуй-Левицький 1965: 88)), РІВНІСТЬ / НЕРІВНІСТЬ («Панське добро то й наше добро, бо то наша праця, а земля божа...» (Нечуй-Левицький 1965: 62); «Ти думаєш, як ти отаман, то й велике цабе? Били ми й не таких панiв, як ти!» (Нечуй-Левицький 1965: 128)), СВІЙ / ЧУЖИЙ («Я б раднiший мовчати, але ми пухнемо з голоду, а вiн [пан – К.К.] такий гладкий, що в свою шкуру не потовпиться» (Нечуй-Левицький 1965: 60)), ПРОТИСТОЯННЯ («Як же його [пана – К.К.] не зачiпать, коли вiн нiби знущається над нами» (Нечуй-Левицький 1965: 60)), ПОМСТА й ПОКАРАННЯ («Оце тобi за пана, а це за панiю, а це за панщину, приказував Микола <...>, луплячи осавулу палицею» (Нечуй-Левицький 1965: 62)) та ЄДНІСТЬ («Голова краде нашi грошi, а ми мовчимо. <...> Скиньмо його, iродового сина! Нехай знає, що громада великий чоловік» (Нечуй-Левицький 1965: 138)).

Для морфологічного рівня ідіостилю чоловіка-воїна властиві форми наказового способу дієслова, які характеризують Миколу Джерю як людину дієву, здатну швидко орієнтуватися в обстановці та вдало командувати іншими («Давайте провчимо вражого пана, щоб не квапився ганяться за бурлаками!» (Нечуй-Левицький 1965: 73); «Цур їй, цiй пожежi! Кидаймо та ходiмо просто лiсом, поки пан нам присвiчує, промовив Микола...» (Нечуй-Левицький 1965: 68); «Просiмося на нiч до людей: може, нас будлi-де й пустять, промовив Джеря» (Нечуй-Левицький 1965: 77)). Показовим маркером морфологічного рівня є й частка бодай зі значенням спонукання до дії, але в цьому разі ірреальної, оскільки ця частка функціонує в негативних побажаннях, коли активна дія з якоїсь причини неможлива («Бодай ту панщину дiдько забрав собi до пекла! промовив син з злiстю» (Нечуй-Левицький 1965: 52)).

На синтаксичному рівні серед речень за метою висловлювання більшою мірою функціонують розповідні та спонукальні, питальних – мало, причому це зазвичай риторичні питання («А хiба не варт лаять? Хiба ми не знаємо, як ви не додаєте грошей...» (Нечуй-Левицький 1965: 87)). У розповідних реченнях із дієсловами у формі минулого та теперішнього часу насамперед констатовано факти, які мали місце в минулому або мають місце на момент дії («Минулась панщина; а тепер i ми пани, i свого докажемо...» (Нечуй-Левицький 1965: 140)). Речення із дієсловами у формі майбутнього часу переважно містять програму дій для самого героя або людей, для яких він є лідером («Панове громадо! казав Джеря людям. Пан хоче нас скривдить, та ми того не попустим. За що ми будемо платить такi скаженi грошi? Чи вже ж за тi лисi гори! Як собi пан схоче, а я не хочу брать того поля, не буду навiть цього лiта сiяти на йому хлiба; а хто посiє хлiб, той буде зрадник громадi» (Нечуй-Левицький 1965: 139); «Нападемо вночi на станцiю, видеремо вiкно, влiземо в кiмнату та дамо йому стiльки стусанiв i рiзок, скiльки вiн колись надавав нам на економiї» (Нечуй-Левицький 1965: 73)).

Для чоловіка у психологічному стані воїн характерні агресивні емоційні стани: роздратування («Як же його не зачiпать, коли вiн нiби знущається над нами. Я б раднiший мовчати, але ми пухнемо з голоду, а вiн такий гладкий, що в свою шкуру не потовпиться» (Нечуй-Левицький 1965: 60); «Нехай голова дає свої конi або пошле до своєї рiднi, сердито одказав Джеря» (Нечуй-Левицький 1965: 138)), злості та гніву («Не дiжде вiн того! крикнув Микола, i його очi заблищали, неначе хто кинув двома iскрами, як у того вовка» (Нечуй-Левицький 1965: 60); «Пусти! кричав Микола, посатанiвши од злостi» (Нечуй-Левицький 1965: 128); «Не виходь же з хати, бо вбю! гукав Микола, гуркаючи кулаком у дверi та торгаючи дверi за клямку» (Нечуй-Левицький 1965: 128)), причому емоції передано невербально, без рефлексії людини щодо них. Емоційність відображають оклична інтонація, експресивно забарвлена лексика та ремарки автора, які описують жести й міміку героя, силу та забарвлення його голосу.

Микола Джеря зазвичай вільно передає негативні емоції, переважно не стримує їх, але може й керувати ними, що свідчить про певну витримку й уміння планувати та прораховувати свої дії («Микола трохи не загнув Бродовському в батька-матiр i насилу вдержав язика...» (Нечуй-Левицький 1965: 80); «При цих словах в Миколи очi заблищали. Вiн ледве вдержався, щоб не луснуть Бродовського, i тiльки приступив до посесора ближче на ступiнь» (Нечуй-Левицький 1965: 87); «I Микола неначе загарчав, ледве здержуючи голос i лайку в горлi» (Нечуй-Левицький 1965: 87)). Так само, як і в попередньому випадку, не спостерігаємо називання мовцем своїх станів, а маємо лише їх опис автором, причому здебільшого акцент зроблено на невербальних засобах передавання негативних емоцій.

Показовими реченнями за синтаксичною структурою є складнопідрядні речення зі значенням причини, які герой застосовує для аргументації («– Чому ви не йдете на лан, сякi-такi? крикнув осавула. Всi мовчали; Микола обiзвався: А тим, що ми вже одробили панщину, сказав вiн» (Нечуй-Левицький 1965: 55)), та складносурядні речення із протиставними змістовими відношеннями («Я б раднiший мовчати, але ми пухнемо з голоду, а вiн такий гладкий, що в свою шкуру не потовпиться» (Нечуй-Левицький 1965: 60); «Самi спожили свiженьку й гарячу рибку, а ви, мовляв, їжте й холодну й нетривну» (Нечуй-Левицький 1965: 127)), які часто допомагають акцентувати концепт РІВНІСТЬ / НЕРІВНІСТЬ.

Спілкування героя відбувається і з рівноправними, і з нерівноправними співрозмовниками. Під час симетричного спілкування в товаристві чоловіків-односельців Микола Джеря переважно виступає з комунікативною ініціативою, що виражається на рівні граматики вже згадуваними дієсловами у формі наказового способу та спонукальними реченнями з окличною інтонацією, що змушує співрозмовників виконувати запропоновані лідером дії («Ставаймо тут на роботу в сахарнi, – промовив Джеря. – Ми зайшли вже далеко од Вербiвки. Тут не знайде нас пан» (Нечуй-Левицький 1965: 76); «Тiкаймо звiдцiль, браття! промовив Микола. Тiкаймо!» (Нечуй-Левицький 1965: 75)). Відповідно, найхарактернішими для комунікативної поведінки чоловіка в стані воїна є мовленнєві акти директиви, які змушують адресата зробити щось, та декларативи, які «встановлюють відповідність між пропозиційним змістом висловлювання та реальністю» [Бацевич 2004: 172-173].

Під час асиметричного спілкування з людьми, що мають вищий соціальний статус та / або від яких Микола Джеря залежить (паном, осавулою, ватажком рибалок, керівництвом сахарень), якщо не згодний із їхніми діями або рішеннями, він поводиться, часто намагаючись вивищитись до їхнього статусу. Для цього Джеря застосовує комплекс комунікативних стратегій і тактик, метою яких є опір і вивищення. Це:

1) показ зверхнього ставлення, за якого мовець уживає для звертання займенник другої особи ти, а не ви, прийнятий у таких ситуаціях («Всi робiтники поздiймали перед ним шапки. Вербiвськi бурлаки не зняли шапок, не поклонились, тiльки згорда поглядали на його, неначе вони були хазяїнами в сахарнi, а Бродовський був наймитом.

                      Ми хочемо стать на роботу в сахарнi, обiзвався Микола згорда.

                      Ну, коли хочете, то ставайте, сказав Бродовський.

                      А хiба ти приймаєш тут на роботу? спитав Микола якось з осмiхом i гордо.

Бродовський зобидився. Всi робiтники осмiхнулись.

                    – Коли хочеш ставать на роботу в мене, то не тикай на мене! Ну, що це таке з цими мужиками! Я тут хазяїн. Хiба ти не знаєш, чи що?

                    – Авжеж не знаю! Хто тебе знає, що ти таке, сказав Микола якось сердито, як звичайно селяни говорять.

                    – Чого ти кричиш на мене! Ну, я з тобою свиней не пас! Ну, коли хочеш в мене служить, то не тикай на мене, бо я тут пан, промовив уже сердито Бродовський» (Нечуй-Левицький 1965: 79-80)). Як бачимо, у цій ситуації була застосована, крім інших невербальних засобів, зокрема інтонації, посмішок, ще додаткова девіантна невербальна антиетикетна дія: вербівці не зняли шапок, чим підкреслили свою незалежність та підвищили комунікативну позицію. Цікаво, що перлокутивний ефект на Бродовського був справлений у комплексі цими невербальними засобами, мовленням та підвищеною експресивною інтонацією, що видно з його останньої репліки: він був виведений із рівноваги й зрозумів комунікативний намір вербівців вивищитися;

2) погроза (як фізична, так і економічна), виражена в контексті фразеологізмом полатати боки зі значенням «сильно побити когось» та синтаксичним номеном знайти наймачів, причому дієслова, належні до цих висловів, стоять у формі майбутнього часу, виражаючи можливу непривабливу для об’єкта погрози перспективу («Давай, отамане, добру вечерю, а то полатаю боки оцим києм. Це справдi знайшовся гарний давалець: роботи дає багато, а харч дає видавцем. Знайдемо кращих, здатливiших од тебе наймачiв» (Нечуй-Левицький 1965: 128));

3) пряма комунікативна атака озвученням невисловленої опонентом погрози («– Що ти менi допiкаєш отими дурощами! Я тебе поведу в полiцiю до станового. Може, оддасте в москалi? вже грубо промовив Микола» (Нечуй-Левицький 1965: 87));

4) докір («Чи вже ж, пане отамане, в тебе не знайшлося кращої риби нам на вечерю? спитав сердитий Микола. Чи вже ж за ту красну тоню ми ще будемо їсти позаторiшнiй хлiб?» (Нечуй-Левицький 1965: 127));

5) аргументація (« Чому ви не йдете на лан, сякi-такi? крикнув осавула. Всi овчали; Микола обiзвався: А тим, що ми вже одробили панщину, сказав вiн. А згiннi днi хiба забув? знов крикнув осавула i знов налаяв Миколу. Згiннi днi одробимо восени; он подивись лиш! Наше жито вже сиплеться; через день, через два воно вже вклякне! промовив Микола» (Нечуй-Левицький 1965: 55));

6) агітування й заклик до дії, виражені переважно дієсловами у формі теперішнього часу, які описують наявний негативний стан речей, майбутнього часу, що зображують непривабливу перспективу, та наказового способу, які подають програму дій зі зміни ситуації («Голова краде нашi грошi, а ми мовчимо. Вiн швидко переведе нашi конi й худобу, а ми нiбито повиннi йому на все настачать. Хiба таки в нас на селi й людей нема. Даймо чередниковi сто карбованцiв, то вiн буде таким самим головою, ще й спасибi скаже! Скиньмо його, iродового сина! Нехай знає, що громада великий чоловiк» (Нечуй-Левицький 1965: 138));

7) маніпулювання, зокрема через навішування ярликів та протиставлення свого / чужого («Як собi пан схоче, а я не хочу брать того поля, не буду навiть цього лiта сiяти на йому хлiба; а хто посiє хлiб, той буде зрадник громадi. То й не сiймо! гукнула громада. А хто почне орать, то ми полатаємо киями боки» (Нечуй-Левицький 1965: 139-140)).

Зрозуміло, що людина у психологічному стані воїна досягає мети переважно силовими методами. Якщо ж фізична дія в момент мовлення неможлива, герой може застосовувати невербальні засоби – жести, що демонструють силу та є актом погрози («Осавула замахнувсь на Миколу нагайкою. Микола одскочив у жито, пiднявши серп угору. Осавула круто повернув коня й покатав на панський лан» (Нечуй-Левицький 1965: 55); «Микола вийшов на панський двiр i люто показав кулак, обернувшись до панського двора; старий Джеря йшов, низько похнюпивши голову» (Нечуй-Левицький 1965: 55)).

Цікаво, що, коли Микола в молодості тільки почав переходити до психологічного стану воїна, він як тактику опору використовував прокльони та висловлення незадовлення, знижуючи статус обговорюваної особи негативнооцінними порівняннями («Микола тихо промовив: – А бодай тобi зацiпило! Кричить мов скажений, наче нам позакладало вуха!» (Нечуй-Левицький 1965: 38)), і це мовлення, звернене до себе, стало містком до мовлення, коли інші мовчать через страх, та дії, коли інші не діють (« – Чому ви не йдете на лан, сякi-такi? крикнув осавула. Всi мовчали; Микола обiзвався: А тим, що ми вже одробили панщину, сказав вiн» (Нечуй-Левицький 1965: 55)).

Таким чином, ми подали ескізний огляд комунікативної поведінки й мовлення підневільної людини, яка перебуває у психологічному стані воїна. Ця мовна особистість є ініціативною, рішучою, діяльною, вольовою, лідером, що показують проаналізовані характерні для її мовлення мовленнєві акти (директиви та декларативи) і мовні засоби різних рівнів, зокрема лексеми, що репрезентують концепти КРИВДА, ВОЛЯ / НЕВОЛЯ, РІВНІСТЬ / НЕРІВНІСТЬ, СВІЙ / ЧУЖИЙ, ПРОТИСТОЯННЯ, ПОМСТА, ПОКАРАННЯ, ЄДНІСТЬ. Показовими мовними маркерами ідіостилю чоловіка-воїна є дієслова у формі минулого, теперішнього, майбутнього часів і наказового способу, а також частки. Важливу роль у досягненні бажаного відіграють і невербальні засоби та комплекс комунікативних стратегій і тактик опору й вивищення, які потребують вивчення на ширшому матеріалі. Перспективи подальшої роботи вбачаємо у виявленні й аналізі особливостей мовленнєвої та комунікативної поведінки різних психологічних типів людей.



[1] У психологічній літературі назви психічних его-станів прийнято писати з великої букви.

References. 

Література

Бацевич 2006: Бацевич, Ф.С. Іронія як стратегія спілкування: переваги і ризики [Текст] / Ф. С. Бацевич // Іронія : зб. наук. статей / Упорядники О. Галета, Є. Гулевич, З. Рибчинська. – Львів : Літопис ; К. : Смолоскип, 2006. – С. 94-99.

Бацевич 2007: Бацевич, Ф.С. Комунікативні перемоги і поразки Євгенія Рафаловича : комплексний аналіз комунікативних ситуацій [Текст] // Ф. С. Бацевич. Стежками Франкового тексту. Комунікативні, стилістичні та лексикографічні виміри роману «Перехресні стежки» / Ф. С. Бацевич (відп. ред.), С. Н. Бук та ін. – Львів : Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2007. – С. 11-59.

Бацевич 2004: Бацевич, Ф.С. Основи комунікативної лінгвістики : підруч. / Ф. С. Бацевич. – К. : Академія, 2004. – 344 с.

Берн 1992а: Берн, Э. Игры, в которые играют люди. Психология человеческих взаимоотношений [Текст] / Э. Берн // Игры, в которые играют люди. Психология человеческих взаимоотношений; Люди, которые играют в игры. Психология человеческой судьбы / Эрик Берн ; пер. с англ. ; общ. ред. М. С. Мацковского.СПб. : Лениздат, 1992.400 с.

Берн 1992б: Берн, Э. Трансакционный анализ и психотерапия [Текст] / Э. Берн ; [пер. с англ.].СПб. : Братство, 1992.224 с.

Весельницкая: Весельницкая, Е. Женщина в мужском мире [Электронный ресурс] / Ева Весельницкая // Режим доступа : http://www.isra-trainings.com/read/nfwomen/e_v_2_1. html. – Название с экрана.

Ємельянова 2006: Ємельянова, О.В. Мовленнєве вираження статусу адресата в англомовному художньому дискурсі закоханих : автореф. дис. канд. філол. наук : спец. 10.02.04 «Германські мови» / Олена Валеріанівна Ємельянова.Х., 2006.22 с.

Кавинкина 2010: Кавинкина, И.Н. Психолингвистика : пособ. / И. Н. Кавинкина.Гродно : ГрГУ, 2010.284 с.

Нечуй-Левицький 1965: Нечуй-Левицький,І.С. Микола Джеря / І. С. Нечуй-Левицький // Зібрання творів у десяти томах. Т. 3. Прозові твори / І. С. Нечуй-Левицький.К. : Наук. думка, 1965.С. 34-142.

Семенюк, Паращук 2010: Семенюк, О. А., Паращук, В.Ю. Основи теорії мовної комунікації : навч. посіб. / О. А. Семенюк, В. Ю. Паращук. – К. : Академія, 2010. – 240 с.

Яшенкова 2010: Яшенкова, О.В. Основи теорії мовної комунікації : навч. посіб. / О. В. Яшенкова. – К. : Академія, 2010. – 312 с.

 

В статье выделены и охарактеризованы особенности коммуникативного и речевого поведения подневольного мужчины (крепостного), который находится в психологическом состоянии воина (в соответствии с классификацией психологических типов Е. Весельницкой и И. Калинаускаса); выявлены и проанализированы показательные для соответствующего идиостиля коммуникативные стратегии и тактики, речевые акты, ключевые концепты, речевые маркеры и невербальные средства.

Ключевые слова: психологический тип человека, коммуникативное поведение, речевое поведение, коммуникативная стратегия, коммуникативная тактика, речевой акт, концепт, уровни языка.

 

In the article the author allocated and characterized the features of communicative and speech behavior of a dependent man (serf) who was in psychological condition of the soldier (according E. Veselnitskaja and I. Kalinauskas’s classification of the psychological types). The communicative strategies and tactics indicated for corresponding ideostyle, speech acts, key concepts, speech markers and nonverbal means are revealed and analysed.

Keywords: psychological type of the person, communicative behavior, speech behavior, communicative strategy, communicative tactics, speech act, concept, language levels.

Надійшла до редакції 24 вересня 2012 року.