Differential Features of Speech Genre "Interview"

 © The Editorial Council and Editorial Board of Linguistic Studies

Linguistic Studies
Volume 27, 2013, pp.  194-200

Differential Features of Speech Genre "Interview"

Tatyana Kitayeva 

Article first published online: April 10, 2013 


Additional information

 Author Information: 

Tatyana M. Kitayeva, Candidate for a Degree at Department of Ukrainian Language and Applied Linguistics in Donetsk National University. Correspondence: t.m.kitaeva@gmail.com 

Citation: 
Kitayeva, T. Differential Features of Speech Genre "Interview" [Text] // Linguistic Studies collection of scientific papers / Donetsk National University Ed. by A. P. Zahnitko. – Donetsk : DonNU, 2013. – Vol. 27. – Pp. 194-200. – ISBN 966-7277-88-7

Publication History:
Volume first published online: September 16, 2012

Article received: September 16, 2012, accepted: December 28, 2012 and first published online: April 10, 2013

Annotation.

The article is devoted to the research of the features of speech genre "interview". Typology of qualification on the term "interview" is traced. Differential features of speech genre "interview" based on "form" of speech genre, proposed by T.V. Shmeleva, are dedicated and analyzed.

Keywords: speech genre, interview, author, addressee, communicative activity. 



Abstract.

DIFFERENTIAL FEATURES OF SPEECH GENRE "INTERVIEW"

Tatyana Kitayeva

Department of Ukrainian Language and Applied Linguistics, Donetsk National University, Donetsk, Donetsk region, Ukraine

 

Available 16 September 2012.

 

Abstract

Relevance

Interest is growing to communicatively-functional aspects of language, units and categories of communicative activity in modern linguistics. Specifically terminology and classification of speech acts, speech genres and discourses are actively processed, their relationship are studied with other units and categories of communication [Karamysheva 2011]. In the article it is attempts to highlight the differential features of speech genres on the base of characteristics established by T.V. Shmel'ova who named highlighted features of speech genres "passport of speech genres" [Shmeleva 1999]. Problem of organization of linguistic code in communication is actively researched recently in linguistics. Increasingly, researchers is put forward the discourse, speech act and speech genre to position the most important categories of locale [Batsevych 2005]. The main research interest is focused on the problems of speech and the communicative activity of man. Thus, the problem of research of different types of discourse, such as speech genres, speech acts appears in communicative linguistics. Therefore, an intensive study of speech genres over the last decade has led to a new direction of anthropocentric linguistics – study of genre (theory of genre, genrestics).

Study of the speech genre as "interview" is the actual. As to "interview", then it as a separate speech genre was not subject of special consideration in the linguistic literature. With this in mind, "interview" requires comprehensive study and understanding from the position of text linguistics, prahmalinguistic others. Purpose

The purpose of this research is to study of the speech genre "interview" in the system forms of genre.

Tasks

The stated purpose necessitates the solution of such problems: 1) to identify differential features of speech genres; 2) to submit an analysis of speech genre "interview".

Conclusion

Results of the study indicate that the speech genre of the interview has some differential features, the analysis of which allows it to qualify his specific speech genre. Speech genre "interview" has the following features: the communicative purpose, the concept of the author's, the concept of the recipient, the communicative past, the communicative future, modulo event content, option of linguistic expression.

Specificity of the interview as a genre is that event; their social-political significance is revealed through the messages, assessment competent interlocutor, which has important and interesting information. Providing her with "first-hand" through direct speech is creates a greater sense of authenticity.

Perspective is further detailed research of speech genre "interview" in terms of communicative strategies involved by author, and the use of research results in the training-research activities.

 

Research highlights

► The article is devoted to the research the features of speech genre "interview". ► Typology qualification on the term "interview" is traced. ► Differential features of speech genre "interview" based on "form" of speech genre, proposed by T. V. Shmel'ova, are dedicated and analyzed.

Keywords: speech genre, interview, author, addressee, communicative activity.

 

References

Bahtin, M. M. (1996). Problema rechevyh zhanrov. Sobranie sochinenij v 5 tomah. Raboty 1940 – 1960 gg. Moskva, 5. 159-206. Е-portal: http: //philologos.narod.ru/bakhtin/bakh_genre.htm.

Batsevych, F. S. (2005). Linhvistychna henolohiya: problemy i perspektyvy. L'viv.

Vakurov, V. N. & Kohtev, N. N. & Solganik, G. Ja. (1978). Stilistika gazetnyh zhanrov. Moskva: Vyssh. shkola.

Dement'ev, V. V. (2006). Neprjamaja kommunikacija. Moskva: Gnozis.

Zahnitko, A. P. & Shchukina, I. A. (2008). Velykyy tlumachnyy slovnyk. Suchasna ukrayins'ka mova. Donets'k: TOV VKF "BAO".

Karamysheva, R. D. (2011) Movlennyevyy zhanr "povidomlennya" v zasobakh masovoyi informatsiyi (na materiali ukrayins'koyi ta anhliys'koyi mov). Avtoref. dis. … kand. filol. nauk. Lyuviv: L'vivs'kyy natsional'nyy universytet imeni Ivana Franka.

Kim, M. N. (2004). Zhanry sovremennoj zhurnalistiki. SPb.: Izd-vo Mihajlova V.A.

Fedosjuk, M. Ju. (1997). Nereshjonnye voprosy teorii rechevyh zhanrov. Voprosy jazykoznanija, 5, 102-120.

Cheberyak, A. M. (2010). Movlennyevyy zhanr "vidkrytyy lyst": komunikatyvno-prahmatychni aspekty orhanizatsiyi (na materiali ukrayins'koyi, pol's'koyi, anhliys'koyi mov). Avtoref. dis. … kand. filol. nauk. Odesa: Pivdennoukrayins'kyy natsional'nyy pedahohichnyy universytet imeni K.D. Ushyns'koho.

Shmeleva, T. V. (1999). Model' rechevogo zhanra. Zhanry rechi: Sbornik nauchnyh statej, 88-98. Saratov.

 

Sources and Abbreviation

Internet-hazeta ForUm. E-portal: www.for-ua.com (on September 8, 2012.).

 

Correspondence: t.m.kitaeva@gmail.com

Vitae

Tatyana M. Kitayeva, Candidate for a Degree at Department of Ukrainian Language and Applied Linguistics in Donetsk National University. Her research area includes the communicative grammar.


Article.

Тетяна Кітаєва

УДК 81’42 (047.53)

 

ДИФЕРЕНЦІЙНІ ОЗНАКИ МОВЛЕННЄВОГО ЖАНРУ «ІНТЕРВ’Ю»

 

Стаття присвячена дослідженню особливостей мовленнєвого жанру «інтерв’ю». Простежено типологію кваліфікації поняття «інтерв’ю». Виділено та проаналізовано диференційні ознаки мовленнєвого жанру «інтерв’ю» на основі «анкети» мовленнєвого жанру, запропонованої Т.В. Шмельовою.

Ключові слова: мовленнєвий жанр, інтерв’ю, автор, адресат, комунікативна діяльність.

 

Вступні міркування. У сучасній лінгвістиці посилюється інтерес до комунікативно-функційних аспектів мови, одиниць і категорій мовленнєвої діяльності. Зокрема активно опрацьовується термінологія та класифікація мовленнєвих актів, мовленнєвих жанрів і дискурсів, вивчаються їхні зв’язки з іншими одиницями і категоріями комунікації [Карамишева 2011: 1].

У статті зроблено спробу виділити диференційні ознаки мовленнєвих жанрів на основі ознак, встановлених Т.В. Шмельовою.

Актуальним постає здійснення аналізу такого мовленнєвого жанру як «інтерв’ю» та виявлення його особливостей.

Мета дослідження полягає у вивченні мовленнєвого жанру «інтерв’ю» в системі жанрових форм, що ставить перед нами необхідність вирішення таких завдань: 1) виділити диференційні ознаки мовленнєвих жанрів; 2) подати аналіз мовленнєвого жанру «інтерв’ю».

«Анкета мовленнєвого жанру». У лінгвістиці останнім часом активно досліджується проблема організації мовного коду в спілкування. Усе частіше на позиції найважливіших категорій мовного коду дослідники висувають дискурс, мовленнєвий акт і мовленнєвий жанр [Бацевич 2005]. Основний дослідницький інтерес концентрується на проблемах мовлення, мовленнєвої діяльності людини. Так, у комунікативній лінгвістиці постає проблема дослідження різних типів дискурсів, зокрема мовленнєвих жанрів, мовленнєвих актів. Тому, інтенсивне вивчення мовленнєвих жанрів протягом останнього десятиріччя призвело до створення нового напряму антропоцентричного мовознавства – жанрознавства (генології, генристики).

Як зазначає В.В. Дємєнтьєв, «сучасна антропологічна лінгвістика спирається на поняття жанру як на один з найбільш ефективних пояснювальних механізмів у розгляді ситуацій використання мови, механізмів породження та інтерпретації мовлення. Теорія мовленнєвих жанрів … враховує такі важливі параметри, як ситуація і сфера спілкування, стиль, інтенційний чинник, форма мовлення, у тому числі засоби оформлення початку і кінця мовлення, передачі ініціативи у діалозі, а також стратегії і тактики ведення комунікації [Дементьев 2006: 234].

У сучасному українському мовознавстві проблема мовленнєвих жанрів залишається, фактично, не опрацьованою. У кількох мовознавчих традиціях, зокрема, російській, польській і, певною мірою західноєвропейській, дослідження мовленнєвих жанрів – найактуальніші в сучасній антропо- і комунікативно (прагматично) зорієнтованій лінгвістиці [Бацевич 2005].

У низці лінгвістичних традицій, зокрема російській, польській, частково українській, мовленнєві жанри активно вивчаються в різних аспектах: загальнофілологічному (М.Ю. Федосюк, Т.В. Шмельова), дискурсивному (І.Н. Борисова, М.Л. Макаров), стилістичному (Н.І. Клушина, М.Н. Кожина, Т.В. Матвєєва, В.А. Салімовський), психолінгвістичному (К.Ф. Сєдов), культурологічному (А. Вєжбицька, В.І. Карасик), риторичному (Я.Т. Ритнікова, О.Б. Сиротініна), соціопрагматичному (К.А. Долінін, В.В. Дємєнтьєв), комунікативно-діяльнісному (Ф.С. Бацевич, В.Є. Гольдін, О.Н. Дубровська, О.В. Дерпак), семантико-прагматичному (Н.В. Орлова), когнітивному (А.Г. Баранов) та ін. [Чеберяк 2010: 1].

Засновником сучасної теорії мовленнєвих жанрів уважається М. Бахтін, який у 50-х р. ХХ ст. у своїй праці «Проблема мовленнєвих жанрів» ототожнює останні з висловленнями. За М. Бахтіним, людське мовлення у типових ситуаціях втілюється у певні готові форми мовленнєвих жанрів, які «надані нам, як рідна мова». Чуючи чуже мовлення, ми вже з перших слів «вгадуємо його жанр, передбачаємо певний об’єм, композиційну побудову, кінець, тобто з самого початку маємо відчуття мовленнєвого цілого…» [Бахтин 1996].

Ідеї М. Бахтіна розвивали польські та російські дослідники, зокрема, А. Вєжбицька, Н. Арутюнова, Ст. Гайда, В. Богданов, В. Дємєнтьєв [Дементьев 2006], О. Падучева, М. Федосюк [Федосюк 1997], Т. Шмельова. Вони визначають мовленнєвий жанр як усталені в конкретних ситуаціях і призначені для передавання певного змісту типові способи побудови мовлення або як розгорнуту мовленнєву побудову, що складається з кількох (іноді значної кількості) мовленнєвих актів.

За підрахунками Т.В. Шмельової, М.М. Бахтін у своїх працях називає близько 30 мовленнєвих жанрів, зокрема, таких, як бесіда (салонна, застільна, інтимно-дружня, інтимно-сімейна), лайка, побутове оповідання, військова команда, заперечення, висловлення захоплення, схвалення, ділові документи, щоденник, відповідь, лист, прислів’я, побажання, привітання, осуд, похвала, поздоровлення, наказ, протокол, прощання, публіцистичний виступ, промова, роман, згода, співчуття, жарт, науковий трактат, інтимні жарти, питання [Шмелева 1999].

Типовими для мовленнєвих жанрів є: комунікативна ситуація, експресія й експресивна інтонація, обсяг (приблизна тривалість мовленнєвого цілого), концепція адресата і «нададресата».

Мовленнєвий жанр, на думку М. Бахтіна, характеризується триєдністю: тематичний зміст, стиль і композиція висловлень. Наприклад, повідомлення, оповідання, прохання, питання тощо характеризуються цією триєдністю, а тому відразу ж пізнаються учасниками спілкування.

Російська дослідниця Т.В. Шмельова виділила такі ознаки мовленнєвих жанрів:

1.                       Комунікативна мета. За нею виокремлюють:

-   інформаційні (повідомлення, підтвердження, запит, заперечення інформації, згода з думкою або заперечення її);

-   оцінні (похвала, огуда, схвалення, докір);

-    етикетні (привітання, вибачення, призначення на посаду, прощання, оголошення війни тощо);

-   імперативні (наказ, прохання, заборона, порада, рекомендація, інструкція, розпорядження, обіцянка, зобов’язання та ін.).

2.                       Концепція автора (адресанта). Передбачає врахування того, ким він є: своїм / чужим; старшим / рівним / підлеглим; авторитетним / неавторитетним; таким, що має / не має повноважень; більш / менш поінформованим; зацікавленим / незацікавленим тощо.

3.                       Концепція адресата. Враховує аналогічні параметри.

4.                       Подійний зміст. Передбачає віднесеність / не віднесеність до особистісної сфери автора або адресата, часову перспективу події, оцінку події; важливою є кількість подій (епізодів, вчинків).

5.                       Комунікативне минуле. Враховує те, що передує жанру. Виділяють мовленнєві жанри реактивні й ініціативні. Породження реактивних мовленнєвих жанрів «провокують», наприклад, запитання, адресовані учасникам спілкування, звернення, вимоги, запити тощо; створення ініціативних мовленнєвих жанрів може бути викликане передусім позамовними чинниками, залежить від інтенцій мовця тощо.

6.                       Комунікативне майбутнє. Визначає стандарти спілкування, слідування одних мовленнєвих жанрів за іншими. Так, наприклад, за проханням слідує згода або відмова, за питанням – відповідь та ін.

7.                       Параметр мовного втілення. Це мовне оформлення мовленнєвих жанрів, спосіб, яким мовленнєвий жанр доходить до його адресата (наприклад, стандартизована процедура заповнення формуляра і складна творча праця, яка супроводжує написання роману).

Виділені ознаки мовленнєвих жанрів Т.В. Шмельова назвала «паспортом мовленнєвих жанрів» [Шмелева 1999].

Особливості тлумачення поняття інтерв’ю. Сучасні тлумачні словники української мови подають таке визначення інтерв’ю: 1. Розмова журналіста з політичним, громадським або іншим діячем з актуальних питань, призначена для опублікування у пресі, передачі по радіо, телебаченню (жанр публіцистики). 2. Запитання за спеціально підготовленою програмою, які ставляться до представників певної соціальної групи [Загнітко, Щукіна 2008: 219].

Інтерв’ю (англ. іnterview) – це бесіда, вибудувана за певним планом через безпосередній контакт інтерв’юера з респондентом з обов’язковою фіксацією відповідей. У соціології використовується як один з основних методів збору первинної соціологічної інформації.

Інтерв’ю в журналістиці – це жанр публіцистики, під яким мається на оці розмова журналіста із соціально значущою особистістю з актуальних питань; це форма опитування, в основі якої лежить безпосередній або опосередкований контакт інтерв’юера з респондентом. Головна особливість інтерв’ю як вербального спілкування – односпрямованість [Ким 2004].

На думку М.М. Кохтєва, інтерв’ю – це поширений інформаційний жанр газети, метою якого є пояснення суспільного значення явища на основі його сутності спеціалістами та очевидцями, демонстрація методів осмислення конкретної практичної проблеми [Вакуров, Кохтев 1978: 48].

Зокрема можна виділити два види мовленнєвого жанру «інтерв’ю»:

-   інформаційне. У повній мірі інтерв’ю вийде інформаційним, якщо і інтерв’юер, і респондент робитимуть акцент на питаннях: що? де? коли?;

-    аналітичне. Матеріал буде аналітичним тоді, коли інтерв’юер і респондент почнуть «розкривати» відповідь на питання: чому? з якою метою? що це значить? тощо [Ким 2004].

Основу будь-якої класифікації мовленнєвого жанру «інтерв’ю» можуть становити три основні характеристики: предмет відображення, цільова настанова (функція) бесіди, метод відображення.

У жанрі інтерв’ю можна виділити такі класифікаційні ознаки:

-   місце проведення (місце роботи, навчання, місце проживання);

-   форма (формалізоване, сфокусоване, вільне);

-   спосіб контакту (особисте, опосередковане).

Отже, мовленнєвий жанр «інтерв’ю» – це формалізована або неформалізована тематично і композиційно оформлена бесіда інтерв’юера і респондента, побудована за певним планом з обов’язковою фіксацією питань і відповідей.

Аналіз ознак мовленнєвого жанру «інтерв’ю». Сьогодні актуальним вважаються питання співвідношення мовленнєвих жанрів і мови, створення класифікації і багатоаспектної типології мовленнєвих жанрів. Невідпрацьованою на практиці є схема аналізу мовленнєвого жанру в процесах комунікації. Дослідники активно вивчають різноманітні мовленнєві жанри. У межах теорії мовленнєвих жанрів аналізуються такі явища як сварка, брехня, жарт, анекдот тощо [Дементьев 2006: 235]. Актуальним є, зокрема, дослідження такого мовленнєвого жанру як «інтерв’ю». Щодо «інтерв’ю», то воно як окремий мовленнєвий жанр не було предметом спеціального розгляду в лінгвістичній літературі. З огляду на це, «інтерв’ю» вимагає усебічного вивчення й осмислення з позицій лінгвістики тексту, прагмалінгвістики тощо.

Для аналізу мовленнєвого жанру ми скористалися ідеями Т.В. Шмельової, зокрема опрацьованим нею так званим «паспортом жанру». Саме за цими ознаками ми виділяємо інтерв’ю як жанр [Шмелева 1999].

Наприклад, проаналізуємо інтерв’ю Віктора Андрієнка з інтернет-газети ForUm: Віктор Андрієнко: «Глядачам потрібно розповідати ту історію, яка подобається особисто тобі» (від 8 вересня 2012 р.):

Українське кіно офіційно веде свою історію з вересня 1896-го року. Тоді фотограф Альфред Федецький зняв у Харкові кілька хронікальних сюжетів. З тих пір наше кіно пережило і радянські держзамовлення, і глобальну русифікацію, і перебудову, і прихід незалежності... Де ж воно зараз? Начебто існує. Іноді ми чуємо історії про те, як наші фільми перемагають у зарубіжних конкурсах, або як знімають талановиті стрічки випускники університету ім. І.К.Карпенка-Карого... Але, на жаль, майже нічого не бачимо.

Про те, як починався і як живе сьогодні сучасний український кінематограф, а також, чого йому не вистачає, щоб вийти на світовий рівень, ForUm дізнався у відомого українського актора, режисера, сценариста і продюсера Віктора Андрієнка.

– 8 вересня наша країна відзначає День українського кіно. Ви вважаєте, нам є що святкувати? В якому стані зараз сучасний український кінематограф?

– Так, це свято, але свято зі сльозами на очах. Наші професіонали - другі режисери, оператори, сценаристи і так далі - йдуть з кіно туди, де їм платять. А ті, хто залишається, часто працюють не на совість. Більшість акторів йдуть у серіали, де грають дуже поверхнево - або переграють, або так, позначками десь. Ніхто не працює над образом. Я з цим часто стикаюся і на кастингах, і під час зйомок. У нас зараз, на жаль, такий час, що не багатьом навіть цікаво працювати в кіно у принципі. Хіба що у фінансовому плані. А ось таких божевільних (у хорошому сенсі цього слова), які можуть всю ніч залишатися безкоштовно на знімальному майданчику заради одного кадру, – дуже мало.

– Що заважає вивести наше кіно на світовий рівень?

– А от ви знаєте, найсмішніше, що зараз вже складно сказати, що заважає. Раніше кричали: «Немає грошей!», «Дайте грошей - я переверну світ». Тепер кажуть: на тобі гроші – йди перевертай. Зараз в Україні у запуску всього 18 картин (з них п’ять дитячих). Особисто я не впевнений в успіху всіх. Почекаємо виходу і побачимо. Ось їхнім творцям уже не можна буде сказати, що їм не дали грошей або не підтримали.

Взагалі, щоб було з чим порівнювати, нам потрібен не один фільм «Той, хто пройшов крізь вогонь», який став подією, а хоча б двадцять подібних фільмів. І ще потрібно боротися з американським кінематографом. А робити це можна за допомогою двох речей - ментальної історії, прийнятною для українців, і простоти. Саме у цьому сила, а не в параді атракціонів.

А ще я особисто стикався з такою ситуацією, що державний продукт ніхто не бере. Тобто його ніхто не хоче рекламувати, навіть Перший національний телеканал просить грошей. Фільм «Той, хто пройшов крізь вогонь» створив прецедент, на підставі якого Міністерство культури прийняло рішення про безкоштовну популяризації свого продукту. І це повинні бути не тільки бігборди, а реальна допомога від усіх телеканалів. Тобто поступово все вирівнюється. Є бажання, є спроби, а надія вмирає останньою. Головне, щоб у нас вистачило творчих сил.

– Як йдуть справи з Вашою картиною «Іван Сила»? Коли вона з’явиться на великих екранах?

– Для мене було несподіванкою, що наш з Ігорем Письменним сценарій зайняв перше місце на «Коронації слова», і що ми виграли тендер на виробництво фільму зі стовідсотковим державним вливанням. Я, правда, шокований, це найстрашніше, коли на твої плечі лягає така величезна відповідальність. І я дуже хочу, щоб в Україні відродилося кіно. Тому в даному випадку я дуже вдячний Міністерству культури і особисто міністру, а також пані Копиловій. Мені журналісти часто ставлять запитання: «Вам затримують зарплату?». А я відповідаю - ви не повірите, я сам у шоці від того, що здобув величезну довіру і гроші йдуть дуже чітко: здали документи - отримали.

Наша мета - десь у середині лютого зробити всеукраїнську прем’єру фільму, а дітям його показати на березневі канікули. У цьому фільмі буде багато автобіографічного, а ще ви побачите нових Ольгу Сумську та Миколу Луценка, а також справжню Софі Лорен неореалізму - юне дарування Іванку.

– Давайте трохи про минуле. Розкажіть, наскільки складним був шлях кіно в Україні після здобуття незалежності? Дивлячись на Вас, мені чомусь відразу згадуються історії про те, як зі сміття на неопалюваній кіностудії Довженка робили реквізит для «Шоу довгоносіков», а слова для сценаріїв актори складали на ходу...

– Ну, «Шоу довгоносиків», звичайно, не кіно, але воно створило ситуацію, за якої двадцять людей-професіоналів не пішли продавати кофточки на базар і не спилися, а змогли залишитися фахівцями. Ми зберегли цих людей, і далі вони пішли в кіно, передавати досвід молодому поколінню.

– Ви не дуже любите згадувати той час?

– Ні, чому, я його згадую. Просто той період можна назвати часом, коли в Україні щось зароджувалося. Воно, скоріше, виживало. І, знаєте, вижило. Завдяки абсурдному гумору, який з’являється у людини в екстремальних ситуаціях. Моторошну кризу з 1991-го по 1997-й рік ми дійсно подолали завдяки гумору. Як би хто не ставився до «Шоу довгоносиків» і «Мамаду» - ці передачі були, вони підтримували людей, а багатьом навіть врятували життя. Були люди, у яких не залишилося ні родини, ні роботи, і вони просто чекали вихідних, щоб подивитися ці комедійні шоу. Я їх не можу назвати шедеврами, але радий, що хоч якось допомагав співвітчизникам. Пам’ятаю, тоді мене біля церкви зустрів один чоловік і сказав: «Вікторе Миколайовичу, спасибі вам за ці півгодини відпочинку, коли я не думаю, де дістати грошей, щоб вижити».

А взагалі, я дуже радий, що зараз на московські гроші ми створили хорошу базу фахівців, яких з 1991-го по 1999-й рік активно знищували. Тоді все розпродувалося, і найстрашніше, що молодих людей, які могли стати добрими помічниками тим же операторам або режисерам, взагалі не виховали. Їх просто не пускали до «годівниці», і ми втратили ціле покоління. А завдяки російському кінематографу і телебаченню, яке стало знімати на території України, ми відродили цих молодих людей, ці молоді таланти. Ось приклад з життя: у мене на зйомках зараз є прекрасний молодий гример - Льоля Поліщук, яку оцінили навіть фахівці, що працюють з Михалковим. Ця дівчинка три роки пропрацювала у «Великій різниці», практично з нічого створювала на диво точні образи, які і глядачі, і продюсери назвали шедеврами. І тепер я дав їй можливість показати себе у великому кінематографі. Головне, що у неї є бажання.

– Як Вам працюється у Росії? Чи існує різниця, якщо порівнювати з українськими реаліями?

– Так, велика. У Росії є «мандрівники», як я їх називаю, а є професіонали. Там на професіоналів виявляється величезний пресинг. Якщо актор прийшов перевірятися на кастинг, йому можуть проводити по 3-4 кастинги на день. А нашим найчастіше - байдуже. Ось він приходить на кастинг, а йому абсолютно паралельно, потрапить він у фільм чи ні. Приходить - і лівою п’ятою все. Нещодавно потрапив до мене на кастинг один актор з обласного театру. Не міг зробити елементарних речей. Я йому хотів роль дати у фільмі і пояснював, який образ мені потрібен, а він мене замість цього чомусь став вчити, як знімати.

– Чи буває так, що актор - комік за своєю суттю і не може грати трагічні ролі? Чи професіонал зіграє все?

– Ні, у наших акторів такого не буває. Ось американські коміки - це так. І все ж таки, Дастін Хоффман теж може зіграти все. Або український актор Борислав Брондуков. Він увійшов у кінематограф з трагічною роллю злодія у фільмі Леоніда Осики «Камінний хрест», і вже тільки потім став коміком. Є як комічні, так і трагічні ролі у Георгія Буркова, Леоніда Бикова, Ролана Бикова. Що це означає? Багатогранність нашої акторської школи. А ось Джим Керрі - це комік. Він спробував зіграти драматичну роль - у нього нічого не вийшло, понти це все. Для мене справжні зарубіжні актори – Меріл Стріп, Аль Пачіно; наші – Іван Миколайчук, Іван Гаврилюк, Михайло Голубович... Це люди світу, люди, не обмежені конкретною країною. До речі, мені постійно ставлять дурне запитання: «Ви комік?». Ну так, Бог нагородив мене почуттям гумору, щоб я розслабляв і заспокоював людей. Коли моя знімальна група в екстримі – я починаю з нею жартувати. Вони думають, що я серйозно – а я в гумор все переводжу. І вони розслабляються, починають сміятися, посміхатися і трохи відходять.

– А Ви самі як розслабляєтеся?

–Я їду в «місця сили», як я їх називаю. Це Лумшори, Малий Маяк у Криму, острів Хортиця у Запоріжжі. На Хортиці, приміром, можна взимку піти покупатися в Дніпрі, і не замерзнути, а почуватися чудово.

– Вам вдалося відпочити цього літа?

– Всього три дні. Не виходить чисто фізично через роботу над фільмом.

– Розкажіть який-небудь веселий випадок зі зйомок.

– Коли ми презентували «Івана Силу» у Каннах, то возили з собою плакат Івана Сили, на якому зображений Дмитро Халаджі, який тримає гирю. Такий же плакат на час зйомок розмістили на вході до Чернівецького музично-драматичного театру. І якось у перерві вийшов загримований Діма на вулицю, а до нього підійшов хлопчик і попросив сфотографуватися. Після згоди зробив знімок біля плаката, тицьнув у нього пальцем і сказав: «А ви схожі!»

– Як, по-вашому, чи потрібно знімати справжнє кіно?

– Як казав Стівен Спілберг: «Коли знімаєте, просто розповідайте історії, тільки зробіть їх цікавими». Але крім цього, потрібно ще розповідати глядачам ту історію, яка подобається особисто тобі, - і успіх обов’язково прийде.

1. Комунікативна мета:

У мовленнєвому жанрі «інтерв’ю» комунікативна мета реалізується через безпосереднє звернення автора до адресата. У нашому випадку мова йде про стан сучасного українського кінематографа. Автор у гранично відвертій формі ставить питання, що мають суспільне значення, тим самим змушує адресата давати відверті відповіді. Бесіда побудована таким чином, що адресат спочатку говорить про більш-менш відомі факти, а потім «плавно» переходить до конкретних речей.

Автор обирає актуальну проблему, виносить її на обговорення громадськості, спонукаючи широке коло читачів до невідкладних дій. Інтерв’ю вмотивоване необхідністю терміново втрутитись у процес, долучитись до розв’язання проблем, невирішеність яких може призвести до певних наслідків для окремих людей.

Завдання інтерв’ю є не лише поінформування громадськості про певний стан речей, а й спонукання її до конкретних у цьому випадку дій.

2. Концепція автора:

В інтерв’ю автор – це найактивніша людина в бесіді, яка заздалегідь готується до розмови. У нашому випадку автор є менш поінформованим про певну проблему, ніж адресат, тому зацікавлений в тому, щоб інтерв’ю відбулось.

3. Концепція адресата:

У будь-якому інтерв’ю разом з комунікативною діяльністю автора відображується і комунікативна діяльність адресата, оскільки постійно відбувається зворотній зв’язок (бесіда побудована за моделлю питання – відповідь). Автор так чи інакше враховує інтереси адресата. Особливістю інтерв’ю є те, що в цій бесіді адресат може зупинити в якийсь момент автора, може з ним погодитись або щось заперечити.

В інтерв’ю є так би мовити формальний адресат – це якась вища посадова особа, наділена якимись правами, можливостями, яких не має адресант. У її руках вирішення проблеми, з якою до неї звертається автор. Звичайно, стан сучасного українського кінематографа – не якась глобальна проблема, але й вона вимагає якогось вирішення. Окрім того, в інтерв’ю наявний прихований адресат – аудиторія однодумців, на підтримку яких так само сподіваються співрозмовники. Автор свідомо розраховує повідомлення не лише на позначеного адресата, але разом з тим і на читацьку аудиторію.

4. Подійний зміст:

Інтерв’ю має певну конструкцію: заголовок, вступ, змістову частину і фінальний підпис. У найзагальнішому вигляді структуру інтерв’ю можна описати так:

1) заголовок (факультативно): «Віктор Андрієнко: «Глядачам потрібно розповідати ту історію, яка подобається особисто тобі»»;

2) вступ: Українське кіно офіційно веде свою історію з вересня 1896-го року. Тоді фотограф Альфред Федецький зняв у Харкові кілька хронікальних сюжетів. З тих пір наше кіно пережило і радянські держзамовлення, і глобальну русифікацію, і перебудову, і прихід незалежності...

Про те, як починався і як живе сьогодні сучасний український кінематограф, а також, чого йому не вистачає, щоб вийти на світовий рівень, ForUm дізнався у відомого українського актора, режисера, сценариста і продюсера Віктора Андрієнка;

3) звернення до адресата: «8 вересня наша країна відзначає День українського кіно. Ви вважаєте, нам є що святкувати?; Як Вам працюється у Росії? Чи існує різниця, якщо порівнювати з українськими реаліями?» і т.п. У цьому випадку кожне питання автора є своєрідним зверненням до адресата;

4) змістова частина – це кожні відповіді адресата на питання автора;

5) фінальний підпис: зазначається автор інтерв’ю (Анастасія Піка).

5. Комунікативне минуле:

Комунікативне минуле враховане, оскільки автор декілька разів звертає увагу до минулих подій, наприклад: «Давайте трохи про минуле. Розкажіть, наскільки складним був шлях кіно в Україні після здобуття незалежності?; Розкажіть який-небудь веселий випадок зі зйомок» тощо.

6. Комунікативне майбутнє:

Комунікативне майбутнє певною мірою враховане: за питанням слідує відповідь.

7. Параметр мовного втілення:

Параметр мовного втілення ― це мовне оформлення мовленнєвого жанру, спосіб, яким він доходить до адресата.

Отже, запропоноване інтерв’ю здійснюється у формальній обстановці, за заздалегідь розробленими питаннями, формулювання і послідовність яких враховує автор, хоча можна сказати, що деякі питання з’явились внаслідок логічного продовження бесіди, враховуючи відповіді на попередні питання, оскільки весь текст виступає цілісною тематично і композиційно оформленою одиницею (відповіді на восьме, дев’яте питання).

Комунікативна мета відповідей адресата на питання автора ― не тільки інформаційна (повідомлення загальної для аудиторії інформації), а й аналітична, оскільки відбувається аналіз зазначеної проблеми. Бесіда містить образ автора ― людини, трохи компетентної у цьому питанні, оскільки вона готується заздалегідь до розмови. Концепція автора, адресата певною мірою враховані. Комунікативне минуле та комунікативне майбутнє як дві симетричні ознаки частково зберігаються: адресат акцентує увагу аудиторії на майбутній події (прем’єра нових картин), іноді звертаючись до минулого.

Висновки. Результати проведеного дослідження свідчать про те, що мовленнєвий жанр інтерв’ю має певні диференційні ознаки, аналіз яких дозволяє кваліфікувати його специфічний мовленнєвий жанр. Мовленнєвий жанр «інтерв’ю» має такі ознаки: комунікативну мету, концепцію автора, концепцію адресата, комунікативне минуле, комунікативне майбутнє, подійний зміст, параметр мовного втілення.

Специфіка інтерв’ю як жанру полягає в тому, що факт, подія, їхнє суспільно-політичне значення розкривається через повідомлення, оцінку компетентного співрозмовника, який володіє важливою, цікавою інформацією. Надання її з «перших рук», через пряму мову створює відчуття більшої достовірності.

Перспективним вважаємо подальше ґрунтовне дослідження мовленнєвого жанру «інтерв’ю» в аспекті комунікативних стратегій, задіяних автором, а також використання результатів дослідження в навчально-науковій діяльності.

References. 

Література


Бахтин 1996: Бахтин, М.М. Проблема речевых жанров [Текст] / [Электронный ресурс] / М. М. Бахтин // Собрание сочинений в 5 томах. Работы 1940 – 1960 гг. – М., 1996. – Т. 5. – С. 159-206. – Режим доступа http: // philologos.narod.ru/bakhtin/bakh_genre.htm. – Название с экрана.


Бацевич 2005: Бацевич, Ф.С. Лінгвістична генологія : проблеми і перспективи [Текст] / Ф. С. Бацевич. – Львів, 2005. – 264 с.

Вакуров 1978: Вакуров, В.Н., Кохтев, Н.Н., Солганик, Г.Я. Стилистика газетных жанров : учеб. пособие для вузов [Текст] / В. Н. Вакуров, Н. Н. Кохтев, Г. Я. Солганик. – М. : Высш. школа, 1978. – 183 с.

Дементьев 2006: Дементьев, В.В. Непрямая коммуникация [Текст] / В. В. Дементьев. – М. : Гнозис, 2006. – 376 с.

Загнітко, Щукіна 2008: Загнітко, А.П., Щукіна, І.А. Великий тлумачний словник. Сучасна українська мова [Текст] / А. П. Загнітко, І. А. Щукіна. – Донецьк : ТОВ ВКФ «БАО», 2008. – 219 с.

Карамишева 2011: Карамишева, Р.Д. Мовленнєвий жанр «повідомлення» в засобах масової інформації (на матеріалі української та англійської мов) [Текст] : автореф. дис. … канд. філол. наук : 10.02.17 / Львівський національний університет імені Івана Франка. – Львів, 2011. – 17 с.

Ким 2004: Ким, М.Н. Жанры современной журналистики [Текст] / М. Н. Ким. – СПб. : Изд-во Михайлова В.А., 2004. – 336 с.

Федосюк 1997: Федосюк, М.Ю. Нерешённые вопросы теории речевых жанров [Текст] / М. Ю. Федосюк // Вопросы языкознания. – 1997. – № 5. – С. 102-120.

Чеберяк 2010: Чеберяк, А.М. Мовленнєвий жанр «відкритий лист» : комунікативно-прагматичні аспекти організації (на матеріалі української, польської, англійської мов) [Текст] : автореф. дис. … канд. філол. наук : 10.02.15 / Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К.Д. Ушинського. – Одеса, 2010. – 20 с.

Шмелева 1999: Шмелева, Т.В. Модель речевого жанра [Текст] / Т. В. Шмелева // Жанры речи : Сборник научных статей. – Саратов : Изд-во ГосУНЦ «Колледж», 1999. – С. 88-98.

 

Джерела

ForUm: Інтернет-газета ForUm [Електронний ресурс]. – Режим доступу : www.for-ua.com (від 8 вересня 2012 р.). – Назва з екрана.

 

Статья посвящена исследованию особенностей речевого жанра «интервью». Прослежена типология квалификации понятия «интервью». Выделены и проанализированы дифференциальные признаки речевого жанра «интервью» на основе «анкеты» речевого жанра, предложенной Т.В. Шмелевой.

Ключевые слова: речевой жанр, интервью, автор, адресат, коммуникативная деятельность.

 

The article is devoted to the research of the features of speech genre "interview". Typology of qualification on the term "interview" is traced. Differential features of speech genre "interview" based on "form" of speech genre, proposed by T.V. Shmeleva, are dedicated and analyzed.

Keywords: speech genre, interview, author, addressee, communicative activity.

Надійшла до редакції 16 вересня 2012 року.