Model of Sentences with Phraseological Structure with the Invariable Complex ЯКЕ ТАМ: Structure and Semantics

 © The Editorial Council and Editorial Board of Linguistic Studies

Linguistic Studies
Volume 27, 2013, pp. 107-117

Model of Sentences with Phraseological Structure with the Invariable Complex ЯКЕ ТАМ: Structure and Semantics

GannaSytar

Article first published online: April 10, 2013 


Additional information

 Author Information: 

Ganna V. Sytar, Candidate of Philology, Associate Professor working for a doctoral degree at Department of Ukrainian Language and Applied Linguistics in Donetsk National University. Correspondence: mova@interdon.net

Citation: 
Sytar, G. Model of Sentences with Phraseological Structure with the Invariable Complex ЯКЕ ТАМ: Structure and Semantics [Text] // Linguistic Studies collection of scientific papers / Donetsk National University Ed. by A. P. Zahnitko. – Donetsk : DonNU, 2013. – Vol. 27. – Pp. 107-117. – ISBN 966-7277-88-7

Publication History:
Volume first published online: April 10, 2013

Article received: September 26, 2012, accepted: December 28, 2012 and first published online: April 10, 2013

Annotation.

The paper is devoted to the investigation of semantic and structural features of syntactic idioms with the invariable complex ЯКЕ ТАМ. The models of sentences were singled out according to the part-of-speech status of variable component; the main and additional semantic shades realizing with the help of these sentences were distinguished; the peculiarities of lexical content of the sentence models invariable component were revealed; the typical spreaders were determined.

Keywords: model of sentence, spreader of sentence, syntactic idiom, sentence structural scheme, sentence with phraseological structure, Ukrainian language.



Abstract.

Model of Sentences with Phraseological Structure with the Invariable Complex ЯКЕ ТАМ: Structure and Semantics

Ganna Sytar

Department of Ukrainian Language and Applied Linguistics, Donetsk National University, Donetsk, Donetsk region, Ukraine

Available 26 September 2012

 

Abstract

Relevance

Sentences with phraseological structure (or syntactic idiom) is a special type of sentences consisting of the fixed and variable parts which components are connected idiomatically, syntactic links and direct lexical meanings of words are weakened or lost at the present stage of the language development: Оце так пісня! Що за дитина! Чим не подарунок! Дівчина як дівчина. Зробив так зробив. In such sentences the informative and emotional-expressive plans are combined, they are the influential means of expressing speaker's attitude to the statements, are highly productive in colloquial speech, in the texts of literary and journalistic styles. Nevertheless the structural, semantic and pragmatic structure of syntactic idioms that differs significantly from traditional (without phraseological structures) sentences is explored fragmentarily today, which causes relevance of the chosen research topic.

Purpose

The purpose of the proposed research is to figure out the syntactic and semantic properties of syntactic idioms with the invariable complex яке там in the Ukrainian language.

Tasks

Achieving the supplied goal involves the solution of the following tasks: 1) to identify all of the models of the sentences with the invariable composite component яке там; 2) to reveal the features of their structural organization; 3) to distinguish semantic nuances expressed by these syntactic idioms; 4) to set the peculiarities of lexical content of obligatory components of the models of sentences with phraseological structures; 5) to highlight the typical spreaders of sentences; 6) to trace paradigmatic potential of analyzed models of syntactic idioms.

Conclusion

Models of sentences with phraseological structures with the invariable complex ЯКЕ ТАМ embody two principles of the organization of syntactic idioms – crystallization around the invariable component and deriveless, structural periphery.

Common features of all the analyzed models are the main default meaning of negation, structure based on repetition variable component, the fixed order of the components.

Nevertheless revealed substantival, verbal and adverbial sentences belong to certain models, and do not form the varieties of single one, as they have a number of structural (agreement / disagreement constant and variable components, patterns of distribution, the ability to create different types of modifications) and semantic (different additional values​​, lexical restrictions) differences. Significantly lower performance of the implementations of verbal and adverbial models allows to conclude that they are built similar to substantival model.

Substantival sentences with phraseological structures are characterized by asymmetry of form and content. They are built on the model of a simple interrogative sentences, but they do not denote the question (replica-stimulus) and do not envisage the emergence of replica-response; at the same time syntactic idioms act as replica-reaction on various situations and embodied values ​​(meaning of negation, estimation and under.) do not have formal indicators. We have revealed that one of the features of sentences constructed on structural pattern Яке там N1 in comparison with other syntactic idioms is in the limiting of the lexical content of obligatory variable component position (acts and features nouns). The distinctive feature of this type of sentences is also the lack of paradigmatical changes.

Verbal and adverbial sentences with the invariable complex ЯКЕ ТАМ are the outstanding examples of asymmetric syntactic units. Phraseological features of their semantics at the formal level supported by a violation of the grammatical rules of components coordination. In contrast to substantive one, verbal and adverbial models of sentences do not spread, but they have the regular grammar modification. Negative modifications of these two models are conveying the meaning ​​of statement that is not typical for substantival sentences.

Perspective

Prospects for further researches are seen in the revealing of the pragmatic properties of considered models of sentences with phraseological structures and in the identifying of semantic and paradigmatic parameters, including the synonymous links with the other models of sentences with phraseological structures.

 

Research highlights

The paper is devoted to the investigation of semantic and structural peculiarities of syntactic idioms with the invariable complex ЯКЕ ТАМ. The models of sentences were singled out according to the part-of-speech status of variable component. The main and additional semantic shades realizing with the help of these sentences were distinguished. The peculiarities of lexical content of the sentence models invariable component were revealed. ► The typical spreaders were determined.

Keywords: model of sentence, spreader of sentence, syntactic idiom, sentence structural scheme, sentence with phraseological structure, Ukrainian language.

 

References

VTSSUM, (2004). Velykyy tlumachnyy slovnyk suchasnoyi ukrayins'koyi movy (z dod. i dopovn.). K.: Irpin': VTF "Perun".

Velychko, A. V. (1996). Sintaksycheskaya frazeolohiya dlya russkikh i inostrantsev. M.: Yzd-vo MHU.

Vsevolodova, M. V. (2000). Teorija funkcional'no-kommunikativnogo sintaksisa. Fragment prikladnoj (pedagogicheskoj) modeli jazyka. M.: Izdatel'stvo Moskovskogo un-ta.

Vsevolodova, M. V. & Lim Su, Jon. (2002). Principy lingvisticheskogo opisanija sintaksicheskih frazeologizmov: Na materiale sintaksicheskih frazeologizmov so znacheniem ocenki. M.: MAKS Press.

Zahnitko, Anatoliy (2011). Chastky v systemi sluzhbovykh chastyn movy: typolohiynyy i leksykohrafichnyy vyyavy. Linhvistychni studiyi: zb. nauk. prats', 22, 104-115. Donets'k: DonNU.

Zahnitko, A. (2012). Slovnyk chastok: materialy i statti: naukovo-navchal'ne vydannya. Donets'k: DonNU.

Kopotev, M. V. (2008). Principy sintaksicheskoj idiomatizacii. Hel'sinki: Helsinki University Press.

Kushch, O. P. (2002). Katehoriyi stverdzhennya i zaperechennya v ukrayins'kiy movi. Avtoref. dys. ... kand. filol. nauk: 10.02.01. Dnipropetrovs'k.

Lychuk, Mariya (1999). Frazeolohizovani rechennya v systemi syntaksychnykh odynyts'. Linhvistychni studiyi, 5, 163-165. Donets'k: DonDU.

Lychuk, M. I. (2001). Stupeni frazeolohizatsiyi rechen'. Avtoref. dys. ... kand. filol. nauk: 10.02.01. K.

Lychuk, M. I. & Shynkaruk, V. D. (2001). Stupeni frazeolohizatsiyi rechen'. Chernivtsi: Ruta.

Melikyan, V. Yu. (2004). Sovremennyj russkij jazyk. Sintaksis nechlenimogo predlozhenija. Rostov na Donu: Yzd-vo RHPU.

Pankova, V. V. (2007). Frazeosintaksicheskie shemy s opornym komponentom-mestoimeniem: jazyk i rech': na materiale russkogo jazyka. Avtoref. diss. ... kand. filol. nauk: 10.02.19 – teorija jazyka, 10.02.01 – russkij jazyk. Rostov na Donu.

Russkaja grammatika, (1980). Russkaja grammatika: V 2-h t., T. 2. Sintaksis. M.: Nauka.

Sytar, H. V. (2011a). Strukturni y semantychni typy syntaksychnykh frazeolohizmiv v ukrayins'kiy movi. Movoznavchyy visnyk: Zb. nauk. prats', 12-13, 178-181. Cherkasy.

Sytar, Hanna (2011b). Syntaksychni frazeolohizmy, pobudovani za modellyu Чим не N1, v ukrayins'kiy movi. Linhvistychni studiyi: zb. nauk. prats', 22, 208-215. Donets'k: DonNU.

Sytar, H. V. (2011c). Syntaksychni frazeolohizmy zi znachennyam otsinky: na materiali modeli Оце так N1 Copf . Visnyk Cherkas'koho universytetu. Seriya Filolohichni nauky, 213, 16-21. Cherkasy: Cherkas'kyy natsional'nyy universytet.

Sytar, Hanna (2012a). Frazeolohizovani rechennya, pobudovani za modellyu Який NCopf v ukrayins'kiy movi. Linhvistychni studiyi: zb. nauk. prats', 25, 64-70. Donets'k: DonNU.

Sytar, Hanna (2012b). Syntaksychni frazeolohizmy z otsinnym znachennyam v ukrayins'kiy movi (na materiali modeli Що за N1 Copf). Naukovi zapysky NaUKMA. Filolohichni nauky (Movoznavstvo), 137, 110-113. K.

SUM, (1970 – 1980). Slovnyk ukrayins'koyi movy, T. 1 – 11. K.: Naukova dumka.

Khokhlyna, M. L. (2006). Sintaksicheskaja idiomatika russkogo jazyka v lingvopragmaticheskom aspekte: Na materiale ustojchivyh modelej prostogo predlozhenija. Avtoref. diss. … kand. filol. nauk: 10.02.01 – russkij jazyk. Astrahan'.

Shvedova, N. Ju. (1958). O nekotoryh tipah frazeologizirovannyh konstrukcij v stroe russkoj razgovornoj rechi. Voprosy jazykoznanija, 2, 93-100.

Shmelev, D. N. (2006a). Sintaksicheskaja chlenimost' vyskazyvanija v sovremennom russkom jazyke. M.: KomKniga.

Shmelev, D. N. (2006b). Sovremennyj russkij jazyk. Leksika. M.: KomKniga.

Shmelev, D. N. (1960). O "svjazannyh" sintaksicheskih konstrukcijah v russkom jazyke.Voprosy jazykoznanija, 5, 47-60.

 

Correspondence: mova@interdon.net

Vitae

Ganna V. Sytar is Candidate of Philology, Associate Professor working for a doctoral degree at Department of Ukrainian Language and Applied Linguistics in Donetsk National University. Her research areas include functional linguistics, semantic syntax, and applied linguistics.

Article.

Ганна Ситар

УДК 81'367:81'373.7=161.2


МОДЕЛІ ФРАЗЕОЛОГІЗОВАНИХ РЕЧЕНЬ З НЕЗМІННИМ КОМПЛЕКСОМ ЯКЕ ТАМ: СТРУКТУРА Й СЕМАНТИКА


Статтю присвячено дослідженню особливостей семантики та структури синтаксичних фразеологізмів з незмінним комплексом ЯКЕ ТАМ. Виділено моделі речень за частиномовним статусом змінного компонента; розмежовано основні та додаткові семантичні відтінки, реалізовувані за допомогою цих речень; виявлено особливості лексичного наповнення обов’язкового компонента моделей речень; встановлено типові поширювачі.

Ключові слова: модель речення, поширювач речення, синтаксичний фразеологізм, структурна схема речення, фразеологізоване речення, українська мова.


Фразеологізоване речення (або синтаксичний фразеологізм) – це особливий тип речень, що складається з постійної та змінної частин, компоненти яких пов’язані ідіоматично, синтаксичні зв’язки і прямі лексичні значення слів послаблені або втрачені на сучасному етапі розвитку мови [Величко 1996; Всеволодова, Лим Су 2002; Русская грамматика 1980 та ін.]: Оце так пісня! Що за дитина! Чим не подарунок! Дівчина як дівчина. Зробив так зробив. У таких реченнях поєднано інформативний та емоційно-експресивний плани, вони є впливовим засобом вираження ставлення мовця до висловлюваного, досить продуктивним у розмовному мовленні, текстах художнього та публіцистичного стилів. Попри це структурна, семантична та прагматична будова синтаксичних фразеологізмів, що суттєво відрізняється від традиційних (нефразеологізованих) речень, вивчена на сьогодні фрагментарно, що зумовлює актуальність обраної теми дослідження.

Стрижневими компонентами фразеологізованих речень є так звані «застиглі» словоформи, незмінність і втрата прямого лексичного і категорійних значень яких, на думку вчених, забезпечують появу регулярно відтворюваних одиниць з відносно стабільним складом і з певним типовим значенням, тобто зумовлює процес перетворення вільної синтаксичної конструкції у фразеологізовану [Величко 1996; Русская грамматика 1980; Шведова 1958 та ін.]. Водночас, як слушно зауважив Д.М. Шмельов, у подібних конструкціях фразеологізація стосується не окремого слова чи форми слова, а моделі речення загалом (у термінології вченого – фразеосхеми) [Шмелев 1960: 49-50] (див. також [Шмелев 2006а; Шмелев 2006б]).

Фразеологізованореченнєвий потенціал незмінних компонентів М.В. Копотєв визначив як один із принципів формування синтаксичних фразеологізмів (у термінології дослідника – «предикативних синтаксичних ідіом», «синтаксичних фразем»). Лінгвіст назвав його «принципом кристалізації» та сформулював так: «Синтаксична фразема може виникнути на ґрунті кристалізації синтаксичних структур навколо (службової) лексичної одиниці, яка часто вживається у зміщеному значенні. Ця лексема стає невідʼємною частиною конструкції» [Копотев 2008: 122].

У силу цього саме первинний частиномовний статус постійного компонента став одним із визнаних критерієв класифікації синтаксичних фразеологізмів. Так, Н.Ю. Шведова виділила пʼять типів російських фразеологізованих речень за цією ознакою – речення зі сполучниками, прийменниками, частками, вигуками і займенниками [Русская грамматика 1980: 383]. У подальших дослідженнях принципів організації цих специфічних одиниць, що перебувають на межі фразеології та синтаксису, лінгвісти так чи інакше спираються на цей поділ, хоча і наголошують на дискусійності подібної диференціації, яка на сучасному етапі розвитку мови досить часто є умовною через послаблення або ж втрату зв’язку з первинною частиною мови, відірваність від парадигми вихідного слова [Мелікян 2004; Величко 1996; Всеволодова, Лим Су 2002; Панкова 2007; Шмелев 1960; Шмелев 2006а; Шмелев 2006б та ін.].

На матеріалі української мови розмежування семи структурних різновидів (речення із незмінним займенником, прислівником, сполучником, часткою, прийменником, вигуком і дієсловом) запропоновано в праці [Ситар 2011а]. Водночас залишається відкритим питання про статус складених стрижневих компонентів типу та й що, що за, яке там і под., які, попри очевидність вихідної частиномовної належності, на сучасному етапі розвитку мови кваліфікуються як особливий різновид складених часток – частки-фраземи [Загнітко 2011: 111].

Мета пропонованого дослідження – зʼясувати синтаксичні й семантичні властивості синтаксичних фразеологізмів з незмінним комплексом яке там в українській мові. Поставлена мета передбачає розв’язання таких завдань: 1) виявити всі моделі речень з незмінним складеним компонентом яке там; 2) визначити особливості їх структурної організації; 3) розмежувати семантичні відтінки, виражені цими синтаксичними фразеологізмами; 4) встановити особливості лексичного наповнення обов’язкових компонентів моделей фразеологізованих речень; 5) виділити типові поширювачі речень; 6) простежити парадигматичний потенціал аналізованих моделей синтаксичних фразеологізмів.

Оскільки фразеологізовані речення є синтаксичною універсалією, еквівалентні моделі речень є в багатьох мовах світу. Зокрема, як синтаксичну ідіому визначають речення з незмінним комплексом какое там М.В. Копотєв, М.Л. Хохліна [Копотев 2008: 124; Хохлина 2006: 22], основні структурні й семантичні ознаки відповідних російських речень проаналізовано в працях А.В. Величко, В.Ю. Мелікяна та В.В. Панкової [Величко 1996: 24-25; Меликян 2004: 169-170; Панкова 2007: 24 і далі]. При цьому дослідники відзначають високу варіативність моделі речень з постійним компонентом какое там. Так, А.В. Величко виділяє у групі заперечних синтаксичних фразеологізмів модель «какой / какое там+ глаг. / сущ. / нареч.» [Величко 1996: 24-25], М.В. Копотєв обʼєднує речення з різним першим компонентом у складі незмінного комплексу та з різним змінним компонентом у межах моделі «Где, куда, какой, какое + там, тут + N/Adj/Adv/V» [Копотев 2008: 124], а найбільшу кількість варіантів моделі фіксує В.Ю. Мелікян, вводячи до моделі навіть факультативні компоненти: «Какой(-ая, -ое, -ие)1-6 [кой, како] + <же [уж]> + <там [это, тут, здесь, чёрт, к чёрту, ...]> + <не> + N [V, Adj, Adv, ...](?)!» [Меликян 2004: 169-170]. На нашу думку, у наведених випадках йдеться не про варіанти однієї моделі, а про окремі моделі речень через такі суттєві відмінності, як різні втілювані значення, можливості поширення, компонентний склад синтаксичної парадигми та наявні особливості лексичного наповнення змінного компонента (див. про це нижче).

На матеріалі української мови властивості синтаксичних фразеологізмів з незмінним комплексом яке там досі не були описані. У ґрунтовному циклі праць М.І. Личук, присвяченому українським фразеологізованим реченням [Личук 1999; Личук 2001; Личук, Шинкарук 2001 та ін.], ці моделі речень залишилася поза розглядом.

Аналіз зібраного фактичного матеріалу дав змогу виділити такі моделі речень за частиномовним статусом змінного компонента:


1)                       іменникова модель речень (структурна схема Яке там N1);

2)                       дієслівна модель речень (структурна схема Яке там Vf);

3)                       прислівникова модель речень (структурна схема Яке там Advpr).

Найбільшу групу з-поміж проаналізованого фактичного матеріалу становлять прості іменникові речення, побудовані за структурною схемою Яке там N1.

У структурному плані стійкість конструкції загалом забезпечена наявністю обовʼязкових постійного та змінного компонентів та фіксованим порядком їх розташування (постійний компонент – у препозиції) (пор. можливість зміни порядку слів як характерна риса фразеологізованих речень, побудованих за структурною схемою Який NCopf  [Ситар 2012а], що є одним із аргументів на користь розмежування цих моделей). Незмінна частина моделі є двокомпонентною часткою, що складається із лексеми яке – займенника за походженням у формі середнього роду однини та лексеми там, первинно прислівника. Прямі значення цих слів (питальне та локативне відповідно) не актуальні для розглядуваної моделі.

Характерною рисою фразеологізованих речень аналізованого типу є асиметрія форми та змісту, що зумовлено їх похідністю від питального речення. Формальне невираження розповідного окличного значення за умови побудови за моделлю питального речення, як і імпліцитність основного значення моделі – заперечення, тлумачаться мовознавцями як вияви ідіоматичності моделі речення [Меликян 2004; Панкова 2007]. Пор.: перше підкреслене речення є питальним нефразеологізованим, друге – розповідним окличним фразеологізованим:

Параска. Та не гвалтуй, божевільний! Я зараз піду. Тут діло дуже важне, таке, що треба тобі зараз сказать, бо щоб після гірше не вийшло.

Герасим. Яке там діло? (Іван Карпенко-Карий. Сто тисяч);

– І я вийшла заміж, Добрику! – зойкнула знову Милана. – Вийшла заміж...

– За кого? Милане! – Йому здалося, що він гукнув на весь Калиновий Кут, але помертвілі уста ледве вимовили ті слова.

– За Василя.

– Якого Василя?

Милана провела рукою по лицю, мовби хотіла пересвідчитися, що вона не спить, і тихо, ніби сама до себе, промовила:

– Боже! Він таки нічого не знає! – І похилила голову. – За твого брата Василя, Добрику. За твого брата...

– За мого брата! – Ця звістка ще дужче вразила і приголомшила Добриню. Він довго не міг вимовити жодного слова і оніміло, безтямно дивився у зелені Миланині очі. Потім тихо запитав: – Як же це сталося? Ти покохала його? І він тебе?

Милана схлипнула, губи її скривилися.

Яке там кохання!.. Я ждала тебе, Добрику, ждала! А ти не вернувся. І ніхто не знав, де ти подівся. Усі були впевнені, що ти загинув, бо саме тоді по нашому краї шастали половці... Твої батьки навіть заупокійну службу відправили за твою загиблу душу... Я скніла душею цілий рік. А потім Василь заслав до мене сватів... (Володимир Малик. Горить свіча).

У такий спосіб речення, побудовані за моделлю Яке там N1, втілюють похідність як одну із закономірностей організації синтаксичних фразеологізмів. Цю характерну властивість М.В. Копотєв назвав «структурною периферійністю»: «Нецентральна, периферійна реалізація речення може оформитися в самостійну фразему; чим більш частотною і неваріативною вона є, тим більша ймовірність її фіксації у Словнику (кліше, лексична фразема), чим вона менш частотна і більш варіативна, тим більша ймовірність її фіксації у Граматиці (синтаксична фразема)» [Копотев 2008: 122].

Однією з особливостей аналізованої моделі речення є те, що вона ґрунтується на повторі слів, важливих для розгортання думки мовця. Повтор лексем реалізовано переважно в експлікованому, рідше імплікованому вигляді. Так, у більшості речень у позиції N1 зафіксовано повтор слова з попереднього речення:

– Це я вас на щастя згадав, бо я чоловік з пережитками і різними забобонами. – Кузьма випиває чарку, морщиться і змовницьки нахиляє голову до Безсмертного. – Сьогодні ж, Марку Трохимовичу, як з пушки, можна дістати пального.

– Де? – стрепенувся чоловік.

– Є недалеко таке славне містечко. Там саме перекантовується один воєнний склад. Тепер на ньому залишилось тільки два вартових, і то вони зараз гуляють у своїх любок. Майнемо, Марку Трохимовичу? Візьмемо по совісті – кілька бочок, і ніхто не помітить.

Радісні думки як завихрились, так і розвіялись у голові Безсмертного.

– Це ж пряме злодійство.

– Яке там злодійство! – повів плечима Заворожений. – Не для себе ж – для колгоспу, значить, теж для держави стараємось. Ну, а війна все спише!

– Ні, Кузьмо, на таке діло я не піду (Михайло Стельмах. Правда і кривда).

Рідше для віднайдення нанизуваних лексем потрібен ширший контекст, між повторюваними компонентами може міститися кілька речень: Приймався цей закон, ясна річ, із добрими намірами – пригадати, зберегти, а головне – вивчити і встановити з допомогою сучасних методів дослідження ефективність і механізми дії (якщо їх буде виявлено) методів лікування, що не входять в офіційні посібники й інструкції. Та, як відомо, добрими намірами... Поспіхом ухвалені закони без точних формулювань, які визначають, що таке народна медицина, якими мають бути точні методи контролю над діяльністю «народних» медиків, підняли всю каламуть, яка збиралася в переважно малоосвічених верствах населення. Пророкування, визначення долі як окремих осіб, так і цілих держав, астрологічні прогнози стали улюбленою темою газет і телебачення. Яке там вивчення механізмів, ефективності – настав солодкий час «чосу» – обдирання обивателів, котрі на тлі загальної зневіри й розчарування вже остаточно втратили віру в офіційну медицину, тим паче що в багатьох випадках грамотний лікар просто не може обіцяти «зцілення» – це стосується всіх генетично детермінованих хвороб і пороків розвитку, багатьох набутих страждань, пов’язаних із необоротними змінами (у процесі хвороби) внутрішніх органів (Валентин Шумаков. Пийте, бабцю, чайок – будете здорові // Дзеркало тижня. – 7.04.2001 (№ 14 (338))).

Як повторювані компоненти мовець може використовувати спільнокореневі слова, що належать до різних частин мови (у нашому матеріалі – дієслова та віддієслівні іменники):

– Оникію! – гукнув Грицай.

– Та чого там!– обізвався понурий Оникій.

– А ходи лишень сюди! Щось маю казать.

– Та чого там! Чи вже приступає до тебе, чи що?

– Та вже й приступило, – сказав дід Грицай. – Оникію! Чи ти знаєш, що я оце женюся!

– Цур дурня! Ще що вигадай! Перехрести лишень свого лоба! – обізвався дід Оникій, виступаючи з-за вишень на галявину.

– І їй-богу, і присягай-богу, що женюся. Вже й молоду напитав.

– Та це ти дражнишся зо мною! Я тобі не собака, щоб ти зо мною дражнився. А коли тобі припала охоте дражниться, то ондечки лежить на призьбі Сірко: біжи та й смикай його за хвіст, а він буде тобі гарчать.

– Та яке там в іродового сина дражніння! Я тебе просю за старосту. Будь ласкав! підіть з Мотузом за старостів до моєї молодої (Іван Нечуй-Левицький. Старі гультяї).

У речення, побудовані за моделлю Яке там N1, мовець може вводити частки вже (уже), та, що є факультативними компонентами і не поширюють структурну схему речень, оскільки не активізують синтаксичних зв’язків. Цікаво, що ці частки виявляють відмінності в порядку слів; вони входять до складу незмінного комплексу, але розташовані в різних позиціях щодо нього: частка вже (уже) вживається в інтерпозиції, та – у препозиції, пор.:

– Бережіть себе, бо ви ой як потрібні людям, – Лаврін вийняв з кишені кисета з тютюном.

– Візьміть на дорогу.

– Я ж не курю.

– Біда навчить.

Він узяв кисета, охопив руками косаря, а той злегка стиснув його могутніми руками:

– Ідіть, бо хтось, може, теж не спить, шукаючи вас. Щасти вам.

Яке вже там «щастя».

– Що ж, і щастя не буває без чиєїсь заздрості. Ідіть.

 – Зараз побреду (Михайло Стельмах. Чотири броди);

– Думаєш, коли спиш з султанською дочкою, то дозволено тобі топтати все святе? – кричав великий візир.

Та яке там спання? – невесело віджартовувався Рустем.– В час весілля гашник так закрутив мені шаровари, що я цілий місяць не міг нічого мати з своєю молодою жоною (Павло Загребельний. Роксолана).

У семантичному плані стійкість моделі речення реалізована у вигляді наявності типового значення, яке зумовлене особливостями її організації і не залежить від лексичного наповнення змінного компонента. Основним для аналізованої моделі речень є заперечне значення[1], імпліцитність якого, тобто відсутність формальних показників негації, також є виявом асиметрії форми та змісту моделей з незмінним комплексом яке там:

Степан вирішив поставити від вулиці металеву огорожу біля нової хати. Узяв свою улюблену десятиметрову матер’яну рулетку і поміряв «парадну» довжину. Уклалася рулетка рівно три рази. Три помножив на десять і отримав тридцять метрів. Вирішив зробити півтораметрові секції. Тридцять розділив на півтора – вийшло 20 секцій. Замовив, привіз.

Почав установлювати – дві секції зайві! Знову переміряв – 30 метрів! Заміряв кожну секцію – півтора метра! Степан ледве не збожеволів. Умочив голову в діжку з водою, аби вона трохи прохолола. Аж тут сусід – учитель математики – нахопився:

– Важко на похмілля? – питає.

Яке там похмілля, – зітхнув Степан. – Займаюсь чортячою арифметикою. Кінці з кінцями не сходяться.

– Зараз зійдуться, – запевнив сусід.

Він заміряв рулеткою довжину ділянки, де має стояти огорожа. Вийшло тридцять метрів. Поділив на півтора метра – ширину секції. Вийшло двадцять. А чому ж дві секції зайві? Очі в сусіда почали сходитись рогом. Він перехрестився і теж умочив голову в діжку з водою (Роман Крикун. Чортяча арифметика).

При цьому категорія заперечення реалізується в різних виявах (різновиди заперечних речень подаємо за О. П. Кущ і розташовуємо в порядку їх продуктивності в аналізованому фактичному матеріалі):[2]

а) незгода мовця з думкою співрозмовника – цей тип заперечення виявився найбільш частотним:

– А ти чого в лісах вештаєшся? Дома чи в крамниці роботи нема?

– Помовч про роботу, коли війна вочевидячки суне, – розгублюється Кундрик.

– Тому й вирішив прогулятися тут? Чи не маївки згадав? – добиває їддю продавця.

– Тебе тільки зачепи, – не знає що сказати Кундрик. – Шкварчиш, як сало на пательні.

– А може, ти отут партизанити зібрався? Щось я краєм вуха чував про це.

Кундрик розтривожився.

Яке там партизанство, коли вже нема спромоги навіть на любов.

– Виходить: молодому коневі – до бою, а старому – до гною? – підсміюється лісник. – Що ж, може, хоч пособиш загнати черідку до стійла. А там хай уже забирають їх власті, – одводить од себе усяку підозру (Михайло Стельмах. Чотири броди);

б) заперечення сказаного самим мовцем: Синій вечір, сніжок і таке інше – зимова лірика. Вертаємо додому, щебечемо, сміємося, а мене ніяк не полишає думка, що дружина про все здогадується. І як я міг на цей немічний «роман», на ілюзію власного безсмертя (боже, яке там безсмертя – ну, перевидали б мою писанину кілька разів, ну, намережив би хтось статейок про М. Гужву собі на хлібець, тільки й того) проміняти їх (Володимир Дрозд. Катастрофа);

в) власне-заперечення – відсутність явища або події:

Друг Бобер

·  Старійшина

·  1550 повідомлень

·  Стать: чоловік

·  Місто: Та яке там місто... Тільки з чистої річки у незайманій природі :) (http://tereveni.org/topic/28485/) (відомості про учасника форуму з «ніком» Друг Бобер (=немає вказівки на місто, адже бобер у місті не живе)).

Показово, що основний тип заперечення (власне-заперечення) передається за допомогою синтаксичних фразеологізмів найрідше, що, на нашу думку, є відбиттям їх периферійного статусу. Іншими словами, на вираженні власне-заперечення спеціалізуються заперечні речення нефразеологізованої будови з експлікованим заперечним компонентом типу не, ні; фразеологізовані ж речення мовець уводить з метою емоційної передачі інших підтипів негації.

Крім основного заперечного значення, у проаналізованому фактичному матеріалі фразеологізована модель Яке там Nреалізує три додаткові семантичні відтінки:

1)         негативну оцінку мовцем повідомлюваного:

– Пам'ятаєте, як ми цю ниву з Іваном Васильовичем оглядали? – згадує Киринюк. – Увійшов він у жито, колос лице йому обвіває, а він навіть очей не заплющує: така була дорога Івану Васильовичу наша мужицька робота.

– Бо партійний він чоловік, серце людське мав.

– Мав і має, – тихо поправляє Побережного Киринюк.

– Вірно, вірно, – швидко схоплюється Побережний. – Тільки де він тепер? Хоч би одне слово почуть від нього, чи довго таке безголов'я буде... Ти, Йосипе, не чув, як здоров'я Івана Тимофійовича?

Та яке там здоров'я! Лежить. Тяжко осколки його порешетили. З ногою погано.

– А з серцем, надійсь, гірше, – у зморшках Киринюка скупими сльозами блищать їдкі крапельки мряки.

– Воно так у кожної порядної людини.

– У кожної...

І не змовляючись, діди побрели туманом до Івана Тимофійовича (Михайло Стельмах. Велика рідня);

2)       модально-заперечне значення неможливості (заперечення можливості дії):

– Я першим вийшов на полонину. Вони за мною навіть бігти не могли...

Яке там бігання – останні метри ми ледве ноги переставляли (Микола Ротман. Там, де гори й полонини… // Свобода. – 31.08.2012);

3) модально-заперечне значення непотрібності (заперечення потрібності дії): Іван Рона був спокійний і розважливий. Він майже не розмовляв, лише мовчки йшов біля своїх возів, тоді як його спідручні та я лежали на сіні.

– Чи не замало, пане Роно,– спитав я,– берете спідручних, щоб захищати в дорозі своє добро?

– Везу залізо,– сказав цей мовчазнюк і нічого більше. Мовляв, хто понадиться на такий крам?

Була в тому, звісно, рація, і я примовк і собі, мені погідно лежалося, і дивився я в небо, а там стояли найчудовіші з чудових храми – я мимовільно милувався на вишукані й ладні їхні тіла.

– І все-таки,– сказав, щоб завершити розмову,– застерегтися не завадить.

Рона цвиркнув крізь зуби й подивився на мене сивими, надумір спокійними очима.

Яке там застереження,– сказав неохоче.– Я ж везу залізо! (Валерій Шевчук. Три листки за вікном. Ілля Гурчиновський).

Одна з виявлених нами особливостей речень цього типу порівняно з іншими синтаксичними фразеологізмами полягає в обмеженні лексичного наповнення позиції обов’язкового змінного компонента (пор. відсутність подібних обмежень для моделей Чим не N1, Що за N1 Copf, Оце так N1 Copf, Який NCopf та ін. [Ситар 2011б; Ситар 2011в; Ситар 2012а; Ситар 2012б]).

З пʼяти основних семантичних класів іменників (за класифікацією М.В. Всеволодової [Всеволодова 2000: 47-50]), у позиції N1 регулярними є тільки два:

1) подійні імена, що становлять абсолютну більшість у проаналізованому матеріалі:

Батько похитав головою:

– Ох, Володимире, Володимире, заведе скупарство i грошолюбство вас не до бога, а в слiди безп'ятого.

Яке там грошолюбство! Чужi грошi й дурень лiчить у снах, – розгнiвався дядечко, i очi його зачерепiли (Михайло Стельмах. Щедрий вечір);

2) ознакові імена: Біля входу до центру авіаційних та туристичних послуг, що на проспекті Перемоги, застав за роботою прибиральницю: відтирала порошком «теги» на офісному сайдингу.

Яке там мистецтво – звичайне хуліганство, – обурюється жінка. – Добре, що хоч гуашшю понаписували – відмити можна (Олександр Фальчевський. Молоде покоління безсоромно паскудить будинки нашого міста // Деснянка вільна. – 2011. – 112 (296)).

Спеціалізованість моделі речення на абстрактній (подійній та ознаковій) лексиці виявляється також у тому, що позиція N1 не тільки досить рідко заповнена предметним іменем, але й, за нашими спостереженнями, при цьому вжите не в предметному значенні:

Грім все гуркоче, і руда хмара лівим крилом обійма небо. Бульбашки скачуть од крапель скрізь по воді, а рівчаками пливуть потоки і підмивають сіно. Пропало сіно! Маланка закасалась та лізе в воду, і тоді саме Гафійка говорить:

– Мамо, хтось стука в вікно.

Вікно? Яке там вікно?

Справді щось стука.

Маланка злазить із лави, мацає стіни, а у вікно хтось гатить.

– Що там? Хто стука?

Маланка одчиняє вікно.

– Йдіть на гуральню. Нещастя. Андрій скалічив руку (Михайло Коцюбинський. Fata morgana) (йдеться не про вікно, а про стукіт у вікно);

Рятувальники, котрі прибули на виклик разом з поліцією, мабуть, вирішили, що жінку можна ще врятувати. Кинулися у воду, підпливли до бідолахи і... захлеснулися тільки не водою, а реготом. «Потопельниця» плавала собі догори пупцем, навіть не думаючи йти на дно. Та яке там дно, коли тітонька то надувною виявилася (Інна Пукіш-Юнко. Горе-купальниця виявилася лялькою зі секс-шопу // Високий замок. – 26.09.2012) (мається на увазі опускання на дно).

Майже повна відсутність назв осіб та зоонімів пояснюється суто граматичним чинником – формою середнього роду займенника (яке), з яким має узгоджуватися змінний іменник. Відповідно тільки в поодиноких прикладах у цій позиції зафіксовано зооніми – назви маленьких осіб, а одинична назва особи в середньому роді є оказіональним утворенням:

– Прибув я! – подає голос з-за дверей страховище.

– І я прибув, – відповідає зсередини гість.

Звідки прибув?

– З-за моря.

– Чим прибув?

– Кульгавого комара осідлав, на нього сів і прилетів.

– То, мабуть, море було маленьке?

– Яке маленьке – орел летить – не перелетить!

– Тоді то орленя, а не орел!

Яке там орленя – коли крило розпускає, ціле місто закриває!

– Тоді, мабуть, місто замаленьке?

Яке там маленьке – заєць біг, не перебіг!

Тоді, мабуть, не заєць, а зайченя!

Яке там зайченя – з його шкіри пошиєш кожух, шапку, обуванку, та й ще лишиться!

– Тоді, мабуть, не людині, а люденяті!

Яке там люденя – півень при нозі заспіває, до вуха не долітає!

– Тоді, мабуть, він глухий!

– Яке там глухий – в горах сарна траву скубне, почує!

Затуркане такою мовою страховище здогадалося, що в хаті якась сила є, хтось мудрий, сміливий, дужий, та знає, що йому далі казати. А тоді потихеньку задки-задки та навтіки! (Про рибину, що вміла говорити. Вірменська народна казка. Переклад з вірменської Олександра Божка).

Мінімальна структурна схема Яке там N1 порівняно рідко може зазнавати розширення (пор. шість варіантів розширення структурної схеми для моделі Який NCopf) [Ситар 2012а]). Типовими поширювачами цієї моделі виявилися:

1) субʼєктна синтаксема, виражена іменем у формі родового відмінка в поєднанні з прийменником у/в, позначає суб’єкта, зовнішні параметри, окремі якості або наявність власності якого заперечує мовець (розширена структурна схема Яке там Nу/в N): яке там в нього бабло?! Бабло його батьків, а сам понтується, як ніби сам його заробляє (ask.fm/SteImashchyk/answer/17000074832637);

2) атрибутивна / обʼєктна синтаксема, що на рівні членів речення відповідає неузгодженому означенню / непрямому додатку, вираженому іменником у непрямих відмінках або прийменниково-відмінковим комплексом, що мотивується індивідуальними сполучувальними можливостями лексеми, яка заповнює позицію N1 (розширена структурна схема Яке там N1 (PrepNнепр):

«Під час Великої депресії 1930-х років у США виняткову роль відіграли журналісти та профспілки, – пояснює соціолог. – Перших називали «розгрібачами бруду». Вони проводили розслідування, викривали кримінальних банкірів, президентів компаній, політиків. У них регулярно стріляли. Однак вони продовжували це робити. Як наслідок, заради «порятунку країни» в жорна «нового курсу» Рузвельта потрапили з десяток мільйонерів. Тріумфом же американських профспілок було прийняття Великої хартії вільності, коли реальністю стали колективні договори з роботодавцями, контроль над прибутком і, як результат, необхідність для капіталу ділитися.

«Чому ж сьогодні ніхто не допомагає нашим «розгрібачам бруду»?! – запитую. – Ось ви, наприклад, чому не заявляєте на весь голос, що, мовляв, засидівся український робітник? Взяти хоча б той-таки торішній «Моніторинг соціальних змін в Україні 1994–2004 рр.» – останнє масштабне дослідження Інституту соціології. У ньому взагалі немає графи «профспілки»! Яке там повторення активної Америки?!» (Інна Ведерникова. Профспілка: з кишені «совка» на сковорідку капіталу? // Дзеркало тижня. – 17-23.12.2005 (№ 49 (577)); Прости мені, сестро, просто і радо. Адже ми, на щастя, не друзі й, на жаль, не коханці (бо яке там кохання з флюорограмою, бо яка там дружба під стронцієм, сонце, – піврозпад короткий, практично немає шансів) (Юрко Іздрик. Хіп хоп).


Характерною рисою аналізованої моделі є відсутність граматичних модифікацій та інших типів видозмін базової структури.

Дієслівна модель речень (структурна схема Яке там Vf) у зібраному фактичному матеріалі виявилася менш продуктивною. Для неї властива граматична неузгодженість постійного і змінного компонентів, що є виявом ідіоматичності й асиметричної будови. В.В. Панкова наголошує, що явища аграматизму виникають у подібних російських реченнях в процесі фразеологізації внаслідок їх вторинності [Панкова 2007: 26], а форма середнього роду яке зумовлена неможливістю співвіднесення дієслова з питальним займенником, що «виражається в «усередненому» поданні правил їх «суміщення» в тексті» [Там само: 28].

Аналогічно до попередньої моделі, змінний компонент є переважно повтором дієслова з попереднього речення. Типовим для дієслівних фразеологізованих речень, як і для іменникових, є заперечне значення:

Надумавсь Вовк, що жить йому погано:
Не з’їсть, не засне до пуття,
Що вік його минає марно,
Що треба кращого шукать собі життя…
Сидить він раз під дубом та й куняє,
Ніхто його не розважає,–
Аж чує – на вербі,
Між листям десь, Зозуля закувала:
– Ку-ку! Добривечір тобі!
А що се, Вовчику, чи не журба напала?
Чи, може, підтоптавсь?
Яке там підтоптавсь! – до неї Вовк озвавсь.–
Тобі усе, паньматко, смішки!
А декому ні кришки:
Тут думка неабияка
Морочить козака
(Леонід Глібов. Вовк та Зозуля).

Додатковими семантичними відтінками, реалізовуваними, за нашими спостереженнями, тільки в заперечних модифікаціях базової моделі, є такі:

а) ствердження (заперечення заперечення):

Моєму чоловіку в університеті (!) говорили, що з української походить все. Всі мови з української, весь фольклор з українського. Він перепитував "і іранський фольклор також?" "І іранський, звісно, з українського" :)

МАУП або "Україна"! Чи я ще не всіх знаю?

Який там МАУП. Якби ж то. Я (слідом за моїми батьками) звикла вважати, що в Києві насправді є лише один університет :) КНУ ім. ТГШ.

Який жах!!! Я не плекав ілюзій стосовно якості освіти та чесності прийому та навчання, але сподівався, що хоча прихильники пара-наукових теорій туди не пролізли...      

Яке там не пролізли. Там скоро інших не залишиться. На жаль (http://kerbasi.livejournal.com/35474.html) (=Пролізли);

б) модально-заперечне значення неможливості (заперечення можливості дії): Педагогіка його [батька] була проста, як простий трудовий світ. Робоча. Змайстрував мені маленьку косу. Бере на луг косити. Сонце пече. Руки від утоми одвалюються. Покоси довгі. «Ванько, не відставай…». Яке там не відставай. Хочеться впасти у траву і лежати, лежати нерухомо… (Віктор Костюченко. Світ – не батько, доля – не мати) (=Не можу не відстати).

Позицію змінного компонента можуть заповнювати дієслова на позначення:

1) дії (у наведеному прикладі – руху):

– О, вже два тижні,– неохоче казав він.– Два тижні не здаюсь... За мною гониться поліція, як за чортом. Сходив всі ліси, всі хутори. І народ наш, скажу, цупкий... Ніхто ще не видав... Не знаю, куди лиш далі... Подамся десь на захід. А чому повернувся? Знаєш... На це нема слів. От просто крапка... Цього ніяк не розкажеш людським словом... Так... Ти мав правду, але все то замало. Ти мені нічого не сказав... Ти знаєш, скільки нас, баранів, туди пішло. Зо мною тоді шістдесят... І знаєш що сталося? Ха-ха-ха! Чорт, чорт, чорт! Ми йшли туди... Та яке там йшли... Летіли, рвалися... За нами гнався мало не батальйон «Ков-у», трьох вбитих, десять ранених. Тож ми вірили, що там... Зрештою, ти сам знаєш... Тож туди пішли наші посли, сенатори, поети, учителі. На Ковельщині зробили повстання... (Улас Самчук. Волинь);

2) процесу: Який у Володька добрий настрій. Добре продав пшеницю. Добре їхалось. Чи змерз. Яке там змерз. Зовсім не змерз (Улас Самчук. Волинь);

3) відношення: Однак не така вже кров у Гриця, щоб він довго з тугою в серці возився. Одного поранку осідлав свого чорногривого коня і подався в село, де жила Іваниха Дубиха з своєю гарною донькою, їздить там по селу, вдаючи, що за справунками, а за Іваниху Дубиху все попри те розпитує. Чи горда вона дуже і неприступна? Строга дуже пані?

– Горда дуже, – кажуть, – і строга, а для своєї доньки то, здається, чи не самого боярина вижидає.

– А донька? – питає.

– За жодного не хоче й чути. Досі відмовляє всім як одному, – розказують. – Каже, що не «по душі» і не хоче.

– От жвава, що й бідних любить, – вихопилося якось Грицеві з уст.

– Та яке там вже «любить»! На жодного, а на бідного вже й тільки не дивиться.

– А гарна яка? – допитує далі Гриць, вдаючи, що не знає дівчини.

– Сам вже придивися, – подають у відповідь. – Поклонися їй низько, поглянь на брови, тоді осудиш власними очима, хто така Дубівна, хто така Туркиня (Ольга Кобилянська. В неділю рано зілля копала).

Випадків уведення поширювачів у реченнях, що належать до моделі Яке там Vf, в обстеженому матеріалі не зафіксовано.

На відміну від іменникових речень, синтаксична парадигма дієслівної моделі є двокомпонентною, вона охоплює такі модифікації:

а) граматичну модифікацію минулого часу:

– Вояцьке діло треба, значить, як ріпу гризти. Без цього нам не обійтися. Тільки зобижаються на тебе кіннотники.

– На мене? – здивувався, насупився, пригадуючи і не можучи пригадати, чим би він міг досадити своїм хлопцям.

– Авжеж не на мене, – звузив лукаво очі Варивон, і по виразу його обличчя Дмитро здогадався, що жартує хлопець.

– Знову щось вигадав?

Яке там вигадав. Усі із вашого ескадрону вогнем, значить, дихають на тебе, а особливо Віктор Сніженко, – кіннотник теж не з останніх і до того ж голова супрунівського созу (Михайло Стельмах. Велика рідня);

б) заперечну модифікацію: Хлопці, напевно, сплять. Заморили за ніч. І яка ніч! Не часто такі на фронті випадали. «Солов’ї, солов’ї, не турбуйте солдатів, нехай солдати трохи посплять» … Яке там не турбуйте: на бригадному стані банна лихоманка. Хлопці, оголені до поясів, азартно обтираються снігом. Рожевощокі дівчата намагаються втопити їх в заметах. Особливо погано доводиться Юхиму: окуляри заліпити, і він нічого не бачить. Дівчата оточили його і плюхнувся в сніг (Гуртожиток порожніє: http://pifflb.info/?cat=11).

Нечисленними є реалізації прислівникової моделі речень (структурна схема Яке там Advpr), яка також є виявом порушення правил граматичного узгодження словоформ. Речення, побудовані за цією моделлю, переважно виражають заперечення: Думала, з приходом нової влади жити в селі стане легше. Обіцяли ж покращення життя вже сьогодні. Яке там краще! Кому було гарно, тому й є гарно. А таким, як ми оце та решта стариків, як було, так і є. Ніхто про нас не думає, нікому ми не потрібні. Як діти не допоможуть, то ніхто нічого не дасть (Валентина Лейба. Пане Азаров, ви обіцяли винагороду за теличку, то куди нам з нею іти – на Хрещатик чи на Інститутську? Якщо вас цікавлять наші корови, поверніть Мокрецю пасовище // Вісті Київщини: http://v-k.org.ua/pages/view/837).

Із введенням заперечної частки не речення передає значення ствердження: Радій мовчав. Слідчий зняв кашкета, витер хустинкою спітнілого лоба.

– Ну нічого, ти в мене заговориш…

Може й справді розказати – поки ще не пізно? Та яке там не пізно – після того, що зробив вже все одно не відпустять. Мовчати хай там що (Перемога. Оповідання: http://starfort.in.ua/page/victory).

Позиція Advpr характеризується лексичною обмеженістю. Серед усіх типів прислівників виявлено тільки три:

1) якісно-означальні прислівники (більшість прикладів):

– Чи добре ж вам жилось без мене? – спитав Джеря.

– Ет! Яке там добре! Бідували та побивались з матір'ю до останнього часу, може, мати й тепер були б живі. Сідайте, будьте ласкаві! – сказала Любка і хотіла назвать Джерю татом, але язик сам задержав на кінчику те слово (Іван Нечуй-Левицький. Микола Джеря);

2) прислівники способу дії:

Там в тому Центрі всі нездари й скнари,

Тягнути жереб – сміховинний фарс.
Комусь попав Меркурій – то Канари,
А я, невдаха, втретє тягну Марс…

Та ні, яке там спеціально, мила,
Тут фарт усе, рулетка – бачить Бог!
Та щоб пропала…реактивна сила,
І ще…на старті щоб двигун заглох!
(Ярослав Чорногуз. Пародія);

3) обставинні прислівники на позначення часу: Коли вони вишикувалися, парубки спочатку стовпилися, і, заки все вгамувалося, збігла якась хвилька, і начальник персоналу – а сурми тим часом змовкли – сказав: «Від імені Оклагамського театру вітаю Вас. Ви прийшли рано (яке там рано, скоро вже полудень), наплив іще не дуже великий, тому всі формальності Вашого прийняття скоро будуть полагоджені. Звичайно ж, посвідку особи всі Ви маєте при собі» (Франц Кафка. Зниклий безвісти. Переклад Ю. Прохаська).

Реалізацій розширеної структурної схеми не виявлено.

Парадигма прислівникової моделі речень є неповною, з-поміж усього спектру синтаксичних модифікацій у мовленні реалізовано тільки негацію:

Вони [торти] й тепер не супер.

Яке там не супер, ваші торти дуже гарні. А цей такий ніжний і стільки квітів, красота!!! (http://dreamfood.com.ua/forum/topic_1092/10).

Отже, моделі фразеологізованих речень з незмінним комплексом ЯКЕ ТАМ є втіленням двох принципів організації синтаксичних фразеологізмів – кристалізації навколо незмінного компонента та похідності, структурної периферійності.

Спільними рисами всіх проаналізованих моделей є основне типове значення заперечення, будова на базі повтору змінного компонента, фіксований порядок розташування компонентів.

Попри це виявлені іменникові, дієслівні та прислівникові речення належать до окремих моделей, а не утворюють варіанти однієї, оскільки мають низку як структурних (узгодження / неузгодження постійного і змінного компонентів, закономірності поширення, здатність до творення модифікацій різного типу), так і семантичних (різні додаткові значення, лексичні обмеження) відмінностей. Значно менша продуктивність реалізацій дієслівних і прислівникових моделей дає змогу зробити висновок про те, що вони побудовані за аналогією до іменникової.

Субстантивні фразеологізовані речення характеризуються асиметрією форми та змісту. Вони побудовані за зразком простого питального речення, але не позначають питання (репліки-стимулу), не передбачають появи репліки-відповіді; водночас синтаксичні фразеологізми виступають як репліки-реакції на різноманітні ситуації, а втілені значення (заперечення, оцінка і под.) не мають формальних показників. Одна з виявлених нами особливостей речень, побудованих за структурною схемою Яке там N1, порівняно з іншими синтаксичними фразеологізмами полягає в обмеженні лексичного наповнення позиції обов’язкового змінного компонента (подійні та ознакові іменники). Характерною рисою речень цього типу також є відсутність парадигматичних перетворень.

Дієслівні та прислівникові речення з незмінним комплексом ЯКЕ ТАМ є яскравими зразками асиметричних синтаксичних одиниць. Фразеологізованість їхньої семантики на формальному рівні підкріплена порушенням граматичних правил узгодження компонентів. На відміну від субстантивної, дієслівна та прислівникова моделі речень не поширюються, але мають регулярні граматичні видозміни. Заперечні модифікації цих двох моделей передають значення ствердження, що не властиве для іменникових речень.

Перспективи подальших досліджень бачимо в зʼясуванні прагматичних властивостей розглянутих моделей синтаксичних фразеологізмів, а також у виявленні семантико-парадигматичних параметрів, зокрема синонімічних звʼязків з іншими моделями фразеологізованих речень.


[1] Значення заперечення для лексеми який (розм. яке, у значенні прислівника) та підсилення заперечення для слова там (частка) виділені в Словнику української мови в 11-ти томах та у Великому тлумачному словнику сучасної української мови [СУМ, т. 11: 635; т. 10: 29; ВТССУМ 2005: 1647; 1429]. Подібну інтерпретацію поєднання яке там подано в Словнику часток [Загнітко 2012: 241].

[2] О.П. Кущ розмежовує три типи заперечення: «Заперечні нечле­новані речення (слова-речення) поділяються на власне заперечні; на слова-речення, що виражають незгоду з чиїм-небудь висловленням й на слова-речення, що заперечують сказане самим мовцем» [Кущ 2002: 9]. Зазначимо, що фразеологізовані конструкції типу Хто зна! Де там! дослідниця розглядає як один із різновидів нечленованих речень [Кущ 2002: 10].

References. 

Література

ВТССУМ 2004: Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і доповн.) [Текст] / Уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел. − К. : Ірпінь: ВТФ «Перун», 2005. – 1728 с. – ISBN 966-569-013-2.

Величко 1996: Величко, А.В. Синтаксическая фразеология для русских и иностранцев [Текст] / А. В. Величко. М. : Изд-во МГУ, 1996. 96 с. – Библиогр. в сносках. – 10000 экз. – ISBN 5-89042-011-9.

Всеволодова 2000: Всеволодова, М.В. Теория функционально-коммуникативного синтаксиса. Фрагмент прикладной (педагогической) модели языка [Текст] / М. В. Всеволодова. – М. : Издательство Московского ун-та, 2000. – 502 с. – Библиогр. в конце глав. – 1000 экз. – ISBN 5-211-03892-4.

Всеволодова, Лим Су 2002: ВсеволодоваМ.В., Лим СуЁн. Принципы лингвистического описания синтаксических фразеологизмов: На материале синтаксических фразеологизмов со значением оценки [Текст] / М. В. Всеволодова, Ён Лим Су. – М. : МАКС Пресс, 2002. – 164 с. – Библиогр. : с. 157-161. – ISBN 5-317-00395-4.

Загнітко 2011: Загнітко, А.П. Частки в системі службоих частин мови: типологійний і лексикографічний вияви [Текст] / А. П. Загнітко // Лiнгвiстичнi студiї : зб. наук. праць / Донецький нац. ун-т ; наук. ред. А. П. Загнітко. – Донецьк : ДонНУ, 2011. – Вип. 22. – С. 104-115. – Бібліогр. : с. 113-115.

Загнітко 2012: Загнітко, А. Словник часток : матеріали і статті : науково-навчальне видання / А. П. Загнітко, А. Каратаєва. – Донецьк : ДонНУ, 2012. – 382 с. – Бібліогр.: с. 27-30. – 300 пр. – ISBN 978-966-639-505-7.

Копотев 2008: Копотев, М.В. Принципы синтаксической идиоматизации [Teкст] / М. В. Копотев. – Хельсинки : Helsinki University Press, 2008. – 126 с. – Библиогр. : с. 34-44. – ISBN 978-952-10-5189-0.

Кущ 2002: Кущ, О.П. Категорії ствердження і заперечення в українській мові [Текст] / автореф. дис. ... канд. філол. наук : 10.02.01 / О. П. Кущ ; Дніпропетровський національний ун-т. – Дніпропетровськ, 2002. – 16 с.

Личук 1999: Личук, М. Фразеологізовані речення в системі синтаксичних одиниць [Текст] / М. Личук // Лінгвістичні студії. Випуск 5 / Укл. А. П. Загнітко (наук. ред.) та ін. – Донецьк : ДонДУ, 1999. – С. 163-165. – Бібліогр. : с. 165.

Личук 2001: Личук, М.І. Ступені фразеологізації речень [Текст] : автореф. дис. ... канд. філол. наук : 10.02.01 / НАН України ; Інститут української мови. – К., 2001. – 16 с.

Личук, Шинкарук 2001: Личук, М.І., Шинкарук, В.Д. Ступені фразеологізації речень [Текст] / М. І. Личук, В. Д. Шинкарук. – Чернівці : Рута, 2001. – 136с. – Бібліогр. : с. 118-132. – ISBN 966-568-417-5.

Меликян 2004: Меликян, В.Ю. Современный русский язык. Синтаксис нечленимого предложения [Текст] / В. Ю. Меликян. Ростов‑на‑Дону : Изд-во РГПУ, 2004. 288 с. – 300 экз. – Библиогр. : с. 207-219. ISBN 5-8480-0348-3.

Панкова 2007: Панкова, В.В. Фразеосинтаксические схемы с опорным компонентом-местоимением : язык и речь : на материале русского языка [Текст] : автореф. дисс. ... канд. филол. наук : 10.02.19 – теория языка, 10.02.01 – русский язык / ФГОУ ВПО «Южный федеральный университет».Ростов‑на‑Дону, 2007. – 23 с.

Русская грамматика 1980: Русская грамматика [Текст] : В 2-х т. – Т. 2. Синтаксис / Под ред. Н. Ю. Шведовой. – М. : Наука, 1980. – 709 с. – Библиогр. : с. 657-662. – 25000 экз.

Ситар 2011а: Ситар, Г.В. Структурні й семантичні типи синтаксичних фразеологізмів в українській мові [Текст] Г. В. Ситар // Мовознавчий вісник : Зб. наук. праць / МОНМС України ; Черкаський нац. ун‑т ім. Б. Хмельницького ; Відп. ред. Г. І. Мартинова. – Черкаси, 2011. – Вип. 12-13. – С. 178-181. – Бібліогр. : с. 181.

Ситар 2011б: Ситар, Г.В. Синтаксичні фразеологізми, побудовані за моделлю Чим не N1, в українській мові [Текст] / Г. В. Ситар // Лiнгвiстичнi студiї : зб. наук. праць / Донецький нац. ун-т ; наук. ред. А. П. Загнітко. – Донецьк : ДонНУ, 2011. – Вип. 22. – С. 208-215. – Бібліогр. : с. 215.

Ситар 2011в: Ситар, Г.В. Синтаксичні фразеологізми зі значенням оцінки : на матеріалі моделі Оце так N1 Copf [Текст] Г. В. Ситар // Вісник Черкаського університету. Серія Філологічні науки. – Випуск 213. – Черкаси : Черкаський національний університет, 2011. – С. 16-21. – Бібліогр. : с. 21.

Ситар 2012а: Ситар, Г.В. Фразеологізовані речення, побудовані за моделлю Який NCopf, в українській мові [Текст] Г. В. Ситар // Лiнгвiстичнi студiї : зб. наук. праць / Донецький нац. ун-т ; наук. ред. А. П. Загнітко. – Донецьк : ДонНУ, 2012. – Вип. 25. – С. 64-70. – Бібліогр. : с. 69-70.

Ситар 2012б: Ситар, Г.В. Синтаксичні фразеологізми з оцінним значенням в українській мові (на матеріалі моделі Що за N1 Copf) [Текст] Г. В. Ситар // Наукові записки НаУКМА. Філологічні науки (Мовознавство). – Т. 137. – К., 2012. – С. 110-113. – Бібліогр. : с. 113.

СУМ: Словник української мови [Текст] / Ред. кол. І. К. Білодід, А. А. Бурячок та ін. – К. : Наукова думка, 1970 – 1980. – Т. 1-11.

Хохлина 2006: Хохлина, М.Л. Синтаксическая идиоматика русского языка в лингвопрагматическом аспекте : На материале устойчивых моделей простого предложения [Текст] : автореф. дисс. … канд. филол. наук : 10.02.01 – русский язык / Волгогр. гос. пед. ун-т. – Астрахань, 2006. – 23 с.

Шведова 1958: Шведова, Н.Ю. О некоторых типах фразеологизированных конструкций в строе русской разговорной речи [Текст] / Н. Ю. Шведова // Вопросы языкознания. 1958. № 2. С. 93-100. – Библиогр. в сносках.

Шмелев 2006а: Шмелев, Д.Н. Синтаксическая членимость высказывания в современном русском языке [Текст] / Д. Н. Шмелев. – Изд. 2-е, стереотипное. – М. : КомКнига, 2006. – 152 с. – Библиогр. в сносках. ISBN 5-484-00358-Х.

Шмелев 2006б: Шмелев, Д.Н. Современный русский язык. Лексика [Текст] / Д. Н. Шмелев. – Изд. 4-е, стереотипное. – М. : КомКнига, 2006. – 336 с. – 300 экз. – Библиогр. в сносках и в конце глав. ISBN 5-484-00294-Х.

Шмелев 1960: Шмелев, Д.Н. О «связанных» синтаксических конструкциях в русском языке [Текст] / Д. Н. Шмелев // Вопросы языкознания. – 1960. – № 5. – С. 47-60. – Библиогр. в сносках.

Статья посвящена исследованию особенностей семантики и структуры синтаксических фразеологизмов с незаменяемым комплексом ЯКЕ ТАМ. Выделены модели предложений по признаку частиречной принадлежности заменяемого компонента; разграничены основные и дополнительные семантические оттенки, реализованные этими предложениями; выявлены особенности лексического наполнения обязательного компонента модели предложений; установлены типы распространителей предложений.

Ключевые слова: модель предложения, распространитель предложения, синтаксический фразеологизм, структурная схема предложения, фразеологизированное предложение, украинский язык.

 

The paper is devoted to the investigation of semantic and structural features of syntactic idioms with the invariable complex ЯКЕ ТАМ. The models of sentences were singled out according to the part-of-speech status of variable component; the main and additional semantic shades realizing with the help of these sentences were distinguished; the peculiarities of lexical content of the sentence models invariable component were revealed; the typical spreaders were determined.

Keywords: model of sentence, spreader of sentence, syntactic idiom, sentence structural scheme, sentence with phraseological structure, Ukrainian language.

Надійшла до редакції 26 вересня 2012 року.