Peculiarities of Formation the Verbs with Meaning of Final Efficient Action in "Russian-Ukrainian Dictionary" (1924 – 33)

 © The Editorial Council and Editorial Board of Linguistic Studies

Linguistic Studies
Volume 27, 2013, pp.  32-37

Peculiarities of Formation the Verbs with Meaning of Final Efficient Action in "Russian-Ukrainian Dictionary" (1924 – 33)

Anna Roussu

Article first published online: April 10, 2013 


Additional information

 Author Information: 

Anna O. Roussu, Post-Graduate Student at Department of Ukrainian Language in National University of “Kyiv-Mohyla Academy”, speciality – 10.02.01 "Ukrainian language". Correspondence: anna_matantseva@ukr.net

Citation: 
Roussu, A. Peculiarities of Formation the Verbs with Meaning of Final Efficient Action in "Russian-Ukrainian Dictionary" (1924 – 33) [Text] // Linguistic Studies collection of scientific papers / Donetsk National University Ed. by A. P. Zahnitko. – Donetsk : DonNU, 2013. – Vol. 27. – Pp. 32-37. – ISBN 966-7277-88-7

Publication History:
Volume first published online: April 10, 2013

Article received: September 13, 2012, accepted: December 28, 2012 and first published online: April 10, 2013

Annotation.

Prefixation as way of formation the verbs with meaning of final efficient action based on lexical units that function in language of science are described. Main word formation patterns are investigated. Peculiarities of word formation in “Russian-Ukrainian Dictionary” (1924 – 33) in comparison with the other translation bilingual dictionaries of contemporary and present period are studied. Changes that have taken place in verb formation at the present stage of Ukrainian language development whereas linguistic and non-linguistic causes are critically analyzed.

Keywords: language of science, word formation patterns, prefixation, derivational prefix, aspectual prefix, verb with meaning of final effective action, "Russian-Ukrainian Dictionary" (1924 – 33).



Abstract.

Peculiarities of Formation the Verbs with Meaning of Final Efficient Action in “Russian-Ukrainian Dictionary” (1924 – 33)

Anna Roussu

Department of Ukrainian Language, National University of “Kyiv-Mohyla Academy”, Kyiv, Kyiv region, Ukraine

Available 13 September 2012.

 

Abstract

Relevance

Ukrainian terminology long time was not in a position to develop at level with terminology of countries which kept the state system. Its becoming takes place undulating, in accordance with an improvement or worsening of political situation. At modern conditions one of major tasks of linguists, which study the problems of terminology, is research and analysis of properties of predecessors in this industry, in order to take into account them for creation of the valuable system of terms in the different areas of domestic science.

Noticeable lexicographic work of the twentieth years of XXth century is the "Russian-Ukrainian dictionary" (1924 – 33) which was corrected by A. Krimskiy and S. Efremov (farther – RUS/KE). He must became the source of addition to the Ukrainian terminology system by a new vocabulary and word formation patterns, but did not have time to play the proper role without regard to the importance for formation the terms. In the thirtieth years of XXth century prohibition is imposed on him, as a result a dictionary remains studied not enough in our time.

All of it explains the necessity of research of RUS/KE from point of decision of modern problems, related to formation the terms generally, and prefixal verbal formation the terms in particular.

Purpose

Purpose of this research is to analyze the features of prefixes functioning on denotation of the effective completed action on material of scientific and technical vocabulary which has entered in the "Russian-Ukrainian dictionary" (1924–33) and other translated dictionaries of beginning of the XXth century.

Tasks

A purpose means the decision of such tasks:

1) to denote word formation patterns with prefixes which mark the completed effective action;

2) to compare the features of word formation in the "Russian-Ukrainian dictionary" (1924 –33) and other of that time, and also modern dictionaries;

3) to analyze the proper word formation patterns taking into account the problems of modern scientific language.

Object

An object of the research is verbs with prefixes vi-, na-, za-, that have semantics of effectiveness of action and mark scientific, technical and production concepts.

Subject

An object is features of formation of the proper lexemes in a dictionary after editor of A. Krimskiy and S. Efremov.

Sources of factual material

Material for research was become by verbs, which cover scientific and technical concepts in the "Russian-Ukrainian dictionary" (1924 – 33), and also some other dictionaries of beginning of the twentieth century. Lexemes, which in "Instruction to the conclusion of dictionaries of IUNM" (1928) are named tangent general words which are not terms, are also considerably attracted, but in connection with other lexemes get expressive term meaning [IUS1928: 67].

General words which do not have the special term meaning, but they are often used in certain scientific industry and they became the important component of scientific language. And also lexical units, related to the certain type of production activity.

Conclusion

On the one hand, the "Russian-Ukrainian dictionary" (1924 – 33) fixes verbs, that are formed in the same way, as in other of that time and modern lexicographic works. On the other hand, look after certain features which distinguish the dictionary from other.

At first, its authors consistently denote the forms of perfective aspect to the verbs of imperfective aspect, in particular applying prefixes as facilities of formation of aspects oppositions. Generally it is the positive phenomenon, as it is by such method possible exactly to pass character of action, that it is especially important for a scientific language. However in some cases, as with prefix na-, there can be a homonymy, when within the limits of one lexeme an affix have few different meanings.

Secondly, in a dictionary there is a present row of patterns, which are typical for a natural and dialect languages that not included in other works. The value of such material consists in that author is in a position to trace presentations of compilers of the proper work in relation to development of Ukrainian language and apply them for the decision of modern problems, related to prefixal formation of terms.

Perspective

The subsequent comprehension of authors' achievements of the "Russian-Ukrainian dictionary" (1924 – 33) and other lexicographers of beginning of the twentieth age will enable to produce the prefixal verbal patterns of terms formation which correspond the laws of Ukrainian language, delivered from undesirable word formation tracing-papers and find the most successful ways of the terms system development, because of traditions of the national formation of terms.

 

Research highlights

Prefixation as way of formation the verbs with meaning of final efficient action based on lexical units that function in language of science are described. ► Main word formation patterns are investigated. ►Peculiarities of word formation in "Russian-Ukrainian Dictionary" (1924 – 33) in comparison with the other translation bilingual dictionaries of contemporary and present period are studied. ► Changes that have taken place in verb formation at the present stage of Ukrainian language development whereas linguistic and non-linguistic causes are critically analyzed.

Keywords: language of science, word formation patterns, prefixation, derivational prefix, aspectual prefix, verb with meaning of final effective action, "Russian-Ukrainian Dictionary" (1924 – 33).

 

References

Bashkatova, O. (2011). Prefiksal'na korvenhentsiya rosiys'kykh diyesliv. Аvtoref. dys. … kand. filoloh. nauk: spets. – 10.02.02 "Rosiys'ka mova". Simferopol': Tavriys'kyy natsional'nyy un-t im. V. I. Vernads'koho.

Vykhovanets', I. & Horodens'ka, K. (2004). Teoretychna morfolohiya ukrayins'koyi movy. K.: Universytets'ke vyd-vo "Pul'sary".

Golovin, B. (1966). Pristavochnoe vnutriglagol'noe slovoobrazovanie v sovremennom russkom literaturnom jazyke. Avtoref. dis. … doktora filol. nauk. Moskva: Moskovsikj gosudarstvennyj pedagogicheskij in-t.

Il'yin, V. (1953). Prefiksy v suchasniy ukrayins'kiy movi. K.: Vyd-vo Akademiyi Nauk URSR.

Instruktsiya IUNM, (1928). Instruktsiya do ukladannya slovnykiv IUNM. Visnyk instytutu ukrayins'koyi naukovoyi movy, I, 66-72.

Krongauz, M. (1998). Pristavki i glagoly v russkom jazyke: semanticheskaja grammatika. M.: Shkola "Jazyka russkoj kul'tury".

Lakhno, N. (2006). Prefiksal'na spoluchuvanist' diyesliv rukhu v suchasniy ukrayins'kiy movi. Avtoref. dys. … kand. filoloh. nauk: spets. – 10.02.01 "Ukrayins'ka mova". K.: Instytut ukrayins'koyi movy AN Ukrayiny.

Matveeva, N. (1982). Cistema glagol'nyh prefiksov, nesopostavimyh s predlogami, v sovremennom russkom literaturnom jazyke (v sopostavlenii s ukrainskim). Avtoref. dis. … kand. filol. nauk: spec. – 10.02.01 "Russkij jazyk". K.: Institut jazykoznanija im. A.A. Potebni AN URSR.

Smal'-Stots'kyy, R. (1988). Ukrayins'ka mova v sovyet·s'kiy Ukrayini. N'yu-York, Toronto, Sydney, Paryzh: Vyd-vo NTSh v ZDA.

Rojzenzon, L. (1974). Mnogopristavochnye glagoly v russkom jazyke. Samarkand: Samarkandskij gosudarstvennyj univ-t im. A. Navoi.

SSULM, (1979). Slovotvir suchasnoyi ukrayins'koyi literaturnoyi movy. K.: Naukova dumka.

Sokolova, S. (2003). Prefiksal'nyy slovotvir diyesliv u suchasniy ukrayins'kiy movi. K.: Naukova dumka.

Teplova, I. (1970) Opyt primenenija formal'nyh metodov pri issledovanii glagol'nogo pristavochnogo slovoobrazovanija. Avtoref. dis. … kand. filol. nauk: spec. 677 "Teorija jazykoznanija". Gor'kij: Gor'kovskij gosudarstvennyj un-t.

 

Sources and Abbreviations

RUS/Zhayv, (2003). Annina, I. & Haryushyna, H. & Hnatyuk, I. ta in. (2003). Rosiys'ko-ukrayins'kyy slovnyk. K.: Abrys.

MNS, (1986). Zhelekhivs'kyy, Ye. & Nedil's'kyy, S. (1986). Malorusko-nemetskyy slovr': u 2 t.. K.: Drukarnya NTSh.

RUS/Iv, (1918). Ivanyts'kyy, S., Shumlyans'kyy, F. (2006). Rosiys'ko-ukrayins'kyy slovnyk : u 2 t. K.: Oberehy.

RUS/Iz, (1928). Izyumov, O. (1926). Rosiys'ko-ukrayins'kyy slovnyk [Tekst] / O. Izyumov. K.: Knyhospilka.

SPT, (1928). Polons'kyy, Kh. (1928). Slovnyk pryrodnychoyi terminolohiyi. K.: Derzh. vyd-vo Ukrayiny.

RUS/KYe, Kryms'kyy, A.& Yefremov, S. (red.). (1924 – 33). Rosiys'ko-ukrayins'kyy slovnyk: u 4 t. K.: Chervonyy shlyakh. Е-portal: http://www.r2u.org.ua.

SRU/US, Umanets', M. & Spilka, A. (1893–1899). Slovar' rosyys'ko-ukrayins'kyy: u 4 t. L'viv: Vyd-vo NTSH.

SUM, (1970–80). Slovnyk ukrayins'koyi movy: v 11 t. K.: Naukova dumka.

STT. Shelud'ko, I. & Sadovs'kyy, K. (1928). Slovnyk tekhnichnoyi terminolohiyi (zahal'nyy) (proyekt). K.: DVU.

 

Correspondence: anna_matantseva@ukr.net


 

Vitae

Anna O. Roussu is Post-Graduate Student at Department of Ukrainian Language in National University of “Kyiv-Mohyla Academy”, speciality – 10.02.01 "Ukrainian language". Her research areas include theory of word-forming, terminological studies, and lexicographic linguistics.

 


Article.

Анна Руссу

УДК 811.161.2'367.611

 

ОСОБЛИВОСТІ УТВОРЕННЯ ДІЄСЛІВ ЗІ ЗНАЧЕННЯМ

ЗАВЕРШЕНОЇ РЕЗУЛЬТАТИВНОЇ ДІЇ В

«РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКОМУ СЛОВНИКУ» (1924 – 33)

 

Схарактеризовано префіксацію як засіб утворення дієслів зі значенням завершеної результативної дії на матеріалі лексичних одиниць, що функціонують у науковій мові; описано основні словотвірні моделі; простежено особливості словотворення в «Російсько-українському словнику» (1924 – 33) порівняно з тогочасними, а також сучасними двомовними перекладними словниками; критично осмислено зміни, що відбулися на рівні префіксального словотворення на сучасному етапі розвитку української мови зважаючи на мовні й позамовні чинники.

Ключові слова: наукова мова, словотвірна модель, префіксація, словотворчий префікс, власне-видовий префікс, дієслова зі значенням результативної дії, «Російсько-український словник» (1924 – 33).

 Кожна лексикографічна праця є віддзеркаленням тих процесів, що відбуваються в мові в межах певного часового зрізу, й «Російсько-український словник» (1924 – 33) за ред. А. Кримського й С. Єфремова – не виняток. Його було укладено в часи активної термінологічної роботи, що її здійснював Інститут української наукової мови (далі – ІУНМ) (1921 – 1930). Ця установа в період 1923 – 1930 видала понад 20 словників з різних галузей наукових знань, а також наглядала й координувала термінотворчу діяльність у всій Україні [Смаль-Стоцький 1936: 4]. Засади термінотворення, що їх вироблено в ІУНМ, застосовано й до термінів, що увійшли до «Російсько-українського словника» (1924 – 33). Про це зазначено в передмові до словника: «В деякій мірі такі спроби зібрати й дати наукову термінологію для тієї або іншої галузи знання вже опубліковано – в серії тих словників (проєктів), що їх почали видавати термінологічні комісії колишн. Наукового Товариства в Київі, а далі Інститут Української Наукової Мови при Українській Академії Наук. Що до такого, вже опублікованого матеріялу, то (побільше в зазначених вище межах) Комісія брала його до уваги і використовувала з повною обережністю та критичністю» [РУС/КЄ 2007]. Тобто, укладачі словника не дублювали матеріал із термінологічних словників, а намагалися критично осмислити його й у такий спосіб сприяли нормалізаційним процесам в українській термінології. Уважаємо, що здобутки авторів цієї лексикографічної праці потребують докладного аналізу й можуть бути застосовані для розв’язання актуальних проблем термінного словотворення.

Наша праця стосується одного з аспектів словотворення, а саме: префіксації. Матеріалом для дослідження стали дієслова, що охоплюють наукові й технічні поняття в «Російсько-українському словнику» (1924 – 33), а також деяких інших словниках поч. ХХ ст. Значною мірою також залучено лексеми, що їх у «Інструкції до укладання словників ІУНМ» (1928) називають дотичні загальна слова, які не є термінами, але у сполуці з іншими лексемами набувають виразного термінного змісту [ІУС1928: 67]; загальні слова, що не мають спеціального термінного значення, але їх часто вживають у певній науковій галузі й вони стали важливою складовою наукової мови; а також лексичні одиниці, пов’язані з певним типом виробничої діяльності. Як нам здається, у такий спосіб вдасться описати особливості префіксального словотворення в мові науки й виробництва на певному часовому зрізі – поч. ХХ ст.

Охопити усі словотвірні типи, в межах однієї статті досить складно. Тому обмежимося лише тими, в яких префіксальний афікс вказує на результативну завершену дію. Йдеться про дієслова, що їх утворено за допомогою морфем ви-, на-, за-. Тобто мета цієї розвідки – проаналізувати особливості функціонування префіксів на позначення результативної завершеної дії на матеріалі наукової й технічної лексики, що увійшла до «Російсько-українського словника» (1924 – 33) й інших перекладних словників поч. ХХ ст. Це передбачає розв’язання таких завдань: вказати словотвірні моделі з префіксами ви-, на-, за-, порівняти особливості словотворення в «Російсько-українському словнику» (1924–33) й інших тогочасних, а також сучасних словниках, проаналізувати відповідні словотвірні моделі з огляду на проблеми сучасної наукової мови. Об’єкт нашого дослідження – дієслова з префіксом ви-, на-, за-, що мають семантику результативності дії й позначають наукові, технічні й виробничі поняття. Предмет – особливості утворювання відповідних лексем у словнику за ред. А. Кримського й С. Єфремова.

Проблеми префіксального словотворення на матеріалі різних східнослов’янських мов описали В. Ільїн, В. Русанівський, С. Соколова, Н. Лахно (українська мова), Б. Головін, М. Кронгауз, О. Башкатова (російська мова) [Ільїн 1953; ССУЛМ 1979; Соколова 2003; Лахно 2006; Головин 1966; Кронгауз 1998; Башкатова 2011]. Ці мовознавці проаналізували префіксальну систему в семантичному аспекті на прикладі загальнолітературної мови. Префіксальні одиниці у споріднених мовах дослідили В. Ройзензон, Н. Матвеєва [Ройзензон 1974; Матвеева 1982]. Застосування математичних методів до опису префіксальних значень проаналізовано в праці І. Теплової [Теплова 1970]. Щодо нашого дослідження, воно стосуватиметься лише тієї групи лексики, яку репрезентовано в фаховій мові поч. ХХ ст. Це дасть змогу з’ясувати особливості префіксального словотворення і в межах різних функціональних стилів, і на різних часових відрізках розвитку української мови.

Лінгвісти вказують, що в загальнолітературній мові результативна семантика, часто з різними додатковими відтінками, характерна для таких префіксів: в-, ви-, від-, з-, на-, при-, роз- [Ільїн 1953; ССУЛМ 1979; Соколова 2003]. Однак не всі ці одинці стали об’єктом нашого вивчення. Це пов’язано з кількома причинами: по-перше, результативні значення деяких названих префіксальних морфем характерні для розмовного мовлення, що лишилося поза межами нашого опису, як-от: відчухрати, відлупцювати, відлежати, відтоптати, відшукати, відбатожити. По-друге, результативні значення префіксів з- і по- досить тісно пов’язані із утворенням видових опозицій, а тому, на нашу думку, їх варто вивчати в межах власне-видового значення, наприклад, вкомплектувати, внормувати, впакувати, влагодити, побудувати, полакувати, поваляти. Цю проблему проаналізуємо в наших подальших розвідках. По-третє, на окрему увагу заслуговує та група лексики із семантикою результативної завершеної дії, що має префіксальні форми недоконаного виду, утворені шляхом імперфективації: роздмухувати / роздмухати, розтоплювати / розтопити, насталювати / насталити, зашпакльовувати / нашпаклювати. У дієсловах, що стоять у формі доконаного, виду префікс має семантику результативної дії. Це значення певною мірою зберігають лексеми недоконаного виду й позначають «досягання результативної дії». Як нам здається, якщо, префікс має додаткові відтінки, то у одиницях недоконаного виду результативна семантика стає менш помітною і її витісняють інші значення, а тому ці префіксальні афікси доцільніше вивчати в межах основного значення, а не результативного.

У «Російсько-українському словнику» (1924 – 33) спостерігаємо низку продуктивних словотвірних типів, для яких характерна результативна семантика префіксальної морфеми:

1. «Префікс ви- + основа, що вказує на спрямування дії на об’єкт з метою змінити його вигляд чи властивості»: виґлянсувати, вилакувати, викрасити, винікелювати, виполірувати, викип’ятити (хірургічне начиння), вигалувати, вигранкувати, визолотити, визеленити, викалярувати, виклесувати, вилощити, вирешетувати, виритувати, вирізьбити, витинькувати, витушувати, вихутрити, вишліфувати, виштапувати. Поряд із названим значенням афікс указує також на достатність дії, ретельність її виконання. Цей тип словотворення продуктивний в інших словниках поч. ХХ ст. й залишається таким у наш час. Для названого префікса характерна наявність значення, антонімічного до відтінку «достатність дії», а саме: «витратити щось унаслідок дії, названої в твірній основі»: висвітити (витратити на світло), висинити (витратити всю синьку), вигодувати (витратити на годівлю), вихарчовувати / вихарчувати (витратити на харч), викозирюватися / викозирятися (витратити всі козирі). У цих лексемах твірна основа зазвичай вказує на річ, що її було втрачено, а відповідні дієслова можна трансформувати в словосполуку, утворену за схемою «дієслово витратити + іменник у знахідному відмінку» або «дієслово витратити + прийменник на + іменник у знахідному відмінку». Описані дієслова мають розмовний характер і не трапляються в науковій мові. Це дозволяє уникнути омонімії, що є небажаною в межах однієї терміносистеми. Варто додати, що в словниках поч. ХХ ст. і сучасних працях дієслова, в яких префікс ви- вказує на втрату чогось, майже не трапляються, що, можливо, пов’язано з розмовним характером цієї лексики.

2. «Префікс на- + основа, що вказує на спрямування дії на об’єкт»: назлучати (плотів), назбивати, наескізувати, надуванити, наштабувати, надержати (в пасесії), надергати, нагрупувати, нагоїти, навітрилити, навипалювати, наверстати, навернути (гайку), наборознити, назернити,, наклубкувати, накубувати, налевкасити, наоліїти. Більшість дієслів, утворених у такий спосіб, мають додаткове кількісне значення, що вказує на множинність. Проте в окремих випадках афікс не позначає додаткових відтінків і за своїм значенням наближається до власне-видового. За нашими спостереженнями, значна кількість цих лексем позначає дію, спрямовану покрити чим-небудь поверхню об’єкта, чи просякнення дією. Пор.: наамальгамувати (що), нагумувати, наладнати, налачити, налітографувати, наребрувати (що), насіркувати (що), натиснути (поножі). У словнику за ред. А. Кримського й С. Єфремова такі слова подано або як компонент видової опозиції, або із займенником що в знахідному відмінку. Поряд із лексемами, що називають кількісне значення, в лексикографічній праці зафіксовано іменник чи займенник що у родовому відмінку: насукати (чого), надергати (чого), натафлювати (чого), наштабувати (чого), наткати (чого), насполучати (чого). Тобто сполучні властивості дієслова є одним із критеріїв, за яким дієслова з результативно-кількісним значенням відмежовано від лексем із видовим значенням. Можна зробити висновок, що укладачі «Російсько-українського словника» (1924 – 33) до більшості дієслів намагалися вказати форми доконаного виду й, якщо такої не було, утворювали її, зважаючи на словотвірні особливості української мови. Вважаємо: це позитивна тенденція, позаяк у межах науковою мови дає змогу уникнути омонімії. Однак у цьому конкретному випадку вживати префікс на- як компонент видової опозиції необхідно обережно, щоб не призвести до омонімії.

В інших словниках поч. ХХ ст. дієслова, в яких префікс на- має власне-видову семантику, майже не трапляються й відповідні лексеми вказано лише у формі недоконаного виду або з іншим префіксом, як-от: амальгамувати, літографувати, (про)гумувати. Оскільки однією з вимог, що її вказано в «Інструкції до укладання словників ІУНМ (1928), є наявність у словниковій стаття доконаної й недоконаної форм дієслова [Інструкція ІУНМ 1928], то можна зробити такий висновок про відсутність відповідної інформації в деяких тогочасних лексикографічних працях. Спостерігаємо дещо відмінне бачення функцій морфеми на-, а саме: її розглядають як засіб словотворення, а не видоутворення. У сучасній лінгвістиці немає чіткого розуміння видових властивостей відповідної одиниці. Погоджуємося із І. Вихованцем і К. Городенською, що засобом утворення видових пар є переважно афікси з- й по-, а префікси за- та на- виконують цю функцію рідше [Вихованець 2004: 228].

У праці за ред. А. Кримського й С. Єфремова подано низку слів недоконаного виду із префіксом на-, утворені за допомогою суфіксів, до яких як синонім вказано відповідне безпрефіксальне дієслово, наприклад, нашпакльовувати й шпаклюват / нашпаклювати, натиньковувати й тинькувати / натинькувати, насталювати й сталити / насталити, намагнечувати й магнетити / намагнетити, налаковувати й лакувати / налакувати, наспиртовувати й спиртувати / наспиртувати, наштемплювати й штемпелювати / наштемпльовувати, наштамповувати й штампувати/наштампувати. Вважаємо, що в межах досліджуваної праці відповідні дієслова, не маючи жодних додаткових відтінків, вказують на результативне значення.

Словники, що вийшли друком після 30-х рр. ХХ ст. й до нашого часу, не фіксують багатьох дієслів, що походять від основ із семантикою спрямування дії на поверхню, в яких префікс на- має значення результативної дії. На матеріалі з «Російсько-українського словника» (2004) за ред. В. Жайворонка простежимо, які саме змінити сталися з відповідною лексикою. По-перше, низка дієслів вийшла з ужитку, оскільки реалії, які вони позначають стали неактуальними, наприклад, назернити, назбивати (плотів), наплотити, наклинцювати, наборознити, надергати, напочесувати (льону, прядива). По-друге, деякі дієслова витіснили синонімічні лексеми або вони зазнали фонетичних, словотвірних чи граматичних змін. У більшості випадків такі слова дублюють російський відповідник, наприклад, прорезинитвать / прорезинить (рос.) – прогумовувати / прогумувати (укр.); намагничивать / намагнитить (рос.) – намагнічувати / намагнітити (укр.); дієслово амальгамувати перетворилося на двовидове, як і в російській мові, хоча в «Російсько-українському словнику» (1924 – 33) воно має префіксальний відповідник доконаного виду наамальгамувати. Такі зміни вважаємо наслідком політики Радянського Союзу, унаслідок якої наша мова зазнала штучних змін, що суперечать її внутрішнім законам. У цьому випадку варто критично осмислити й сучасні критеріїв словотворення, що ті, що їх запропоновано в словниках поч. ХХ ст., і для кожного окремого випадку обрати той варіант, що якнайкраще відповідає особливостям української мови. По-третє, до багатьох дієслів, що в лексикографічні праці за ред. А. Кримського й С. Єфремова вказано як одновидові, в сучасній мові з’явилися форми недоконаного виду, утворені шляхом імперфективації: заштукатурювати / наштукатурити, натиньковувати / натинькувати, нартучувати / нартутити, наверстовувати / наверстати, заґрунтовувати / наґрунтувати. На нашу думку, поява відповідника недоконаного виду спричиняє до того, що значення результативної дії стає менш прозорим і його витісняє значення кількісної дії. Названі мовні й позамовні факти стали причиною того, що словотвірна модель «префікс на- + основа, що вказує на спрямування дії на об’єкт», де префіксальна морфема вказує лише на результативну завершену дію, занепала й на сучасному етапі є малопродуктивною. Її представлено обмеженою кількістю лексем: накоксувати, насталювати и сталити / насталити, навипалювати.

3. «Префікс за- + основа, що позначає професійну діяльність». Усі такі похідні мають спільну семантику: «заробити, виконуючи дію, названу в твірній основі»: заслюсарювати, зачоботарити, заложкарити, законовалити, залікарити, залікарцювати, залісувати, заремествувати, засадівничити, насадівникувати, закушнірувати, застолярувати. Зазвичай до слів цієї групи як синоніми подано словосполуки, утворені за схемами «заробити (набути, нажити) + віддієслівний ім. в орудному відмінку.» або «заробити (набути, нажити) + дієприслівник»: заробити (набути) слюсарством, набути (нажити) лікарством, заробити (нажити, набути) ложкарством, заробити (нажити, набути) чоботарюючи, заробити (нажити, набути) шевцюючи. Ця словотвірна модель майже не трапляється в інших загальномовних перекладних словниках кін. ХІХ – поч. ХХ ст., зокрема в «Російсько-українському словнику» (1893 – 1898) М. Уманця й А. Спілки, «Російсько-українському словнику» (1918) С. Іваницького, Ф. Шумлянського. Сучасна праця «Російсько-український словник» (2003) за ред. В. Жайворонка також не фіксує дієслів, утворених за цією схемою. Уважаємо, що описана модель може бути новотвором авторів «Російсько-українського словника» (1924 – 33) за аналогією до слів заробити, заслужити, завоювати, де префікс за- вказує на «вторинну дію як результативно наслідкову щодо значення початкової форми» [Ільїн1953 : 80]. Вважаємо, що це питання потребує подальшого вивчення із залученням діалектного матеріалу, оскільки, як відомо, укладачі словника серед інших джерел, використовували записи усної мови [РУС/КЄ 2007].

Підсумовуючи, зауважимо, що, з одного боку, «Російсько-український словник» (1924 – 33) фіксує дієслова, що їх утворено в такий же спосіб, як і в інших тогочасних і сучасних лексикографічних працях. З іншого боку, спостерігаємо певні особливості, що відрізняють словник від інших. По-перше, його автори намагаються послідовно вказувати форми доконаного виду до дієслів недоконаного виду, застосовуючи, зокрема префікси як засоби утворення видових опозицій. Загалом це є позитивним явищем, оскільки в такий спосіб можна точно передати характер дії, що особливо важливо для наукової мови. Однак у деяких випадках, як із префіксом на-, може виникати омонімія, коли в межах однієї лексеми афікс має кілька різних значень. По-друге, в словнику наявна низка моделей, що не входять до інших праць. Цінність такого матеріалу полягає в тому, що маємо змогу простежити уявлення укладачів відповідної праці щодо подальшого розвитку української мови. Критичне осмислення здобутків авторів «Російсько-українського словника» (1924 – 33) й інших лексикографів поч. ХХ ст. дасть змогу виробити префіксальні дієслівні моделі термінотворення, що відповідають законом української мови, позбутися небажаних словотвірних кальок з російської мови й сприятиме формуванню терміносистеми, створеної на національних засадах. 

References. 

Література

Башкатова 2011: Башкатова, О. Префіксальна корвенгенція російських дієслів [Текст] : автореф. дис. … канд. філол. наук : спец. – 10.02.02 «Російська мова» / Таврійський національний ун-т ім. В. І. Вернадського. – Сімферополь, 2011. – 17 с.

Вихованець, Городенська 2004: Вихованець, І., Городенська, К. Теоретична морфологія української мови [Текст] / І. Вихованець (ред.). – К. : Університетське вид-во «Пульсари», 2004. – 398 с. – (Академічна граматика української мови). – Бібліогр. : с. 391-398. – 2000 пр. – ISBN 966-7671-60-7.

Головин 1966: Головин, Б. Приставочное внутриглагольное словообразование в современном русаком литературном языке [Текст] : автореф. дис. … док. филол. наук / Московский государственный педагогический ин-т. – М., 1966. – 42 с.

Ільїн 1953: Ільїн, В. Префікси в сучасній українській мові [Текст] / В. Ільїн. – К. : Вид-во Академії Наук УРСР, 1953. – 166 с.

Інструкція ІУНМ 1928: Інструкція до укладання словників ІУНМ [Текст] // Вісник інституту української наукової мови / А. Кримський (ред.). – 1928. – Вип. І. – С. 66-72. – 2000 пр.

Кронгауз 1998: Кронгауз, М. Приставки и глаголы в русском языке : семантическая грамматика [Текст] / М. Кронгауз. – М. : Школа «Языка русской культуры», 1998. – 288 с. – Библиогр. : с. 276 – 288. – 1000 эк. – ISBN 5-7859-0056-4.

Лахно 2006: Лахно, Н. Префіксальна сполучуваність дієслів руху в сучасній українській мові [Текст] : автореф. дис. … канд. філол. наук : спец. – 10.02.01 «Українська мова» / Інститут української мови АН України. – К., 2006 – 17 с.

Матвеева 1982: Матвеева, Н. Cистема глагольных префиксов, несопоставимых с предлогами, в современном русском литературном языке (в сопоставлении с украинским) [Текст] : автореф. дис. … канд. филол. наук : спец. – 10.02.01 «Русский язык» / Институт языкознания им. А. А. Потебни АН УРСР. – К., 1982. – 25 с.

Ройзензон 1974: Ройзензон, Л. Многоприставочные глаголы в русском языке [учебное пособие] [Текст] / Л. Ройзензон – Самарканд : Самаркандский государственный унив-т им. А. Навои, 1974. – 243 с. – Бібліогр. : с. 232-236.

Смаль-Стоцький 1988: Смаль-Стоцький, Р. Українська мова в совєтській Україні [друге поширене видання] [Текст] / Р. Смаль-Стоцький. – Нью-Йорк, Торонто, Сидней, Париж : Вид-во НТШ в ЗДА, 1969. – Ч. 28. – 318 с.

ССУЛМ 1979: Словотвір сучасної української літературної мови [Текст] / М. Жовтобрюх (відп. ред.) – К. : Наукова думка, 1979. – 406 с.

Соколова 2003: Соколова, С. Префіксальний словотвір дієслів у сучасній українській мові [Текст] / С. Соколова. – К. : Наукова думка, 2003. – 283 с. – Бібліогр. : с. 269-280 – ISBN 966-00-0135-5.

Теплова 1970: Теплова, И. Опыт применения формальных методов при исследовании глагольного приставочного словообразования [Текст] : автореф. дис. … канд. филол. наук : спец. – 677 «Теория языкознания» / Горьковский государственный ун-т. – Горький, 1970. – 21 с.

Джерела

РУС/Жайв 2003: Анніна, І., Гарюшина, Г., Гнатюк, І. та ін. Російсько-український словник [Текст] / В. Жайворонок (ред.). – К. : Абрис, 2003. – 1424 с. – 10000 пр. – ISBN 966-513-121-2.

МНС 1986: Желехівський, Є., Недільський, С. Малоруско-немецкий словрь : у 2 т. [Текст] / Є. Желехівський. – К. : Друкарня НТШ, 1886.

РУС/Ів 1918: Іваницький, С., Шумлянський, Ф. Російсько-український словник : у 2 т. [Текст] / С. Іваницький. – К. : Обереги, 2006. – 524 с. – (Передрук видання 1918 року).

РУС/Із 1928: Ізюмов, О. Російсько-український словник [Текст] / О. Ізюмов – К. : Книгоспілка, 1926. – 656 с.

СПТ 1928: Полонський, Х. Словник природничої термінології [Текст] / Х. Полонський – К. : Держ. вид-во України, 1928. – 262 с.

РУС/КЄ 1924 – 33: Російсько-український словник : у 4 т. [Електронний ресурс] / А. Кримський, С. Єфремов (ред.). – К. : Червоний шлях, 1924 – 1933. – (Електронна версія російсько-українського словника А-П / О. Телемко (підг)). – Режим доступу до словн. : http://www.r2u.org.ua – Назва з екрана.

СРУ/УС 1893–1899: Словарь росийсько-український : у 4 т. [Текст] / М. Уманець, А. Спілка (упоряд.). – Львів : Вид-во НТШ, 1893 – 1899.

СУМ 1970–80: Словник української мови : в 11 т. [Текст] / І. Білодід (ред.). – К. : Наукова думка, 1970 – 1980. – 20000 пр.

СТТ 1928: Шелудько, І., Садовський, К. Словник технічної термінології (загальний) (проєкт) [Текст] / І. Шелудько. – К. : ДВУ, 1928. – 588 с.

 

Охарактеризована префиксация как способ образования глаголов со значением оконченного результативного действия на материале лексических единиц, которые функционируют в языке науки; описаны основные словообразовательные модели; прослежены особенности словообразования в «Русско-украинском словаре» (1924 – 33) в сравнении с другими двуязычными переводными словарями того времени и современными; принимая во внимание языковые и внеязыковые факторы, критически осмыслены изменения, которые произошли на уровне префиксального словообразования на современном этапе развития украинского языка.

Ключевые слова: научный язык, словообразовательная модель, префиксация, словообразовательный префикс, чисто видовой префикс, глаголы со значением результативного действия, «Русско-украинский словарь» (1924 – 33).

 

Prefixation as way of formation the verbs with meaning of final efficient action based on lexical units that function in language of science are described. Main word formation patterns are investigated. Peculiarities of word formation in “Russian-Ukrainian Dictionary” (1924 – 33) in comparison with the other translation bilingual dictionaries of contemporary and present period are studied. Changes that have taken place in verb formation at the present stage of Ukrainian language development whereas linguistic and non-linguistic causes are critically analyzed.

Keywords: language of science, word formation patterns, prefixation, derivational prefix, aspectual prefix, verb with meaning of final effective action, “Russian-Ukrainian Dictionary” (1924–33).

Надійшла до редакції 13 вересня 2012 року.