Classification of Discourse Words in Modern Linguistics

 © The Editorial Team of Linguistic Studies

Linguistic Studies
Volume 28, 2014, pp. 73-81

Classification of Discourse Words in Modern Linguistics

Olga Ilyk

Article first published online: April 03, 2014 


Additional information

 Author Information: 

Olga I. Ilyk is Post-Graduate Student at Department of General Linguistics in Ivan Franko National University of Lviv. Correspondence: ilkastr@ukr.net

Citation: 
Ilyk, I. Classification of Discourse Words in Modern Linguistics [Text] / O. Ilyk // Linguistic Studies collection of scientific papers / Donetsk National University Ed. by A. P. Zahnitko. – Donetsk : DonNU, 2014. – Vol. 28. – Pp. 73-81. – ISBN 966-7277-88-7

Publication History:
Volume first published online: April 03, 2014

Article received: 11 September 2013, accepted: December 26, 2013 and first published online: April 03, 2014

Annotation.

The article analyzes the term «discourse words» and its variants. It is identified the status of discourse words. The most famous classification of discourse words of English, Spanish, Russian, Ukrainian authors in the linguistic tradition is observed. The principles that form the basis of division into groups are determined; the groups of discourse words are systematized and generalized. The own classification is created, based on the most popular classifications, which is necessary for further analysis of literary discourse by I. Franko.

Keywords: discourse words (DW), parts of speech classification of discursive words, functional-semantic classification of discursive words, the groups of discourse words.



Abstract.

CLASSIFICATION OF DISCOURSE WORDS IN MODERN LINGUISTICS

Olga Ilyk

Department of General Linguistics, Ivan Franko National University of Lviv, Lviv, Lviv region, Ukraine

 

Available 11 September 2013.

 

Abstract

Relevance

The research of discourse words is an actual problem of modern linguistics, because they play an important role in the construction and understanding of the text and in the study of language. The loss language begins with the loss of discourse words. The relevance is witnessed by numerous studies discourse vocabulary that shows different methods and scope of the study (logical analysis of language, text linguistics, linguistic pragmatics, discourse analysis, etc.).

Purpose

The purpose of the article is to summarize existing classification of discourse words, in order to develop its own classification for the analysis of discourse words in the flash fiction by Ivan Franko.

Tasks

The purpose raises the following tasks:

1) to identify options of the term discourse words;

2) to analyze the most famous classification of discourse words in linguistic traditions;

3) to find out the classification principles that form the basis of division into groups;

4) to make a system of the principles and bring the group names of discourse words into one general group;

5) based on the most to popular classifications produce its own one for the analysis of discourse words in the flash fiction by Ivan Franko.

Novelty

For the first time classification of discourse words in English, Spanish, Russian, Ukrainian authors has been analyzed and compared. The names of discourse words groups have been systematized and generalized.

Theoretical value

The generalized classification of discourse words can be used in research studies in colloquial or literary discourse.

Practical value

The article can be used in the study of such subjects as "Text Linguistics", "Linguistic pragmatics", "Discourse analysis", etc.

Conclusion

Analysis of functional-semantic classification revealed the extremely wide range of discursive words (more than 30 groups defined), united by certain function and semantics. Classification of parts of speech is secondary and closed. It proves that the functions in the discourse are at the forefront for such items as discourse words rather than a part-of-speech characteristics. Analysis helped to draw attention to the following features of DW as multicategoriness and polyfunctionality. A consideration of a large number of classifications made it possible to structure the knowledge about discursive words.

Perspective

It is important to create a corps of discourse Ukrainian language words and identify the most common communicative meanings. Synonymy and antonymy of DW, ie their paradigmatic relations, are not fully investigated. The study of this issue in Ukrainian linguistics only begins.

 

Research highlights

► The article analyzes the term «discourse words» and its variants. ► It is identified the status of discourse words. ► The most famous classification of discourse words of English, Spanish, Russian, Ukrainian authors in the linguistic tradition is observed. ► The principles that form the basis of division into groups are determined; the groups of discourse words are systematized and generalized. ► The own classification is created, based on the most popular classifications, which is necessary for further analysis of literary discourse by I. Franko.

Keywords: discourse words (DW), parts of speech classification of discursive words, functional-semantic classification of discursive words, the groups of discourse words.

 

References

Baranov, A. N., & Kobozeva, I. M. (1988). Modal'nye chasticy v otvetah na vopros. Pragmatika i problemy intensional'nosti, 45-69. M.: IVAN SSSR.

Baranov, A. N., & Plungjan, V. A., & Rahilina, E. V. (1993). Putevoditel' po diskursivnym slovam russkogo jazyka. M.: Azbukovnik.

Batsevych, F. S. (2010). Narysy z linhvistychnoyi prahmatyky. L'viv: PAIS.

Belova, V. M. (2011). Funkcional'no-semanticheskie osobennosti diskursivnyh slov v zhanre memuarov. Vestnik Cherepoveckogo gosudarstvennogo universiteta, 2011, 1, 50-53.

Bogdanova, N. V. (2012). O proekte slovarja diskursivnyh edinic russkoj rechi (na korpusnom materiale). Komp'juternaja lingvistika i intellektual'nye tehnologii. M., 11, 71-83.

Vinogradov, V. V. (1947). Russkij jazyk (grammaticheskoe uchenie o slove). M.

Dilay, M. P. (2012). Realizatsiya komunikatyvno-prahmatychnoho potentsialu dyskursyvnykh sliv u tekstakh anhlikans'kykh propovidey. Uchenye zapysky Tavrycheskoho natsyonal'noho unyversyteta ym. V. Y. Vernadskoho. Seryya "Fylolohyya. Sotsyal'nye kommunykatsyy". Symferopol', 25, 1, 1, 67-70.

Kibets', O. O. (2003). Dyskursyvni slova deystvytel'no, v samom dele, na samom dele, ymenno yak epistemichni ta rytorychni operatory: prahmasemantychni aspekty yikhn'oho funktsionuvannya. Аvtoref. dys... kand. filol. nauk. Kh.

Kobozeva, I. M., & Zaharov, L. M. (2004). Dlja chego nuzhen zvuchashhij slovar' diskursivnyh slov russkogo jazyka. Komp'juternaja lingvistika i intellektual'nye tehnologii. Trudy mezhdunarodnoj konferencii, 292-297. M.: Nauka.

Massalina, I. P. (2009). Sredstva vyrazhenija svjazujushhej funkcii v anglijskom jazyke voenno-morskogodela. Diss. kandidata filologicheskih nauk. M.

Ohiyenko, I. S. (2009). Dyskursyvni slova turets'koho pokhodzhennya v tekstakh suchasnykh bolhars'kykh mas-media. Avtoreferat dys. ... kand. filol. nauk. K.

Bauer-Ramazani, Ch. English Discourse Markers. E-portal: http://academics.smcvt.edu/cbauer-ramazani/AEP/BU113/English/discmarkers.htm.

Fraser, B. (1996). Pragmatic markers. Pragmatics, 6(2), 167-190.

Fraser, В. (1999). What are Discourse Markers? Journal of Pragmatics, 31, 931-952.

Samy, D., & González-Ledesma, A. (2008). Pragmatic Annotation of Discourse Markers in a Multilingual Parallel Corpus (Arabic-Spanish-English). LREC. Marrakech, 3299-3305.

Schiffrin, D. (1987). Discourse markers. Cambridge: Cambridge University Press, 364.

Wierzbicka, A. (1976). Particles and Linguistic Relativity. International Revue of Slavic Linguistics, 1, 2/3, 327-367.

 

Correspondence: ilkastr@ukr.net

Vitae

Olga I. Ilyk is Post-Graduate Student at Department of General Linguistics in Ivan Franko National University of Lviv. Her areas of research interests include corpus linguistics, statistical linguistics, linguistic pragmatics, lexicographic linguistics, and text linguistics.


Article.

Olga Ilyk

УДК 81'42

КЛАСИФІКАЦІЇ ДИСКУРСИВНИХ СЛІВ У СУЧАСНОМУ МОВОЗНАВСТВІ

 

The article analyzes the term «discourse words» and its variants. It is identified the status of discourse words. The most famous classification of discourse words of English, Spanish, Russian, Ukrainian authors in the linguistic tradition is observed. The principles that form the basis of division into groups are determined; the groups of discourse words are systematized and generalized. The own classification is created, based on the most popular classifications, which is necessary for further analysis of literary discourse by I. Franko.

Keywords: discourse words (DW), parts of speech classification of discursive words, functional-semantic classification of discursive words, the groups of discourse words.

 

З розвитком функціонально-комунікативної парадигми надзвичайно актуальним стало вивчення засобів, що забезпечують зв’язність тексту (дискурсу), маленьких, незрозумілих слів, які належать до різних частин мови, вони формують структуру дискурсу, віддзеркалюють процес взаємодії мовця та слухача. Це так звані дискурсивні слова (далі ДС). Вони відіграють важливу роль як у процесі побудови та розуміння тексту, так і в процесі вивчення мови. Активне вживання дискурсивних слів визначає рівень володіння мовою: «якщо людина, що вивчає яку-небудь мову, не зможе оволодіти вживанням часток[1], комунікативна компетенція такої людини буде трагічно неповною» [Wierzbicka 1976]. На жаль, навички використання такого роду одиниць важко виробляються і легко втрачаються. «Цікаво, що втрата мови починається з утрати саме дискурсивних слів: так, у мовах, що зникають, носії повністю втрачають їх, замінюючи на лексеми мови загарбників, набагато раніше, ніж слова інших семантичних класів» [Баранов, Плунгян, Рахилина 1993: 7]. Активне вживання ДС у художньому дискурсі свідчить про багатий ідіолект письменника та визначає його характерні особливості. Отже, актуальність дослідження цього класу одиниць не викликає сумніву. Проте існує проблема опису дискурсивної лексики. Аналізуючи групи дискурсивних слів, дослідники використовують різну термінологію. Відрізняються й принципи, що лежать в основі класифікацій. Тому основна мета статті узагальнити наявні класифікації дискурсивних слів, щоб створити власну для аналізу дискурсивних слів у малій прозі Івана Франка[2]. Досягнення сформульованої мети передбачає розв‘язання таких завдань: 1) визначити варіанти терміносполуки «дискурсивні слова»; 2) проаналізувати найбільш відомі класифікації дискурсивних слів у лінгвістичній традиції; 3) з’ясувати принципи класифікацій, які покладені в основу поділу на групи; 4) систематизувати за принципами та уніфікувати назви груп дискурсивних слів; 5) на основі найпопулярніших класифікацій створити власну для аналізу дискурсивних слів у малій прозі Івана Франка.


Отже, як бачимо, термінологія не усталена, а віднесення того чи іншого слова до розряду дискурсивних може викликати жваві дискусії. Тому є потреба в детальнішому розгляді цього класу одиниць. Часто ДС називають частками [Баранов, Кобозева 1988], відповідно найчастотнішими, найхарактернішими дискурсивними словами є частки. Популярними є терміни: модальні слова [Виноградов 1947]; прагматичні маркери [Fraser 1996]; дискурсивні одиниці [Богданова 2012]; дискурсивні маркери [Массалина 2009; Schiffrin 1987; Samy, González-Ledesma 2008] та багато ін. Проте найбільш уживаною є терміносполука «дискурсивні слова» [Баранов, Плунгян, Рахилина 1993; Кобозева, Захаров, 2004; Бацевич 2010; Огієнко 2009]. Таке активне вживання цієї терміносполуки є виправданим, оскільки, назва «дискурсивні слова» дозволяє обійти псевдопроблему їх належності до однієї з традиційних частин мови [Кобозева, Захаров 2004, 293].Активне вживання терміносполуки «дискурсивні слова» пов’язане з ім’ям французького мовознавця А. Кюльолі, а його учень, славіст Д. Пайар, продовжив дослідження в рамках багаторічного російсько-французького проекту. Його результатом є «Путівник дискурсивними словами російської мови», автори якого зазначають, що дискурсивні слова – це «одиниці, які, з одного боку, забезпечують зв’язність тексту, а з іншого – найбезпосереднішим чином відображають процес взаємодії мовця і слухача, позицію мовця: те, як мовець інтерпретує факти, про які він повідомляє слухача, як він оцінює їх з точки зору рівня важливості, правдивості, можливості тощо. Саме ці одиниці керують процесом спілкування: вони виражають істинні й етичні оцінки, пресупозиції, думки, співвідносять, зіставляють і протиставляють різні твердження мовця чи спілкування мовців один з одним» [Баранов, Плунгян, Рахилина 1993: 7]. Що стосується англійської мови, то в ній переважає назва «дискурсивні маркери», а найбільш відомою роботою, що їх описує, є книга «Дискурсивні маркери» Д. Шіффрін [Schiffrin 1987].

Різноманітність термінів на позначення одного і того ж поняття вражає. Це пов’язано з тим, що такі галузі мовознавчої науки, як дискурсологія, лінгвістична прагматика, комунікативна лінгвістика є відносно новими, тому й термінологія не усталена. Проте, вживаючи ту чи іншу терміносполуку, потрібно бути обережним. Зокрема, не завжди можна використати ці терміни як синоніми, оскільки зв’язок між ними може бути ієрархічний. Так, у Б. Фрейзера дискурсивні маркери є одним із видів прагматичних маркерів. Тобто терміносполука «прагматичні маркери» має ширше значення. Аналогічний приклад зустрічаємо і в К. Бауер-Рамазані. У її класифікації конектори є підтипом дискурсивних маркерів. Н. Богданова вживає терміносполуку «дискурсивні одиниці»: слова, які вимовляємо під час пауз (крім не частиномовних е-е, а-а важливими є і лексичні ось, ну, типу), а також більш розгорнуті хезетичні конструкції (ну, ти знаєш, скажем так, думаю що). Однак це тільки один із аспектів, що входить у значення терміна «дискурсивні слова». Тобто у назвах, які зазвичай уживають як синонімічні, можуть віддзеркалюватися часткові характеристики. Тому, використовуючи той чи інший термін, варто звертати увагу на те, який смисл науковець укладає в нього.

Класифікації ДС у лінгвістичній традиції

У російській лінгвістичній традиції більшість дискурсивних слів відносяться до розряду одиниць, які В.В. Виноградов називав «модальними словами» [Виноградов 1947]. Мовознавець ґрунтовно впорядкував модальні слова і модальні частки, він неодноразово вказував на близькість цих двох розрядів одиниць, які утворюють ядро дискурсивної лексики. В.В. Виноградов запропонував функціонально-семантичну класифікацію модальних слів та часток за дванадцятьма класами, які виражають: оцінку способу висловлення (буквально, вообще говоря, словом), емоційне висвітлення дійсності (авось, небось, пожалуй), логічну оцінку повідомлюваного (вероятно, несомненно, видимо), порядок руху думок у числовій послідовності (во-первых, во-вторых), суб'єктивну раптовість пригадування (кстати, одно к другому, заодно) та ін.

Однією з найвідоміших праць про дискурсивні слова є «Путівник дискурсивними словами російської мови» [Баранов, Плунгян, Рахилина 1993], у якій дослідники виділяють п’ять семантичних груп ДС, пов’язаних з ідеєю: 1) «неповноти» (єдва, єле, с трудом, чуть, немного, почти); 2) «реальності» (действительно, в самом деле, на самом деле, в действительности); 3) «узагальнення» (вообще, в общем, в целом, в принципе); 4) «повноти» (вовсе, совсем); 5) «мінімізації» (прямо, просто).

Українська дослідниця О. Кібець групу одиниць, пов’язану з ідеєю «реальності», по-новому переосмислює і трактує ці дискурсивні слова: «епістемічні і риторичні оператори, що повідомляють адресату про епістемічний стан мовця та його комунікативні настанови» [Кібець 2003].

Дослідниця болгарського мас-медійного дискурсу І. Огієнко на основі функціонально-семантичних характеристик виділяє такі групи дискурсивних слів [Огієнко 2009]: 1) ДС суб’єктивної оцінки (упевненості, невпевненості, заперечення, байдужості, бажаності); 2) ДС емоційної оцінки (пов’язані з позитивними та негативними емоціями); 3) ДС міри ознаки (інтенсифікації та квантифікації); 4) релятивні ДС (поєднання та уточнення).

І. Массаліна пропонує дві власні класифікації:

І. Частиномовна, яка складається з шести груп: 1) сполучник виконує кваліфікаційну функцію; 2) прийменник – синтаксичну; 3) артикль – єднальну; 4) займенник забезпечує спадкоємність ланок оповідання; 5) прислівник виконує просторову, тимчасову, причинно-наслідкову, допустову функцію; 6) іменники у складі службових словосполучень утрачають зв'язок зі своєю частиномовною приналежністю, виконуючи сполучну функцію в дискурсі. Отже, «залежність службових одиниць від частиномовної приналежності слабшає і на перший план виступає їх функція в дискурсі» [Массалина 2009].

ІІ. Функціональна класифікація побудована на основі функціонального принципу: 1) ідентифікаційні маркери (маркери подібності): the, this, similarly, likewise; 2) неідентифікаційні маркери (маркери відмінності): another, other; 3) сполучні маркери (маркери додавання): and, also, more than that; 4) контрастивні маркери: contrariwise, otherwise, contrastingly, conversely; 5) локальні маркери: here, there, where; 6) темпоральні маркери: simultaneously, then, since, at the moment; 7) концесивні (допустові) маркери: yet, still, anyhow, anyway, besides; 8) причинно-наслідкові маркери: then, thus, therefore, so,; 9) цільові маркери: for that purpose, in order to, so that; 10) маркери способу дії: as (in) the way, how, the way in which; 11) маркери умови: if, in case, assuming (that), on condition (that), unless, in the event (that); 12) пояснювальні, уточнювальні маркери: namely, and, or, the, also; 13) результативні маркери: finally, in total, so, hence, as a result; 14) замінні маркери: this, those, that, he; 15) перераховувальні маркери: firstly, secondly, in the first place.

В українській лінгвістиці дослідник дискурсивних слів Ф. Бацевич не розробляє окремої класифікації ДС, проте об’єднує деякі ДС у групи [Бацевич 2010]:

• ДС, скеровані на: внутрішній світ адресанта ну; зміст повідомлення навіть, типу; внутрішній світ адресата бачиш, чуєш, знаєш.

• ДС, що коментують ментальні процеси в свідомості мовця: ось, так би мовити;

• ДС, скеровані на контроль ментальних процесів адресата: розумієш, січеш.

• ДС наукового дискурсу: таким чином, підсумовуючи сказане, отже, по-перше, по-друге, насамкінець;

• ДС розмовного дискурсу: ну.

• «Обєктивізований» коментар ДС: як свідчать дані, таким чином, можна з упевненістю твердити, з цього випливає;

• ДС, що демонструють щирість, симпатію, особисту заангажованість особою співрозмовника: знаєш, чуєш, бачиш, ну, ось.

• ДС, об’єднані семантико-прагматичною ознакою – «мовець допускає те, до чого відсилає зміст висловлення», загальний смисл – «допустовість»: зрештою, втім, однак, проте.

• ДС, що показують ставлення мовця до істинності: мабуть, можливо, здається, аякже.

Російська дослідниця В. Бєлова запропонувала функціонально-семантичну класифікацію ДС [Белова 2011]: 1) ДС, які оцінюють те, про що повідомляється за шкалою достовірності / недостовірності (ДС із загальним значенням «упевненість» (конечно) та «невпевненість» (может быть, кажется)); 2) ДС композиційно-змістової організації тексту (ДС із загальним значенням «висновок, підсумок, результат (наслідок)» (вообще, в общем, итак) та ДС, що визначають послідовність і ступінь важливості фрагментів тексту (во-первых, во-вторых, наконец, прежде всего); 3) ДС – кваліфікатори мемуарної орієнтації (кстати, и вот, например); 4) ДС емоційної оцінки (к сожалению); 5) ДС, що маркують висловлення з точки зору субєкта оцінки (субєктивація повідомлюваного (по-моему, на мой взгляд) та обєктивація повідомлюваного шляхом «посилання на іншого» (как говорят, как известно, как говорится, по слухам)); 6) ДС, що оцінюють повідомлюване за ознакою «точність» (точнее, скорее, вернее); 7) ДС з протиставною семантикою (тем не менее, однако).

М. Ділай, досліджуючи тексти англіканських проповідей, виділила такі групи ДС [Ділай 2012]: 1) підведення підсумку (so, finally, thus, therefore); 2) упевненість проповідника у правдивості, істинності висловлених суджень (yes, indeed, really, of course); 3) додатковість повідомлюваної інформації (and, also, or, in fact, in addition, moreover); 4) редагування лінгвістичної форми під час спілкування: перефразування, корекція, уточнення деталей (in other words, actually, I mean); 5) менша чи більша міра допустовості інформації (but, yet, still, anyway, at the same time, only); 6) виділяють голос «іншого» (some would answer, some would say); 7) ДС, які підкреслюють згоду між проповідником та паствою, збіг висловлених проповідником суджень із можливими пресупозиціями пастви (no wonder, you know); 8) ДС, які вимагають уваги з боку пастви, зустрічаються на початку висловлювання (remember, listen, imagine, beware, notice, note, look).

Однією з найвідоміших праць, присвячених дослідженню дискурсивних маркерів, є книга Дебори Шіффрін «Дискурсивні маркери». У ній дослідниця запропонувала класифікацію 11-ти дискурсивних маркерів, дослідження яких проводилося на п’ятьох мовних рівнях [Schiffrin 1987]: 1) пропозиційна структура; 2) структура дій (мовленнєві акти); 3) структура чергування; 4) структура учасників; 5) інформаційний стан. Дискурсивні маркери забезпечують зв’язність на всіх цих рівнях.

Найповнішу класифікацію дискурсивних слів подав Б. Фрейзер у статті «Прагматичні маркери», в якій виділяє чотири основні типи [Fraser 1996]: базові (основні) маркери (basic markers), маркери-коментарі (commentary markers), паралельні маркери (parallel markers), дискурсивні маркери (discourse markers). Кожен із чотирьох типів маркерів має свої підтипи.

У статті «Що таке дискурсивні маркери?» Б. Фрейзер розглядає два основні класи дискурсивних маркерів [Fraser 1999]: дискурсивні маркери, які стосуються повідомлення, та дискурсивні маркери, які стосуються теми.

У праці «Англійські дискурсивні маркери» К. Бауер-Рамазані виділяє чотири типи дискурсивних маркерів, які необхідні для зв’язку англійських речень [Bauer-Ramazani]. Це, зокрема, сполучники сурядності (coordinating conjunctions), конектори (connectors), сполучники підрядності (subordinating conjunctions), фразові зв’язуючі засоби (phrase linkers).

Особливу класифікацію пропонують іспанські дослідники Д. Самі та А. Гонсалес-Ледесма, які виділяють [Samy, González-Ledesma 2008]:

Емоційне мовлення (Emotional Language) включає судження з негативною і позитивною оцінкою, вираження подиву чи вигуки.

Дискурсивні відношення (Discursive Relations) дискурсивні операції, пов’язані з вербалізацією певних розумових процесів. Автори розробили типологію дискурсивних маркерів, в основі якої дискурсивні функції: топікалізації (topicalization), узагальнення (generalization); конкреції, зрощення (concretion); співаргументації (co-argumenation); контраргументація (contra-argumentation); умови (condition); причини (cause); концесії (сoncession); припущення (hypothesis); способу (how); мети (purpose); часу (time); переформулювання (reformulation); вибору (оption); одночасності (simultaneity); відмови, заперечення (no); конкреції, зрощення (сoncretion); наслідку (сonsequence); перерахування (enumeration); синтезу (synthesis).

Науковці також окремо розглядають дискурсивну модальність (discursive modality), доказовість (evidentiality), метафори (metaphor), мовленнєві акти (speech acts), дейксис (deixis) та ін.

Отже, класифікації, розроблені українськими та російськими мовознавцями, є досить схожими. Наприклад, групи ДС виділені І. Огієнко, В. Бєловою, А. Барановим, В. Плунгяном, Е. Рахіліною, М. Ділай. Проте, уже класифікація І. Массаліної поєднує в собі дві традиції, це пов’язано з тим, що вона детально розглядає класифікації американських лінгвістів і на їх основі вибудовує власну. Майже ідентичними є також класифікації Б. Фрейзера та Д. Самі, А. Гонсалес-Ледесми.

Також розглянуті класифікації мають спільні та відмінні риси залежно від того, який принцип покладено в основу. В. Виноградов, І. Огієнко, В. Бєлова, Ф. Бацевич розробляють групи ДС на основі функціонально-семантичних характеристик, А. Баранов, В. Плунгян, Е. Рахіліна, І. Массаліна, Д. Самі, А. Гонсалес-Ледесма виділяють функціональну класифікацію ДС, М. Ділай семантико-прагматичну, І. Массаліна, К. Бауер-Рамазані – частиномовну. А у Ф. Бацевича є елементи й стилістичної класифікації.

Як бачимо, найпоширенішою є функціонально-семантична класифікація. Саме її ми будемо використовувати для дослідження ДС у малій прозі І. Франка.

Класифікації ДС надзвичайно різноманітні. Деякі дослідники більш детально розглядають групи ДС, інші їх узагальнюють. Проте є такі групи, які збігаються у більшості науковців, наприклад, група ДС, яка вказує на «достовірність чи не достовірність» певного твердження. Її розглядають: В. Бєлова, І. Огієнко, А. Баранов, В. Плунгян, Е. Рахіліна, Ф. Бацевич, О. Кібець, М. Ділай, Б. Фрейзер, Д. Самі та А. Гонсалес-Ледесма. В. Бєлова, крім того, поділяє ДС ще на дві підгрупи: ДС, які виражають «упевненість» та «невпевненість». В І. Огієнко – це група ДС, що виражають «суб’єктивну оцінку», до якої, крім вищезазначених підгруп, входять: ДС, які вказують на: «заперечення», «байдужість» та «бажаність» висловленого. Для А. Баранова, В. Плунгяна, Е. Рахіліної це група ДС, що вказують на «реальність» повідомлюваного. О. Кібець переосмислює цю групу по-новому, називаючи ДС, які входять до неї, епістемічними і риторичними операторами. Ф. Бацевич розглядає їх як дискурсивні слова, що показують ставлення мовця до істинності. М. Ділай – як маркери, що вказують на правдивість, істинність висловлених суджень, а Б. Фрейзер називає їх маркерами доказовості (evidential markers). Як окрему групу слів, що вказують на доказовість (evidentiality) і не налажать до типології дискурсивних маркерів, виокремлюють Д. Самі та А. Гонсалес-Ледесма. Отже, важливість виділення цієї групи ДС не викликає сумніву, адже саме вона допомагає зрозуміти реальність, істинність, правдивість, доказовість, упевненість у сказаному чи, навпаки, невпевненість мовця, сприяє суб’єктивно оцінити сказане. Для створення власної класифікації ми також виокремлюватимемо цю групу ДС, яка вказуватиме на впевненість, реальність, правдивість (звичайно, певна річ, звісно, так, дійсно, справді, насправді, безсумнівно, очевидно, аякже) та невпевненість у висловлених судженнях (може, мабуть, можливо, здається).

Наступна група, яка виділяє композиційно-змістову організацію тексту, також важлива. Її виокремлюють В. Бєлова, А. Баранов, В. Плунгян, Е. Рахіліна, М. Ділай, І. Массаліна, Б. Фрейзер, Д. Самі та А. Гонсалес-Ледесма. В. Бєлова поділяє на дві підгрупи: ДС, які вказують на «висновок, підсумок, результат (наслідок)» та на «послідовність і ступінь важливості фрагментів тексту». До першої підгрупи належать ДС «узагальнення», які виділяє А. Баранов, В. Плунгян, Е. Рахіліна; «результативні маркери» (І. Массаліна); маркери висновків (Б. Фрейзер) та маркери «узагальнення» (Д. Самі та А. Гонсалес-Ледесма). Відповідно до другої підгрупи належать «перелічувальні маркери» (І. Массаліна) та маркери перерахування (Д. Самі та А. Гонсалес-Ледесма). У групі, яка виражає композиційно-змістову організацію тексту, ми також виділятимемо дві підгрупи: дискурсивні слова висновку, підсумку, узагальнення, результату (взагалі, загалом, в основному, в цілому, в принципі, отже, зрештою, нарешті, врешті-решт, тому, таким чином, власне кажучи, в результаті, як наслідок, відповідно) та дискурсивні слова послідовності, перерахування, ступінь важливості тексту (по-перше, по-друге, насамкінець, нарешті, зрештою, насамперед, перш за все, передусім, передовсім, з одного боку, з іншого боку, з однієї сторони, з іншої сторони).

Наступна група ДС спрямована на деталізацію повідомлюваного. Її виділяють такі дослідники: І. Массаліна, М. Ділай, І. Огієнко, Б. Фрейзер Д. Самі та А. Гонсалес-Ледесма. І. Массаліна називає цю групу «деталізуючі (пояснювальні, уточнюючі) маркери». Близька до неї група, яку дослідниця виділяє окремо, – «сполучні маркери» (маркери додавання). До цих двох груп входять одні й ті ж слова, хоча список деталізуючих маркерів значно ширший. У М. Ділай також дві близькі групи: ДС, що вказують на додатковість повідомлюваної інформації, та ДС, спрямовані на редагування перефразування, корекцію, уточнення деталей. Деталізуючі маркери І. Массаліної синонімічні маркерам перефразування М. Ділай. Дві групи також об’єднує І. Огієнко під назвою «релятивні дискурсивні маркери»: поєднання та уточнення. В. Бєлова називає цю групу дискурсивних слів «кваліфікатори мемуарної орієнтації», які також відповідають за приєднання ретроспективних і проспективних фрагментів. Вони в свою чергу поділяються на дві підгрупи: приєднання інформації та уточнення. Б. Фрейзер називає їх «маркерами зміни теми» (topic change markers), а Д. Самі та А. Гонсалес-Ледесма «маркерами топікалізації» (topicalization). Крім того, близькими до цієї групи є маркери конкреції, зрощення (marker of concretion), маркери переформулювання (reformulation), маркери вибору (оption), які також виділяють Д. Самі та А. Гонсалес-Ледесма. Отже, група, спрямована на деталізацію повідомлюваної інформації, є дуже важлива, тому ми також її виділятимемо, вказуючи детальніше, чи це ДС приєднання, чи ДС уточнення, чи ДС корекції. Це такі дискурсивні слова: і, або, до речі, наприклад, крім того, а саме, зокрема, до того ж, інакше кажучи, тобто, насправді, більш того, в іншому випадку, інакше та ін.

Важливою є група дискурсивних слів емоційної оцінки, яку виділяють І. Огієнко, Б. Фрейзер, В. Бєлова. І. Огієнко поділяє цю групу на ДС, пов’язані з позитивними емоціями, та ДС, пов’язані з негативними емоціями. Б. Фрейзер називає їх маркерами оцінки, не розділяючи на дві групи. Одиницею, яку розглядають окремо від типології дискурсивних маркерів, є емоційне мовлення (emotional language) у Д. Самі, А. Гонсалес-Ледесми. Звичайно і для нашої класифікації ця група є дуже важливою, оскільки вона виражає емоції мовця, його ставлення до чого-небудь: до співбесідника чи слухача, до ситуації загалом. Ми виділятимемо такі ДС: дивно, дивовижно, забавно, весело, цікаво, смішно, прикро, досадно, належним чином, майстерно, вправно, вміло, розумно, зручно, хитро, що цікаво, чудово, невтішно, тривожно, по-дурному, як ми сподіваємося, в ідеалі, головне, надзвичайно, неймовірно, неминуче, за іронією долі, правильно, вірно, обґрунтовано, справедливо, на щастя, прихильно, ласкаво, природно, звичайно, звісно, як не дивно, як очікується, обачливо, на жаль, справедливо, слушно, помітно, проникливо, що важливо, тупо, підозріло, на щастя, на жаль.

Наступна група, яка належить В. Бєловій, маркує повідомлення з погляду суб’єкта оцінки. Дослідниця поділяє її на підгрупи: суб’єктивація та об’єктивація повідомлюваного. Близькі до цієї групи ДС, що виділяють голос іншого (М. Ділай), та маркери, що вказують на чутки (Б. Фрейзер). ДС: по-моєму, на мою думку, як на мене, на мій погляд, кажуть, як відомо, так би мовити, з чуток.

Ще одна група це ДС з протиставною семантикою (проте, однак, але, тим не менш). Її виділяє В. Бєлова. І. Массаліна називає їх концесивними (допустовими) маркерами, Ф. Бацевич, М. Ділай – ДС, що виражають «допустовість», Д. Самі та А. Гонсалес-Ледесма маркерами концесії (сoncession), К. Бауер-Рамазані – конекторами, які виражають концесію.

На основі цих найпопулярніших класифікацій ми створили власну узагальнену функціонально-семантичну класифікацію та обрали термінологічний апарат. Це групи ДС, що:

1. Вказують на ставлення мовця до істинності:

1.1. впевненість, реальність, правдивість висловлених суджень (звичайно, певна річ, звісно, дійсно, справді, насправді, безсумнівно, аякже);

1.2.  невпевненість у висловлених судженнях (може, мабуть, можливо, здається, певно, очевидно).

2. Виражають композиційно-змістову організацію тексту:

2.1.  ДС висновку, підсумку, узагальнення, результату (взагалі, загалом, в основному, в цілому, в принципі, отже, зрештою, нарешті, врешті, врешті-решт, тому, таким чином, власне кажучи, в результаті, відповідно);

2.2.  ДС, що вказують на послідовність, перерахування, ступінь важливості тексту (по-перше, по-друге, насамкінець, нарешті, зрештою, насамперед, перш за все, передусім, передовсім, з одного боку, з другого боку).

3.  Деталізують повідомлювану інформацію:

3.1. поєднання, приєднання інформації (і, або, до речі);

3.2. уточнення, корекції (інакше кажучи, в іншому випадку, до того ж, насправді).

4. Виражають емоційну оцінку:

4.1. ДС, пов’язані з позитивними емоціями (на щастя, вміло, дивовижно, що цікаво);

4.2. ДС, пов’язані з негативними емоціями (на жаль, сумно, прикро, невтішно).

5. Характеризують висловлення з точки зору суб'єкта оцінки:

5.1. ДС субєктивації повідомлюваного (по-моєму, як на мене, на мою думку, на мій погляд, я вважаю);

5.2. ДС обєктивації повідомлюваного (кажуть, як відомо, так би мовити).

6. Виражають протиставну семантику, більшу або меншу міру допустовості (проте, однак, але, тим не менш).

Отже, аналіз функціонально-семантичних класифікацій дав змогу виявити надзвичайно широкий спектр дискурсивних слів, об’єднаних певною функцією та семантикою. Частиномовна класифікація є другорядною, закритою. Вона доводить, що для таких одиниць, як дискурсивні слова, на перший план виходять їхні функції в дискурсі, а не частиномовна характеристика. Проведений аналіз допоміг звернути увагу на такі ознаки ДС, як мультикатегорійність та поліфункціональність. А розгляд такої великої кількості класифікацій дав змогу структурувати знання про дискурсивні слова.

Перспективним є подальше дослідження дискурсивних слів, особливо для україністики. Важливо створити корпус дискурсивних слів української мови. Визначити найтиповіші комунікативні смисли. Не до кінця дослідженими залишаються синонімія та антонімія ДС, тобто їх парадигматичні зв’язки. Дослідження цієї проблематики в українському мовознавстві лише розпочинаються.



[1] Частки є типовими дискурсивними словами, основа цього класу слів. Також деякі дослідники вживають термін «частки», як синонім терміносполуки «дискурсивні слова».

[2] Ця стаття є частиною роботи, яка передбачає створення корпусу текстів малої прози Івана Франка та виділення у ньому груп дискурсивних слів.

References. 

References

Баранов, Кобозева 1988: Баранов, А.Н., Кобозева, И.М. Модальные частицы в ответах на вопрос [Текст] / А. Н. Баранов, И. М. Кобозева // Прагматика и проблемы интенсиональности. М. : ИВАН СССР, 1988. С. 45-69.

Баранов, Плунгян, Рахилина 1993: Баранов, А.Н., Плунгян, В.А., Рахилина, Е.В. Путеводитель по дискурсивным словам русского языка [Текст] / А. Н. Баранов, В. А. Плунгян, Е. В. Рахилина. М. : Азбуковник, 1993. 243 с.

Бацевич 2010: Бацевич, Ф.С. Нариси з лінгвістичної прагматики [Текст] : монографія / Ф. С. Бацевич. Львів : ПАІС, 2010. 336 с.

Белова 2011: Белова, В.М. Функционально-семантические особенности дискурсивных слов в жанре мемуаров [Текст] / В. М. Белова // Вестник Череповецкого государственного университета. 2011. № 1. С. 50-53.

Богданова 2012: Богданова, Н.В. О проекте словаря дискурсивных единиц русской речи (на корпусном материале) [Текст] / Н. В. Богданова // Компьютерная лингвистика и интеллектуальные технологии. М., 2012. Выпуск 11 (18). С. 71-83.

Виноградов 1947: Виноградов, В.В. Русский язык (грамматическое учение о слове) [Текст] / В. В. Виноградов. М., 1947. 783 с.

Ділай 2012: Ділай, М.П. Реалізація комунікативно-прагматичного потенціалу дискурсивних слів у текстах англіканських проповідей [Текст] / М. П. Ділай // Ученые записки Таврического национального университета им. В. И. Вернадского. Серия «Филология. Социальные коммуникации». Симферополь, 2012. Том 25 (64), № 1, часть 1.  С. 67-70.

Кібець 2003: Кібець, О.О. Дискурсивні слова действительно, в самом деле, на самом деле, именно як епістемічні та риторичні оператори : прагмасемантичні аспекти їхнього функціонування [Текст] : автореф. дис. ... канд. філол. наук : 10.02.02. – Х., 2003. – 17 с.

Кобозева, Захаров 2004: Кобозева, И.М., Захаров, Л.М. Для чего нужен звучащий словарь дискурсивных слов русского языка [Текст] / И. М. Кобозева, Л. М. Захаров // Компьютерная лингвистика и интеллектуальные технологии. Труды международной конференции Диалог'2004.  М. : Наука, 2004. С. 292-297.

Массалина 2009: Массалина, И. П. Средства выражения связующей функции в английском языке военно-морского дела [Текст] : дисс. … канд. филол. наук : 10.02.04 М., 2009. – 20 с.

Огієнко 2009: Огієнко, І. С. Дискурсивні слова турецького походження в текстах сучасних болгарських мас-медіа [Текст] : автореферат дис. ... канд. філол. наук : 10.02.03 – К., 2009. – 20 с.

Bauer-Ramazani: Bauer-Ramazani, Ch. English Discourse Markers [Text] / Ch. Bauer-Ramazani. – Access mode : URL:

http://academics.smcvt.edu/cbauer-ramazani/AEP/BU113/English/discmarkers.htm. Title from the screen.

Fraser 1996: Fraser, B. Pragmatic markers [Text] / B. Fraser // Pragmatics 6 (2). 1996. Pp167-190.

Fraser 1999: FraserВ. What are Discourse Markers? [Text] / B. Fraser // Journal of Pragmatics.  1999. № 31. Pр. 931-952.

Samy, González-Ledesma 2008: SamyD., González-LedesmaA. Pragmatic Annotation of Discourse Markers in a Multilingual Parallel Corpus (Arabic-Spanish-English) [Text] / D. Samy, A. González-Ledesma // LREC 2008. – Marrakech, 2008. – Рр. 3299-3305.

Schiffrin 1987: Schiffrin, D. Discourse markers [Text] / D. Schiffrin. Cambridge : Cambridge University Press, 1987. – 364 pр.

Wierzbicka 1976: Wierzbicka, A. Particles and Linguistic Relativity [Text] / A. Wierzbicka // International Revue of Slavic Linguistics. Vol. 1. 1976.  2/3. Рр. 327-367.

 

У статті проаналізовано терміносполуку «дискурсивні слова» та її варіанти. З’ясовано статус дискурсивних слів. Розглянуто найбільш відомі класифікації дискурсивних слів англійських, іспанських, російських, українських авторів у лінгвістичній традиції. Визначено принципи, які покладені в основу поділу на групи, систематизовано та уніфіковано групи ДС. На основі найпопулярніших класифікацій створено власну, яка необхідна для подальшого аналізу художнього дискурсу І. Франка.

Ключові слова: дискурсивні слова (ДС), частиномовна класифікація ДС, функціонально-семантична класифікація ДС, групи ДС.

Available 11 September 2013.