Syncretic Functioning Different Types of Irreal-Modal Forms as Objectivations of Linguistic Creativity

 © The Editorial Team of Linguistic Studies

Linguistic Studies
Volume 28, 2014, pp. 152-159

Syncretic Functioning Different Types of Irreal-Modal Forms as Objectivations of Linguistic Creativity

Ganna Yemelyanenko

Article first published online: April 03, 2014 


Additional information

 Author Information: 

Ganna V. Yemelyanenko is Candidate of Philology, Associate Professor at Department of Ukrainian Language and Applied Linguistics in Donetsk National University. Correspondence: kyrba-atu@rambler.ru

Citation: 
Yemelyanenko, H. Syncretic Functioning Different Types of Irreal-Modal Forms as Objectivations of Linguistic Creativity [Text] // G. Yemelyanenko // Linguistic Studies collection of scientific papers / Donetsk National University Ed. by A. P. Zahnitko. – Donetsk : DonNU, 2014. – Vol. 28. – Pp. 152-159. – ISBN 966-7277-88-7

Publication History:
Volume first published online: April 03, 2014

Article received: 5 September 2013, accepted: December 26, 2013 and first published online: April 03, 2014

Annotation.

Functional actions of irreal-modal forms as parts of entire system (functional-semantic field of irreality) are shown. Linguocreative potential of modal units which appears in belles-lettres style, science, epistolary, and journalistic styles is described. Functional-semantic field of irreality is binomiale structure that consists of nexus and periphery.

Keywords: functional-semantic field of irreality, linguistic creativity, modality, hypothetic mood, imperative mood, optative mood, quasi-indicative mood.



Abstract.

SYNCRETIC FUNCTIONING DIFFERENT TYPES OF IRREAL-MODAL FORMS AS OBJECTIVATIONS OF LINGUISTIC CREATIVITY

Ganna Yemelyanenko

Department of Ukrainian Language and Applied Linguistics, Donetsk National University, Donetsk, Donetsk region, Ukraine

 

Available 5 September 2013.

 

Abstract

Relevance

The relevance of the study of functional-semantic specificity of grammatical language arsenal is beyond doubt: the theory of FSF had a long check in both teaching practice and in many theoretical studies. This line of research lets us have a look at the language as the complex construction, which is undergoing constant changes, evolves, while preserving some hierarchy of the components, complex nature.

Purpose

The purpose of the article is to characterize creative linguistic potential of modulems, which operate in the artistic, scientific, journalistic and epistolary styles.

Tasks

The implementation of the purpose is to provide the solution of such tasks: 1) determine which components of FSF irreality should be classified to the core and to the periphery of the proposed field; 2) investigate semantic and formal specificity of basic semantic types of FSF irreality; 3) analyze the features of a syncretic manifestation of different types of modulems in one text.

Conclusion

Therefore, the relationship between different types of modality in fiction meets the general statistics, which is obviously related to the condensation of features of different styles in fiction discourse. Journalistic works are saturated with transposit verbs, parenthesis, words of the category of state and other linguistic units, which are directed to develop the author’s necessary vision of the problem in recipients.

Modalems, which are used in journalism, have an implication; therefore, they can be interpreted in different ways. Linguistic creativity effects, made on levels of texts of epistolary style, often are determined by the fantastic reference of the creators of virtual resources. Arsenal of tools of irreal-modal forms of online discourse interacts with paraverbal tools, which allow the recipient to experiment with his own image, moreover, they allow you to create communicational fiction images, that do not match the real status and the identity of communicant. Scientific texts have a tendency to avoid emotional and expressive vocabulary, in scientific studies shouts and transposit verbs are not used.

In scientific texts tools of enhancing the expressive function of presentation are widely popular, because the author is intended to interest a wide range of readers with scientific information, regardless of their training.

Perspective

For further directions of the science research of various types of irreal-modal forms, it should be noted that: the most complete solution of problems associated with the linguistic creativity potential of modalems, guarantees text linguistics as an integrable branch of linguistics. Review of the modality within the framework of the text linguistics opens up new areas of research in front of scientists. Especially copious research appears an online discourse (analysis of interaction of verbal and paraverbal tools, icons and animated elements as modifiers of the modality of expression, etc.).

 

Research highlights

► Functional actions of irreal-modal forms as parts of entire system (functional-semantic field of irreality) are shown. ► Linguocreative potential of modal units which appears in belles-lettres style, science, epistolary, and journalistic styles is described. ► Functional-semantic field of irreality is binomiale structure that consists of nexus and periphery.

Keywords: functional-semantic field of irreality, linguistic creativity, modality, hypothetic mood, imperative mood, optative mood, quasi-indicative mood.

 

References

Alabuzhev, K. V. (2008). Aktualizatsiya estetychnoho potentsialu leksychnykh odynyts' u rosiys'kiy rok-poeziyi. Avtoref. dys. … kand. filol. nauk : spets. 10.02.02 “Rosiys'ka mova”. Kyiv.

Alefirenko, M. F. (1988). Linhvokreatyvni protsesy formuvannya frazeolohichnoyi semantyky. Movoznavstvo, 5, 35-41.

Baranova, L. A. (2003). Hlokaya kuzdra kak model' obrazovanyya slov hybrydov sredstvamy dvukh yazykov. Kul'tura narodov Prychernomor'ya, 37, 137-140.

Bondarko, A. V. (1984). Funktsyonal'naya hrammatyka. Lenynhrad: Nauka.

Vas'kiv, M. S. (2004). Hrafika yak kompozytsiynyy pryyom uvyraznennya (Roman Ya. Olesicha “Na ozerakh vohni”). Visnyk Zhytomyrs'koho derzhavnoho universytetu im. I. Franka, 16, 48-50.

Vsevolodova, M. V. (2007). Funktsyonal'no-semantycheskye polya y funktsyonal'no-semantycheskye katehoryy (K voprosu o strukture soderzhatel'noho prostranstva yazyka). Linhvistychni studiyi: zb. nauk. prats'. Donets'k: DonNU, 15, 34-43.

Zahnitko, A. P. (1991). Osnovy funktsional'noyi morfolohiyi ukrayins'koyi movy. K.: Vyshcha shkola.

Kyselyuk, N. P. (2009). Verbal'ni ta neverbal'ni zasoby aktualizatsiyi emotsiynoho stanu radosti v khudozhn'omu dyskursi (na materiali anhlomovnoyi prozy XX XXI stolit'). Avtoref. dys … kand. filol. nauk: spets. 10.02.04 “Hermans'ki movy”.

PFH, (2005). Problemy funkcional'noj grammatiki: polevye struktury SPb.: Nauka.

Rozhanskyy, F. Y. (2000). Rozhanskij, F.I. Tochka, tochka, zapjataja… (jemotikony kak zhivaja semioticheskaja sistema). Dialog-2000: mezhdunar. konf. po komp'juter. lingvistike. E-portal: http://www.dialog-21.ru/materials.

 

Correspondence: kyrba-atu@rambler.ru

Vitae

Ganna V. Yemelyanenko is Candidate of Philology, Associate Professor at Department of Ukrainian Language and Applied Linguistics in Donetsk National University. Her research areas include paralinguistics (multimedia and communicative environment, etc.), creative grammar, and text linguistics. 


Article.

Ganna Yemelyanenko

УДК 81’367.52     

СИНКРЕТИЧНЕ ФУНКЦІОНУВАННЯ

РІЗНИХ ТИПІВ ІРРЕАЛЬНО-МОДАЛЬНИХ ФОРМ

ЯК РЕАЛІЗАТОРІВ ЛІНГВОКРЕАТИВНОСТІ

 

Functional actions of irreal-modal forms as parts of entire system (functional-semantic field of irreality) are shown. Linguocreative potential of modal units which appears in belles-lettres style, science, epistolary, and journalistic styles is described. Functional-semantic field of irreality is binomiale structure that consists of nexus and periphery.

Keywords: functional-semantic field of irreality, linguistic creativity, modality, hypothetic mood, imperative mood, optative mood, quasi-indicative mood.

                                                                 

Питання про реалізацію лінгвокреативного потенціалу різними типами модалем потребує поглибленого лінгвістичного опрацювання. Досі не існує повного опису лінгвокреативного потенціалу мовних одиниць, хоча досліджено багато різноманітних аспектів вербальної та паравербальної лінгвокреативності: лінгвокреативні процеси формування фразеологічної семантики [Алефіренко 1988]; актуалізація естетичного потенціалу лексичних одиниць [Алабужев 2008]; моделі створення слів-гібридів [Баранова 2003]; паравербальні засоби як прийом увиразнення висловлення [Васьків 2004; Киселюк 2009; Рожанский 2000]. Перспективним видається аналіз лінгвокреативного потенціалу грамем у світлі теорії функційної граматики, зокрема теорії функційно-семантичних полів (ФСП).

Актуальність дослідження функційно-семантичної специфіки граматичного арсеналу мови не підлягає сумніву: як зазначає М. Всеволодова, теорія ФСП пройшла тривалу перевірку як у практиці викладання, так і в численних теоретичних дослідженнях [Всеволодова 2007: 35]. Цей напрям досліджень дозволяє поглянути на мову як на складну побудову, що зазнає перманентних змін, еволюціонує, водночас зберігаючи певну ієрархію компонентів, комплексний характер.

Специфіку функційого підходу аналізує А. Загнітко: “Функційний підхід на противагу традиційному в основі своїй зосереджує увагу на проникненні в семантичне багатство граматичної форми, водночас враховуються її генетично-еволюційні видозміни, тенденції асиметрії означуваного й означаючого, виявляється гносеологічний зміст форми, місце в ньому об’єктивних і суб’єктивних смислів […] Центральним завданням функційної морфології є встановлення місця й значущості компонентів граматичних категорій у реалізації універсально-типологічних і національно своєрідних смислів, визначення інвентаря формальної презентації понятійних категорій. У результаті такого аналізу розкривається механізм взаємодії мислительних і мовотворчих тенденцій, встановлюється функційно-семантичне навантаження морфологічних одиниць у системі мови і системі мовлення, простежуються особливості парадигматичної і семантико-функційної асиметрії в структурі мовного знака” [Загнітко 1991: 5-6].

О. Бондарко зауважує, що функційна граматика являє собою не заперечення граматики, що будується на основі опису системи граматичних одиниць, класів та категорій, і не абсолютно нову й відокремлену наукову дисципліну, а спеціальний розвиток функційного аспекту граматики як цілого. Граматика цього типу повинна включати аналіз системи мовних засобів, що беруть участь у реалізації досліджуваних функцій, та аналіз семантичних функцій, реалізованих у висловленні, у мовленні [Бондарко 1984: 4-10].

На думку Ф. Данеша, “класи (та підкласи) елементів повинні розглядатися не як “скриньки” (англ. boxes) із чіткими межами, а як структури з компактним ядром (центром) і поступовим переходом до дифузної периферії, яка у свою чергу поступово переходить (проникає) у периферійну сферу найближчої категорії” [ПФГ 2005: 12].

Об’єкт дослідження − ірреальна модальність як реалізатор лінгвокреативності. Предмет − форми гіпотетива, імператива, оптатива та квазі-індикатива, що синкретично функціонують у тексті.

Мета статті − схарактеризувати лінгвокреативний потенціал модалем, що функціонують у художньому, науковому, епістолярному та публіцистичному стилях. Мета зумовила розв’язання таких завдань: 1) встановити, які компоненти ФСП ірреальності слід відносити до ядра та до периферії розглядуваного поля; 2) дослідити семантичну та формальну специфіку базових семантичних типів ФСП ірреальності; 3) проаналізувати особливості синкретичного вияву різних типів модалем в одному тексті.

Нами розглянуто та проаналізовано 10293 модалеми. Джерела фактичного матеріалу – тексти, що належать до художнього, публіцистичного, наукового, епістолярного (на матеріалі текстів інтернет-дискурсу) та розмовного стилів української мови. Основа розглядуваного ФСП – семантична категорія ірреальності. Базові семантичні типи – гіпотетив, імператив, оптатив і квазі-індикатив. До ядра належать ті засоби, що є спеціалізованими реалізаторами модальності, тобто поєднують граматичне значення ірреальності з відповідним лексичним значенням. Отже, ядерними компонентами аналізованого ФСП є: 1) способові форми дієслова; 2) синтаксичні конструкції зі значенням мети, умови, переповідності; 3) іменні, інфінітивні, ад’єктивні, адвербіальні конструкції зі значенням ірреальності; 4) слова категорії стану; 5) вставні слова; 6) вигуки (спонукальні, почасти вокативні та етикетні). До периферії аналізованого ФСП належать неспеціалізовані, контекстуальні реалізатори ірреальної модальності, тобто форми, яким значення ірреальності притаманне як додаткове, неосновне. Це значення периферійних компонентів актуалізується у певному контексті або у певному паравербальному супроводі. До цих засобів належать: 1) дієслова-транспозити (дійсний спосіб у значенні ірреального), у тому числі майбутній час дійсного способу; 2) речення зі вставленими конструкціями; 3) дієслова-перформативи, а також іменники, прикметники, прислівники з лексичним значенням ірреальності; 4) метафори, порівняння та інші тропи, що передають повністю або частково значення ірреальності.

Розглянемо ґрунтовніше синкретичне функціонування різних типів модалем у текстах художнього, публіцистичного, наукового, епістолярного та розмовного стилів української мови.

1. Лінгвокреативний потенціал ірреальних модалем у текстах художнього стилю. Найбільший лінгвокреативний потенціал є властивим текстам художнього стилю. Загалом реалізаторами лінгвокреативного потенціалу можуть стати одиниці будь-якого рівня функційно-семантичного поля ірреальної модальності. Але вищий вияв креативності притаманний неспеціалізованим засобам вираження ірреальної модальності: сам по собі факт заміщення спеціалізованих мовних одиниць неспеціалізованими – це акт мовної творчості. Так, один із героїв роману Л. Дереша Архе, розмірковуючи про вірогідність спостереження галюцинацій, спричинених споживанням так званої плазми, намагається нав’язати опоненту власну думку. І хоча насправді ця реалізація гіпотетична, комунікант вживає індикативні дієслівні форми, тим самим здійснюючи спробу переконати слухача: − Значить, усе-таки виділа, – мовив Антон розважливо й затягнувся. – Бо не виділа б – не знайшла би й фокусу... Ти виділа “плазму”... (Л. Дереш). Потужність креативного потенціалу периферійних реалізаторів ірреальності легко довести заміною їх ядерними реалізаторами: Значить, ти усе-таки виділа ≠ Значить, ти усе-таки могла видіти. Нівеляція індикативності зводить нанівець спробу маніпулювати думкою співрозмовника, зменшує для опонентів вірогідність існування “видінь”. В іншому випадку реальність індикативної форми спростовується лексичним реалізатором ірреальної модальності, вживаним у головній частині складнопідрядного речення: Терезка гадала, що в ній прокидається Геній (Л. Дереш). Дещо зухвала ідея щодо “пробудження Генія” контрастує із дієсловом гадати, семантика якого так чи інакше передбачає значення ірреальності, припущення та суб’єктивності. Такий контраст також сприяє створенню комічності: Терезка гадала, що в ній прокидається Геній ≠ В Терезці міг прокидатися Геній (контраст між очікуванням персонажа й реальністю, описуваною в художньому творі, знівельовано).

Лінгвістичний креативний потенціал порівняно часто виявляється в гумористичних творах: Рутульці дралися на стіни, Карабкалися, як жуки, Турн з ярости дрижав і пінив, Кричить: Дружнеько, козаки! (І. Котляревський). Поєднання різнорівневих засобів робить мову твору особливо яскравою та виразною. В аналізованому тексті можна знайти засоби, які належать до ядра ФСП ірреальної модальності (“Дружненько, козаки!” – еліптична імперативна конструкція, що передбачає спеціалізовану способову форму); периферійної зони (карабкалися, як жуки – порівняння, що в контексті реалізує ірреальну модальність: були подібні до жуків, але жуками не були). Імператив із апеляцією до козацтва контрастує з постатями рутульців – персонажів, чия етнічна належність не має жодного відношення до України й Запорізької Січі; порівняння з жуками знижує урочистість події – бою між величними воїнами. Ірреальні події контрастують із подіями, що відбуваються у площині реальності художнього твору, внаслідок чого виникає комічний ефект.

Модальність висловлень часто визначувана заголовком тексту: назва твору одразу готує читача до модальної ідентифікації окреслених ситуацій. Наприклад, поезія Д. Павличка Мрія:

Як виростузбудую хату,

На хаті колесо приб’ю,

А там я поселю крилату,

Лелечу, клекітну сім’ю.

Нехай розводиться, гніздиться

По всіх деревах і хатах,

Нехай мені щоночі сниться,

Що я літаю, наче птах (Д. Павличко).

У першому реченні дієслова дійсного способу завдяки назві (іменнику зі значенням ірреальності) набувають ірреального значення. Розглядувані дієслова є транспозитами, тобто периферійними компонентами ФСП ірреальної модальності. У другому реченні модальне значення реалізується завдяки ядерним компонентам ФСП.

2. Лінгвокреативний потенціал ірреальних модалем у текстах публіцистичного стилю. У творах публіцистичного стилю найчастіше можна простежити маніпулятивний вплив на опонента. Публіцистичні твори зазвичай перенасичені вставними словами, словами категорії стану та іншими мовними одиницями. У такий спосіб продуцент намагається виробити в реципієнтів правильне бачення проблеми. Аналіз статті політолога В. Небоженка “Форма політичного відчуження” дав багато прикладів подібного впливу на аудиторію: Зрозуміло, для того, щоб змінити ситуацію, потрібні нові вибори. Але вони вже будуть чи президентськими, чи до місцевих Рад (В. Небоженко). Лексема потрібно вносить відтінок упевненості в необхідності вказаної дії. Вживання індикатива у формі майбутнього часу також скероване на підкреслення необхідності, більше того, неминучості дії – тут автор власну гіпотезу подає як безкомпромісний варіант розвитку події, адже об’єктивнішим було б використання гіпотетичних конструкцій. Індикатив передає значення абсолютної впевненості у висловлюваному або спроби нав’язати певну думку іншим.

3. Лінгвокреативний потенціал ірреальних модалем у текстах епістолярного стилю. Розгляд текстового середовища інтернету передбачає ідентифікацію двох макрогруп текстів: текстів різних стилів, що так чи інакше інкорпоровані в інтернет-дискурс (художні, тексти в он-лайн бібліотеках, офіційно-ділові тексти, відтворені у віртуальному просторі, конфесійні тексти тощо), та текстів, що були утворені безпосередньо в інтернеті (електронне листування, пости на форумах, повідомлення й коментарії, розміщені в різних соціальних мережах, повідомлення в ICQ тощо). Остання з двох розглядуваних груп текстів має вищий лінгвокреативний потенціал, оскільки такі тексти опосередковують невимушену комунікацію. Переважна частина цих текстів − експромти. В інтернеті та у sms-листуванні дуже часто використовуються т. зв. смайли.

Ф. Рожанський на основі аналізу понад 5000 електронних повідомлень робить висновок: Майже всі реально використовувані емотикони служать для відображення емоційного стану людини, за винятком тих випадків, коли хто-небудь використовує емотикони як підпис [Рожанский 2000]. У цьому разі слід уточнити, що емотикони виражають не лише емоції, але й модальні значення.

Піктограма-емотикон може контрастувати зі смислом повідомлення, і в такий спосіб спростовувати думку, реалізовану вербальним компонентом, або служити сигналом про те, що висловлення слід сприймати як жарт: Народ!! серед Правовірних зявились найправовірніші...  (Форум рідного міста). Семантика лексем правовірний, найправовірніший спростовується емотиконом, який зображає чортика. Без емотиконів подібні повідомлення втрачали б заперечну семантику. За наявності значного експресивного навантаження емотикони все ж не входять до ФСП ірреальної модальності, оскільки піктограми − це невербальні реалізатори семантики. Водночас їхній розгляд видається доцільним у загальному контексті дослідження, за умови, що паравербальні компоненти взаємодіють із певними вербальними реалізаторами модальності.

Безпосередність комунікантів зумовлена анонімністю та широким діапазоном засобів комунікації. Модальність, витворювана на рівні цих текстів, зумовлюється не лише інтенціями комунікантів, але й фантастичною референційністю креаторів розглядуваних віртуальних ресурсів. У спілкуванні використовуються аудіо- та відео-ресурси, різноманітні піктограми (в тому числі анімаційні).

Більше того, останнім часом деякі сайти, наприклад, www.acapela.tv, пропонують користувачам самим створювати анімаційні листівки, коротенькі анімаційні сюжети тощо. Такі мультимедійні тексти дозволяють створювати абсолютно оригінальний дискурс, у якому реальний автор і реципієнт приховуються за різними образами-масками. Безумовно, широкі творчі можливості породжують непересічні випадки реалізації лінгвокреативного потенціалу модалем. Характерною рисою текстів, що належать до інтернет-дискурсу, є ігнорування деяких орфографічних і пунктуаційних норм. Наприклад, вставні слова часто не виділяють комами, у кінці речення замість крапки ставлять емотикон: Може хто має сценарії різдвяного вертепу для 10-12 дійових осіб без негативних персонажів. Буду дуже вдячна  Бо по тих посиланнях, які видає Google щось не дуже густо... (Форум рідного міста).

4. Лінгвокреативний потенціал ірреальних модалем у текстах наукового стилю. Текстам власне-наукового стилю властива суворість викладу, тому в них не використовуються вигуки та дієслова-транспозити. Але арсенал ірреально-модальних форм, використовуваних у наукових текстах, досить широкий.

В одному текстовому фрагменті співфункціонують лексичні реалізатори модальності, вставні слова, синтаксичні реалізатори модальності тощо:

В українському (та й не тільки українському!) мовознавстві усталилася традиція трактувати явище керування не на синтаксичній, а на морфологічній площині. Вважається, що керування − спосіб підрядного зв’язку, при якому опорне слово вимагає від залежного відповідної відмінникової форми. Правильне в основному твердження звичайно нівелюється, бо далі підкреслюється, що кожна відмінкова або прийменниково-відмінкова форма, коли підпорядковується опорному слову, є керованою (І. Вихованець).

Синкретичне функціонування кількох типів модалем дозволяє авторові продемонструвати складні причино-наслідкові зв’язки між об’єктами, що знаходяться у фокусі наукового дослідження. Водночас автор не намагається інтенсифікувати експресивність мовлення.

У текстах науково-популярного підстилю лінгвокреативність також зазвичай реалізується кількома мовними одиницями: Відомо, що словосполучення, які являють собою повторення того самого слова або тих самих частин прислівникового типу, треба писати через дефіс: хоч‑не‑хоч, віч-на-віч. Здавалося б, що й сам на сам слід так писати, проте в поданому правописом переліку словосполучень, які охоплює це правило, сам на сам немає. Що це: випадковість, помилка? Як же тоді розуміти одностайність словників, де знаходимо сам на сам без дефісів? (Є. Чак). У наведеному прикладі широкий арсенал реалізаторів ірреальної модальності: вставні слова (здавалося б, відомо); слова категорії стану (треба, слід); питальне речення, що виражає гіпотезу (Що це: випадковість, помилка?) тощо. У сукупності ці мовні одиниці впливають на витворення ефекту діалогійності: автор ніби веде дискусію, розмову з читачем – пропонує різні версії, висловлює власні гіпотези й оцінки (треба, слід), ставить питання до уявного опонента – читача. Витворюється уявний діалог.

Аналізований текст належить до науково‑популярного підстилю, тому діалогійність сприяє полегшенню сприйняття складної для читача інформації: автор, випереджаючи можливі питання, одразу сам дає відповіді.

Розглянемо ще один фрагмент тексту науково-популярного підстилю:

Маленьких-маленьких слів в українській мові небагато. Та роботи у них багато. Тому бігають ліліпути з речення в речення. Скрізь треба встигнути і допомогти навіть словам-гулліверам. Вони, немов мурашки, працьовиті. Ви, напевно, збираєтесь заперечити: хіба, мовляв, тільки службові слова найменші?! А вигуки?! Вигуки о!, а!, е!, у!, справді, являють собою один голосний звук. Проте, на відміну від прийменників, сполучників і часток, вони завжди супроводжують свою появу в тексті неймовірним шумом і емоціями. Вони – незвичайні слова, слова-речення. Тому так поводяться. Отже, найменшими з-поміж слів є, все-таки, деякі службові слова. Вони спокійнісінько – без зайвого галасу й крику, без гомону – трудяться в реченні. Про вигуки ж поки що облишимо. Поміркуємо про них дещо пізніше, в розповіді одинадцятій (І. Вихованець).

У розглядуваному текстовому фрагменті кожна ірреально-модальна форма виконує певну функцію, пов’язану з витворенням лінгвокреативних ефектів. Форми способу допомагають дотримуватися чіткої послідовності у викладі, сигналізують про необхідність переведення уваги з одного об’єкта на інший (облишимо, поміркуємо); крім того, ці модалеми у поєднанні зі вставними словами (напевно, мовляв) сприяють витворенню іміджу передбачливого наратора, який добре розуміє своїх читачів і відчуває специфіку їхнього логічного мислення (збираєтесь заперечити).

Слова категорії стану (треба) допомагають продемонструвати зв’язки між описуваними реаліями. Завдяки їм стають доступнішими для розуміння причино-наслідкові зв’язки, що дозволяє легше осягнути специфіку аналізованих об’єктів. Метафори та порівняння витворюють цікаві образи – подекуди навіть комічні (бігають ліліпути, немов мурашки, слова… трудяться в реченні). Комічність, у свою чергу, сприяє створенню позитивного емоційного фону спілкування, невимушеності у перебігу діалогу.

Статистичні показники, зібрані у процесі аналізу переказів стилів, репрезентовано в табл. 1.

 

Таблиця 1. Реалізація основних типів модалем, інкорпорованих у текстах різних стилів

 

 

 

 

                         СТИЛЬ

 

 

 

ТИП МОДАЛЕМ

Художній

Науковий

Епістолярний стиль (на матеріалі інтернет-дискурсу)

Публіцистичний

Загальні статистичні дані

Власне науковий

Науково-популярний

Ядерні компоненти ФСП ірреальної модальності

Форми способу дієслова

22,27 %

7,81 %

17,36 %

7,14 %

9,79 %

21,32 %

Синтаксичні конструкції зі значенням ірреальності

18,87 %

4,69 %

19,42 %

11,22 %

14,95 %

18,42 %

Іменні, інфінітивні, ад’єктивні, адвербіальні конструкції зі значенням ірреальності

6,49 %

1,56 %

1,24 %

5,1 %

2,92 %

6,09 %

Вставні слова

3,75 %

1,56 %

5,37 %

18,37 %

4,47 %

3,97 %

Слова категорії стану

3,54 %

21,87 %

10,33 %

5,1 %

4,81 %

3,92 %

Вигуки

1,05 %

0 %

0,82 %

1,02 %

0 %

0,99 %

Периферійні компоненти ФСП ірреальної модальності

Лексеми зі значенням ірреальності

25,15 %

57,8 %

24,38 %

32,65 %

50,86 %

26,97 %

Метафори, порівняння та інші тропи, що передають значення ірреальності

9,02 %

3,12 %

7,85 %

7,14 %

5,67 %

8,7 %

Дієслова-транспозити

8,83 %

0 %

11,98 %

10,2 %

4,98 %

8,57 %

Речення зі вставленими конструкціями

1,01 %

1,56 %

1,24 %

2,04 %

1,55 %

1,06 %

Синкретичне функціонування модалем різних типів

8,61 %

4,69 %

7,85 %

5,1 %

7,22 %

8,48 %

 

Отже, співвідношення між різними типами модалем у художньому стилі відповідає загальним статистичним показникам, що, ймовірно, пов’язано з конденсацією ознак різних стилів у художньому дискурсі. Публіцистичні твори перенасичені дієсловами-транспозитами, вставними словами, словами категорії стану та іншими мовними одиницями, які скеровані виробити в реципієнтів необхідне авторові бачення проблеми. Водночас модалеми, що найчастіше вживаються у публіцистиці, мають приховане значення, тому можуть тлумачитися по‑різному. Лінгвокреативні ефекти, витворювані на рівні текстів епістолярного стилю, часто зумовлюються фантастичною референційністю креаторів віртуальних ресурсів. Арсенал засобів ірреально-модальних форм інтернет-дискурсу взаємодіє з паравербальними засобами, що дають змогу реципієнту експериментувати з власним іміджем, більше того, дозволяють створювати комунікативні образи-фікції, що не відповідають реальному статусу й самоідентифікації комуніканта. Текстам наукового стилю властива тенденція уникати емоційно-експресивної лексики, в наукових працях не використовуються вигуки та дієслова-транспозити. У науково‑популярних текстах частіше використовують засоби посилення експресивності викладу, оскільки автор має на меті зацікавити науковою інформацією широке коло читачів незалежно від їхньої фахової підготовки.

Щодо подальших напрямків наукового дослідження різних типів ірреально-модальних форм варто зауважити: найбільш цілісне вирішення проблем, пов’язаних з лінгвокреативним потенціалом модалем ґарантує лінгвістика тексту як інтегрувальна галузь мовознавства. Розгляд модальності в рамах лінгвістики тексту відкриває перед науковцями нові площини дослідження. Особливо плідним видається дослідження інтернет-дискурсу (аналіз взаємодії вербальних та паравербальних засобів, піктограми та анімаційні елементи як модифікатори модальності висловлення тощо).

References. 

References

Алабужев 2008: Алабужев, К.В. Актуалізація естетичного потенціалу лексичних одиниць у російській рок-поезії [Текст] : автореф. дис. … канд. філол. наук : спец. 10.02.02 “Російська мова” / К. В. Алабужев. − К., 2008. − 24 с.

Алефіренко 1988: Алефіренко, М.Ф. Лінгвокреативні процеси формування фразеологічної семантики [Текст] / М. Ф. Алефіренко // Мовознавство. – 1988. – № 5. – С. 35-41.

Баранова 2003: Баранова, Л.А. Глокая куздра как модель образования словгибридов средствами двух языков [Текст] / Л. А. Баранова // Культура народов Причерноморья. – 2003.  № 37.С. 137-140.

Бондарко 1984: Бондарко, А.В. Функциональная грамматика [Текст] / А. В. Бондарко. – Ленинград : Наука, 1984. – 135 с.

Васьків 2004: Васьків, М.С. Графіка як композиційний прийом увиразнення (Роман Я. Олесіча “На озерах вогні”) [Текст] / М. С. Васьків // Вісник Житомирського державного університету ім. І. Франка. – 2004. – № 16. – С. 48-50.

Всеволодова 2007: Всеволодова, М.В. Функционально-семантические поля и функционально-семантические категории (К вопросу о структуре содержательного пространства языка) [Текст] / М. В. Всеволодова // Лінгвістичні студії : зб. наук. праць. Вип. 15 / [укл. А. П. Загнітко (наук. ред.) та ін.]. – Донецьк : ДонНУ, 2007. – С. 34-43.

Загнітко 1991: Загнітко, А.П. Основи функціональної морфології української мови [Текст] / А. П. Загнітко. – К. : Вища школа, 1991. – 77 с.

Киселюк 2009: Киселюк, Н.П. Вербальні та невербальні засоби актуалізації емоційного стану радості в художньому дискурсі (на матеріалі англомовної прози XXXXI століть) : автореф. дис. … канд. філол. наук : спец. 10.02.04 “Германські мови” [Текст] / Н. П. Киселюк. − К., 2009. − 20 с.

ПФГ 2005: Проблемы функциональной грамматики : полевые структуры [Текст] / [отв. ред. А. В. Бондарко, С. А. Шубик]. – СПб. : Наука, 2005.  480 с.

Рожанский 2000: Рожанский, Ф.И. Точка, точка, запятая… (эмотиконы как живая семиотическая система) [Текст] / Ф. И. Рожанский // Диалог-2000 : междунар. конф. по компьютер. лингвистике // Режим доступа : http://www.dialog-21.ru/materials. − Название с экрана.

 

Висвітлено механізми функціонування ірреально-модальних форм як елементів цілісної системи − функційно-семантичного поля ірреальності. Схарактеризовано лінгвокреативний потенціал модалем, що функціонують у художньому, науковому, епістолярному та публіцистичному стилях. Функційно-семантичне поле ірреальності − двочленна структура, що складається з ядра та периферії.

Ключові слова: функційно-семантичне поле ірреальності, лінгвокреативність, модальність, гіпотетив, імператив, оптатив, квазі-індикатив.

Available 5 September 2013.