Article.
Khrystyna Shchepanska УДК 81’42:[821.161.2-1.09“18”:7.045] FROM THE ARCHETYPE ORIGINAL IMAGE TO THE FUNCTIONAL LANGUAGE IMAGE
(BASED ON THE VERBAL IMAGE OF HEART IN THE UKRAINIAN POETIC DISCOURSE OF THE
XIXth CENTURY) Cognitive-communicative mechanisms of the forming of
"heart as an inner human" microimage in the sense structure of the
verbal image of heart in the Ukrainian poetic discourse of the ХІХth century were
analyzed in the article. The algorithm of the description of general mechanism
of image formation was offered. The archetype background of microimage was
determined, pre-conceptual (perceptible) and base conceptual signs, which had
been underlain the proper inner form image, were emerged. Metaphorical images,
which have been embodied on a base of the inner form image conceptual signs,
were analyzed. The basic functions of the microimage in analyzable poetic
discourse were determined. Keywords: archetype original image, functional
language image (verbal image), inner form image, microimage, sensory image. The concept of imagery is very important in cognitive
linguistics. It is used by such leading researchers in the industry of
cognitive linguistics, as R. Langacker, G. Lakoff, W. Kroft,
N. Arutyunova, N. Alefirenko, Y. Karaulov, B. Gasparov, V. Kononenko,
Т. Vil'chinska. The interest to the problem of imagery in the cognitive linguistics researches is justified,
because "image" is a psychological category which plays an important
role in cognitive processes. Cognition begins with the formation of image, and a linguistic sign comes
forward the mean of its name [Елисеева 2006: 101]. Image
is a "base, on which symbol and sign is built above" [Арутюнова 1999: 310; Алефиренко 2005:115]. A basic
difference between languages, after R. Langacker, is that they "code
the same conceptual structure by means of substantially different images" [Langacker 2002: 109]. The certain vectors of the definition of term "image" are
outlined in the cognitive linguistics tradition of its interpretation. They
determine the definition limits of this concept by a triad "sensory image"
– "mental image" – "language image". This triad reflects
the peculiarities of cognitive transformation of the perceptible experience
data in the human consciousness or in other words reproduces the stages of the
verbalization of the image component of a concept. However notion width of the term
of image is not limited by this
triad. For example, as a constituent of concept, image comes forward its
fundamental principle, that grounds to talk about original image as an
embryo of the concept, as the last mentioned notion based on "the
collective irresponsible, archetype" [Кононенко 2004: 6]. De autre part, formation of the
conceptual structure is related to the integration of different conceptual
signs in the integrity, which can be defined as an inner form image [Бєлєхова 2002: 157]. Consequently, the notions archetype original image and inner form image supplement concept
width of the term of image. It talks
about the notion resourcefulness and multivalence of the analyzable category
that can complicate the linguistic analysis of the concrete language images. Different linguists, in particular, R. Langacker [Langacker 2002], N. Alefirenko [Алефиренко 2005:115], N. Arutyunova [Арутюнова 1999: 310], L. Belekhova [Бєлєхова
2002:
157] specify on the differences between the notions of sensory image,
language image, mental image, however the problem of stage-by-stage forming
and functioning of image in the aspect of its multilevel linguistic
presentation remains not resolved. As an image is a category,
which better in all proves in the poetic discourse (it allows to explicate
different forms of image (perceptible
(pre-conceptual), conceptual, verbal)), we will make an attempt to analyze the
stages of the verbalization of the concrete poetic image, namely heart as an
inner human microimage in the sense structure of the language image of
heart in the Ukrainian
poetic discourse of the ХІХth century. The purpose of our
investigation is to describe the mechanism of forming of the heart as an inner
human microimage in the sense structure of the verbal image of heart in
the Ukrainian poetic discourse of the ХІХth century (from the
archetype original image to the functional unit of the communicative-pragmatic
level). It foresees the resolving of such tasks:
1) to develop the algorithm of the description of mechanism of the verbal image
forming; 2) to define the archetype, which entailed the differentiation of the
analyzable sense (microimage); 3) to find out pre-conceptual (perceptible) and
conceptual signs, forming the background of the inner form image heart is a
human; 4) to describe the basic metaphorical images, embodying on the base
of the inner form image conceptual signs; 5) to define the basic functions of
the heart is an inner human microimage in the analyzable poetic
discourse. The first stage of the image forming is its differentiation in the
collective irresponsible by the formation of archetype. The archetype is a
pre-knowledge or a priori knowledge, which is necessary for an origin of any
verbal image. After K. Yung, the system "archetype/ archetype
image" operates as the background of the image of reality designing. It is
based on the understanding of human’s psychics as an element of the collective
irresponsible, which reflects in the human’s consciousness through sleeps,
myths and legends by archetype images [Юнг 1991]. Archetypes provide people’s understanding of the world, "the
internal unity and intercommunication of the culture", forming "general
a priori psychical and behavior programs" [Іващенко 2006: 69]. The sensory image, unlike the archetype image, which is the collective
pre-knowledge, is a reflection of the real objects in the human consciousness
formed in the process of cognition [Алефиренко 2005: 115]. It
arises up as a result of mastering of the object’s quality features by the
man’s sense-organs. A basic source of such image is a visual perception, "although
it combines the information, coming from different channels of human connection
with the world" [Арутюнова 1999: 315]. The formed sensory image of the object transforms in the proper language
image, which is the visual perception of the subject world, embodied in the
verbal form [Алефиренко 2005: 115]. As
N. Alefirenko marks, the difference between the language image and the sensory
image is in their nature: "we can see the first only by the internal
sight, and the second is a reflection of a real object in our
consciousness" [Алефиренко 2005: 115]. In a
relation "world-image-sense", in which N. Arutyunova
characterizes the category of image,
a sensory image is more near to the world, and a language image is more near to
the sense [Арутюнова 1999: 314]. And, finally, the mental imagery
as the highest level of the subject reality mapping is the most abstract category.
V. Ivashchenko uses a term "mental image" in the value of
"reflection", "psychic", in which it is interpreted as a
synonym to the notion of "concept". As the researcher marks, the
formation of the mental images is related to the "process of the
information coding" [Іващенко 2008: 37]. It is a unit of knowledge, achieved by the cognitive processing
of data, that is by "the transformation of the sensory image structures in
the different abstractions" [Іващенко 2008: 39]. Mental images "are not mental
pictures in the sense of providing a veridical copy of what has been
perceived" [Gibbs, Colston 2006: 248]. They are the result of cognitive
treatment of the objects sensory images, that is why unlike the last, based on
the perceptive experience, mental images are the reflection of reflection,
whether the image of image. As L. Ivashchenko marks, mental image is not a
form ideal maintenance is laid in, "it is a semantic, or internal form of
reality as certain method of its ideal, psychical organization" [Іващенко 2006: 57]. In accordance with
such conception, the notion of mental image approaches the notion of
inner form image, which is used in the research of L. Belekhova in the
sense of the conceptual side of verbal image. The inner form image as an aggregate of the conceptual signs-stimuli
contains the embryos of senses, which are opened out in the verbal image. Consequently, the verbalization of the image component of the concept
can be understood as a process, foreseeing the transformation of the sensory
image in the language image with the subsequent forming of mental image. De
autre part, the process of the linguistic materialization of image can be
interpreted as having the formation of language image as its finishing stage.
It’s based on the understanding of verbal image as the mentally-linguistic
unit, including mental or inner form image and its verbally-sign embodiment
(B. Gasparov, Y. Karaulov) and on the determination of the language
image as the basic unit of the linguistic picture of the world. According to
L. Belekhova opinion, verbal image integrates sensory and conceptual
(inner form) images [Бєлєхова 2002: 147]. For these reasons we treat the language image as a
mentally-linguistic unit, having the long duration process of forming: from an
origin of archetype image to the functioning as a difficult communicative unit
in the text. After the terminology of Y. Karaulov, an «unverbal title»
(sensory image, putting aside in the psychic of the recipient) transforms in the
author’s consciousness in «more difficult image», which acquires a symbolic
generalization (inner form image) and
then transforms in the text [Караулов 1987: 190], the basic unit of which is a language image. Consequently, the algorithm of description of the cognitive mechanism of
the verbal image forming can be written down in such a way (succession): the
original image (archetype, pre-knowledge) → myth (knowledge, described in
the form of the sensory images) → inner form image → logos (knowledge,
described in the form of verbal images). We will make an attempt to apply it to
the analysis of the microimage heart is an inner human. The semantic filling (content) of the verbal image of heart in the
Ukrainian poetic discourse of the ХІХth century is rich and
resourceful, however there are microimages, which better than other pass the
character of its comprehension in our linguistic culture. The microimage heart
is an internal human belongs to them. Pre-conceptual basis of this image is archetypes of Ego and Shade.
Ego as one of the central archetypes of personality, which integrates
the all sides of the human psychical life at the level of individual
presentations [Юнг 1991], is the
original image of internal Me. It is the archetype of man’s identity to itself.
Being the abstract essence of the collective irresponsible, it embodies in
concrete images depending on the self-identification of separate man or people
on the whole. For example, formula "I am what my ideas are"
determines the image of Ego as a Mind,
while formula "I am what my feelings are" approaches Ego to the sphere of Emotion. Self-identification of the
lyric characters in the Ukrainian poetic discourse of the ХІХth
century can be described by the second formula. The archetype of Ego embodies
in the image of heart, forming the microimage heart is an inner human in its semantic
structure: Легко сказати; та замість того Звернемось краще до себе, Щоб запитатись у серця свого: Як
рятуватись від тебе? (Грабовський
1959: 389). The archetype of Shade as such, that forms the "shadow"
side of personality and includes tendencies, desires, experiences, which man
tries to deny or hide on certain reason [Юнг 1991], forms the original image of internal Non-Me. It is the archetype
of denial of man in a man. Unlike the embodiment of Ego, which is related to
the self-identification, the archetype of Shade realizes through
self-renunciation, that is why in the first case the original image my heart is me forms, and in the second case – the original
image my heart is my shade. In the analyzable poetic discourse the
archetype of Shade shows up in those contexts, where heart comes forward
the internal beginning of man, intimately continuous with sinful senses, human
aims to hide, or it characterizes as the internal state, which lyric hero does
not want to discover: Куди, каже, хилить доля, Туди й треба гнуться, – Гнуться мовчки, усміхаться, Щоб люди не знали, Що на серці заховано, Щоб не привітали (Шевченко 1985: 76); Усміхнися, моє серце, Тихесенько-тихо, Щоб ніхто і не побачив… (Шевченко 1985: 408); Одкрив би я своє серце, Та нікому, та
нікому. Цвіте воно, як Божий рай, Потай миру, потай миру… Ой серденько
закритеє, Тихий раю, тихий раю! Ніхто тебе не нівечить, Бо не знає, бо не знає.
Цвіти ж собі, живи собі Самотою, самотою. Втішай себе солодкою Дрімотою,
дрімотою… (Куліш 1994: 268); Так нащо ж мені і серце, На лиху годину? А воно не мертве в мене, Трепечеться в
грудях, Тільки нишком, все боїться Говорить при людях… (Афанасьєв-Чужбинський 1972:
61). The original images of personality (Ego and Shade) defines the semantic
scopes of the microimage heart is a human, but pre-conceptual signs,
underling the proper inner form image, forms on the level of the sensory
contemplation of reality. The main pre-conceptual sign of the analyzable image
is an "interior" [ЕСУМ
2006: 222] as an immersion in itself, self-comprehension. It is the basis of
the primary anthropomorphous sensory images heart is a sight and heart
is a hearing, sense. Modern researchers (in particular,
Y. Karaulov, V. Ivashchenko) bind sensory images above all things to
five basic feelings (visual, auditory, olfactory, haptic and taste). They are
the emotional stimuli for the formation of the proper senses. Visual and
auditory senses are the most actual sensory images for the microimage heart
is a man in the Ukrainian poetic discourse of the ХІХth
century. As an anthropomorphous sign the internal sight characterizes
analyzable microimage by predicates to see and to look: Любо та гарно, милеє серце, Тут нам укупі сидіти, За руки взявшись, серцем, очима В божеє небо глядіти (Костомаров 1990: 91); Дай мені на тебе серцем Праведним дивитись Образом твоїм небесним Тільки веселитись! (Куліш 1994: 134); Я Грицеву душу Своїм серцем бачу
(Куліш 1989: 67); "Уся Україна, мій сину… Уся вона пишна, дитино, Як в небі у Господа рай!
І я хоч не бачу очима Того, що видющих
втіша, За те моє серденько бачить, За те моя бачить душа!" (Кононенко 1908: 52). Pre-conceptual sign to hear, to feel forms the anthropomorphous sensory image heart is an
internal hearing (feeling): Віщує козаче. Чує
серце, та не скаже, Яке лихо буде (Шевченко
1985: 98); А я кажу своїй долі: "Тебе
не шаную, Бо смерть моя ходить близько,
Я серденьком чую…" (Афанасьєв-Чужбинський 1972: 47); Ми серцем чуєм вопль розлуки, Ми серцем чуєм
серця глас (Куліш 1994: 322). Except for the pre-conceptual sensory signs inner form image heart is
a man is formed by signs,
arising on the basis of comprehension of the category of heart through
the base concepts of object and subject, which represent the
objective-subject relation in the semantic structure of analyzable image: 1) heart as an object
of action: І од того святого слова Чудне щось діється мені: Та мова серце оживляє, Його чимсь любим напува, З душею тихо розмовляє… (Кононенко 1908: 26); Гаразд! Моя совість вішається моєму серцю на шию і говорить мені премудро: "Мій чесний друже, Ланселоте, ти ж син чесного батька" (Франко 1978: 385); 2) heart as a subject of action: Де ж ті люде, де ж ті добрі, Що серце збиралось З ними жити, їх любити? (Шевченко 1985: 35); І кожде серце ревне заплакало, Бо
вже неволі стерпіти не може (Федькович 1896:
88). Consequently, the inner form image heart is a man is formed by the pre-conceptual
sensory signs of action (to see, to look, to hear, to feel) and by the
conceptual signs of state, which is represented by the objective-subject
relation. The following stage is verbalization of the microimage by an
anthropomorphous metaphor, which entails its semantic differentiation. Two
basic semantic centers are formed in the microimage sense structure as a result
of such process: heart is a biological essence (semantic primitives to
live, to eat, to get dressed, to want, to feel) and heart is a spiritual
essence (semantic primitives to love, to trust, to unite spiritually
with God). The first semantic center is formed by such specialized senses: 1)
heart as a separate life: О Україно, рач простити, – Не можна серцю тутки жити, То най навіки тя покине, Най тутки трісне, тутки гине! (Федькович 1896: 35); 2) heart as a thirsty or hungry being: І багато безталанних Панна зустрічала І у серце зцілющії чари проливала. І моє криваве серце Скропила сльозою, – Напоїла зцілющою Живою водою (Куліш 1994: 358); Є чим серце наситити Молоде, безодне, Є чим віки наповати Молодецку гадку (Федькович 1896: 113); І словами ніжно, Сходняя дівчино, Годувала серце, Як млеком і медом (Костомаров 1990: 157); Моя ти зоренько святая!.. Світи на мене і огрій, І оживи моє побите Убоге серце, неукрите, голоднеє (Шевченко 1985: 536); 3) heart as a bare or dressed being: Та де ж нам тую матір взяти? Ми серцем голі догола! Раби з кокардою на лобі! (Шевченко 2001: 1604); А яка-ж то шата, що ти груди криє? – Така, як моя доля, що лице ми миє: Тісна на моє серце і тісна на душу; Бо моє серце, братя, сардаком ся крило, Під бланев ся кохало, під ременем било… (Федькович 1896: 36); 4) heart as an essence, able to think: «Не творю: передо мною Всемогучий сяє. Серце й розум пресвятою думкою сповняє (Куліш 1994: 181); 5) heart as a possible essence: Скажи мені правду, мій добрий козаче, Що діяти серцю, коли заболить, Як серце застогне, і гірко заплаче, І дуже без щастя воно защемить? (Афанасьєв-Чужбинський 1972: 251); 6) heart as a desire: Пробувала. Не спиняли, – Що багло серденько (Федькович 1896: 420). The second semantic center is determined by such specialized senses: 1)
heart as a being, able to love: Не так серце любить, щоб з ким поділиться, Не так воно хоче, як Бог нам дає, Воно жить не хоче, не хоче журиться. "Журись", – каже думка, жалю завдає (Шевченко 1985: 16); 2) heart as a being, able to
trust: Всім серцем вірую в істочник битія, Де в Бозі зачалась душа свята твоя (Куліш 1994: 496); 3) heart as a being, which spiritually unites with
God: То серце по волі з Богом розмовля, То серце щебече господнюю славу, А думка край світа на хмарі гуля (Шевченко 1985: 54). And, finally, the last stage of the microimage forming is its plugging
in the artistic triangle AUTHOR – TEXT – READER, which determines the
functional loading of this image within the frame of vocal acts, for which it
is a communicative stimulus. In the Ukrainian poetry of the ХІХth century such vocal acts are
opened out on two levels of the communicative co-operation: psychological (as the
conversation with the internal Ego); artistically-metaphorical (as the
intercourse with the metaphorical image of Ego). At the psychological level of the communicative co-operation vocal acts
have different forms of expression: the form of lyric character monologue,
where the internal Ego comes forward an addressee: Серце моє трудне, Чого ти бажаєш,
що в тебе болить? Чи
пити, чи їсти, чи спатоньки хочеш? Засни, моє серце, навіки засни… (Шевченко 1985:
222); І серце жде чогось. Болить, Болить, і плаче, і не спить, Мов негодована дитина. Лихої, тяжкої години, Мабуть, ти ждеш? (Шевченко 1985: 534); the form of the lyric character dialog
with its Ego (heart): Скажи, віще серце, чи скоро світ буде?» –
«Ой скоро світ буде» (Куліш 1994: 266);
Чого,
серце, ти сумуєш, Чого ниєш-заниваєш? Чи ти нове горе чуєш, Чи давнєє споминаєш?
"Ой хоть чую – не боюся: Я крівцею розіллюся, Розіллюсь по ріднім краю
Од Есмані до Дунаю…" (Куліш 1989:
52-53); the form of the monologue of heart as an internal man: "Не
для хвалебности жило Те серце, повне благородства, Над себезнайством
превосходства "І хочу й мушу в сьвіті жить, Щоб жизні ближнього служить!" Такий завіт воно держало Від Господа, владики Сил… (Куліш 1994: 355). Artistically-metaphorical level of the communicative co-operation is
based on the unrolling of vocal acts from the certain metaphorical images of
heart. An original image "my heart is my Ego" acquires concrete
sensory forms of expression: heart is a creature, heart is an object, heart is an element,
heart is a sound et al. Such communicative acts are the lyric
hero dialogs with its Ego, incarnate in certain sensory image. For example, a
lyric hero likens the Ego both to the cuckoo (an area of imposition is voice
image: periodic heart knocking and periodic cuckoo forging) or to the swan (an
area of imposition is a linguistic cultural experience: a swan song as the last
song and a parting song of lyric hero in a pair with its heart): Вспокій ся, серце, – таже ти казало, Що як-бись братну душу де здибало, То вже ні раз бись більше не боліло, То вже бись тілько сьвітом не гуділо Як та зозулька, що на весні кує: Де кукун братчик, що мене не чує!? – Будь тихо, серце, будь, най нагадаю Ту
думку красну, нути тії милі О Добушеви, а як
відсьпіваю Загинем разом на єго могилі Як ті лебеді, що лиш раз їх чути, потому
гинуть, бо не можуть бути
(Федькович 1896: 21). The functional loading of the microimage heart is a man within
the limits of concrete artistic communicative act, depends on the nature of the
last. The most widespread in the investigated poetic discourse are expressive
acts and directives. Within the limits of the first, analyzable image fulfills
the same name (expressive) function, which shows up in its ability to pass the
lyric hero psychological state. For example: Чого, серце, ти сумуєш, Чого ниєш-заниваєш? Чи ти нове горе чуєш, Чи давнєє споминаєш? (Куліш
1989: 52-53); Знов
захмарилось високе, І велике, і страшне… Кволе, в світі одиноке Знов запитує
мене: "Чи ти встоїш проти доли В гордих старощах твоїх? Чи – не буде вже ніколи Днів мені тихих, ясних?" Серце кволе, тихомирне! Ми з тобою знаєм
світ, Творимо тиранства хирне Від
Німвродових ще літ (Куліш 1994: 499). The basic function of the analyzable image within the directives is a
function of exchange. The microimage heart is a man exchange an
addressee, from whom a sender (lyric hero) requires a certain action. For example: Та чого-ж я плачу? Тихо, серце, тихо моє! Є і в мене крила
(Федькович 1896: 109); Усміхнися, моє серце, Тихесенько-тихо, Щоб ніхто і не побачив… (Шевченко 1985: 408); Ой
закрийтесь, ясні очі, лягай, серце,
спати: Ще нам Спаса не родила пречистая мати (Куліш 1: 351); Тихо,
серце! Бач, широко Виринає світла око! Глянь, о, глянь, уже й над нами
Відчинились неба брами! (Франко 1914: 45). There are also communicative acts of the mixed type, predetermining the
combining of the functions of analyzable microimage, for example, directive
(order, requirement) combines with the representation (prediction): Ой серденько, серденько, Чого ж тобі тяженько? Канони грають, кулі засьпівають, Най ти буде
радненько… Буде, буде радненько, Буде рано-раненько Сонце сходити, перестанеш
жити, Гуляй, гуляй, серденько! (Федькович 1896: 8); act of expression
(expression of the psychological state) combines with directive: Серце моє трудне, Чого ти бажаєш, що в тебе болить? Чи пити, чи їсти, чи спатоньки хочеш? Засни,
моє серце, навіки засни… (Шевченко 1985: 222); directives interlaces with the act of expression: Тож тихонько, серце, струни, При зорницях, в
світлі луни Можна трошки потужити,
Лиш би братя не збудити (Федькович 1896: 43), etc. In the first example microimage heart is an
internal man executes three functions: expressive (expression of the psychological
state of the lyric hero: depression, sadness); function of exchange (exchange an addressee to whom the
lyric hero speaks with a requirement to be glad, to have fun); function of
prognostication (forecasts
the death of the lyric hero: if heart will leave off to live, a lyric
hero will die). In the second example it fulfills four functions: expressive
(expresses the state of heartfelt alarm and pain); function of exchange (exchange an addressee from whom a
lyric hero requires to fall asleep (to die); symbolic (eternal sleep of heart symbolizes
death of lyric hero); artistically-metaphorical
(image of heart approaches the image of child), and in the third
example, as well as in the first, analyzable microimage carries out three
functions: expressive (expresses
the state of melancholy and sorrow); function of exchange (exchange an addressee from whom a
lyric hero requires to be quiet); artistically-metaphorical (heart appears in the image of
strings of the musical instrument).
An analysis of the functional loading of the microimage heart as an
internal man in the investigated discourse confirms its influence on the
pragmatic orientation of the communicative act (expression, imperativeness,
representation et al). This microimage determines the semantic loading of the
vocal act (every artistic communicative act is based on the separate
psychological or metaphorical image, incarnate in the concrete sensory form). Consequently, forming of the poetic microimage, embodying the
separate sense of the general verbal image, is a difficult, multistage process,
including the differentiation of the sense from the archetype original image,
integration of the pre-conceptual sensory signs and base conceptual features
within the inner form image, development of these signs in the metaphorical images
and, finally, functioning as a difficult communicative unit in the artistic
text. Analysis of the conceptual becoming of the microimage heart is a man
allows explicate only one part of the integral verbal image of heart in
the Ukrainian poetic discourse of the ХІХth century. The perspective of the research is in the
description of the cognitive-communicative mechanisms of the forming of microimages, embodying
all other senses of the investigated language image, in particular microimages
heart is an element and heart is a source.
References.
Алефиренко
2005: Алефиренко, Н.Ф. Спорные проблемы семантики : Монография [Текст] /
Н. Ф. Алефиренко. – М., 2005. – 326 с.
Арутюнова
1999: Арутюнова, Н.Д. Язык и мир человека. – 2-е изд.,
испр. [Текст] / Н. Д. Арутюнова. –
М. : «Языки русской культуры», 1999. – 896 с.
Бєлєхова
2002: Бєлєхова, Л.І. Словесний поетичний образ в історико-типологічній
перспективі : лінгвокогнітивний аспект (на матеріалі американської
поезії) : Монографія [Текст] / Л. І. Бєлєхова. – Херсон, 2002. – 368
с.
ЕСУМ 2006: Етимологічний словник української мови : У
7-ми т. – Т. 5 / [уклад. Р. В. Болдирєв та ін.]. – К., 2006. –
704 с.
Елисеева 2006:
Елисеева, О.В. Замещающая функция символа как
критерий выделения символического наполнения концептов [Текст] /
О. В. Елисеева // Общественные и гуманитарные науки. – М., 2006. –
С. 100-104.
Іващенко
2006: Іващенко, В.Л. Концептуальна репрезентація фрагментів знання в
науково-мистецькій картині світу (на матеріалі української мистецтвознавчої
термінології) : Монографія [Текст] / В. Л. Іващенко. – К., 2006. – 328 с.
Караулов
1987: Караулов, Ю.Н. Русский язык и языковая личность [Текст] / Ю. Н. Караулов. – М., 1987. – 262
с.
Кононенко
2004: Кононенко, В.І. Концепти українського дискурсу [Текст] / В. І. Кононенко. –
Київ – Івано-Франківськ, 2004. – 248 с.
Юнг
1991: Юнг, К.Г. Библиотека странника. Архетип и символ [Текст] / К. Г. Юнг. – [Електронний ресурс]. – Режим
доступа : http://www.wanderer.org.ua/
book/psy/jung/arch_sym.htm. – Название с экрана.
Gibbs,
Colston 2006: Gibbs, R., Colston, H. The cognitive psychological
reality of image schemas and their transformations [Text] / R. Gibbs, H. Colston // Cognitive linguistics :
Basic readings. – Oxford : Oxford University Press, 2006. –
Pp. 239-268
Langacker
2002: Langacker, R. Concept, Image and Symbol : The cognitive basis of grammar [Text] /
R. Langacker. –
Berlin
– New York : Mouton de
Gruyter, 2002. – 395 pp.
Sources
and Abbreviations
Афанасьєв-Чужбинський
1972: Афанасьєв-Чужбинський, О. Поезії [Текст] / О. Афанасьєв-Чужбинський /
[вступ. ст. М. П. Гнатюка ; упоряд. текстів та
приміт. П. П. Ротача]. – К. : Радянський письменник, 1972. – 222 с.
Грабовський
1959: Грабовський, П. Зібрання творів : у 3-х
томах. – Т. 1 [Текст] / П. Грабовський. – К., 1959.
– 686 с.
Кононенко
1908: Кононенко, М.С. Струна. Поезії 1883-1908 [Текст] / М. С. Кононенко. – К. : Ранок, 1908. – 64 с.
Костомаров
1990: Костомаров, М.І. Твори : В 2 т. – Т. 1 : Поезії ;
Драми ; Оповідання [Текст] / [упоряд., авт. передм. та приміт. В. Л. Смілянська] / М. І. Костомаров. – К. : Дніпро, 1990. – 538 с.
Куліш
1994: Куліш, П.О. Твори : В 2 т. – Т. 1. Прозові твори. Поетичні твори.
Переспіви та переклади [Текст] / П. О. Куліш. – К. : Наукова думка, 1994. – 752 с.
Куліш
1994: Куліш, П.О. Твори : В 2 т. – Т. 2. Поеми. Драматичні твори [Текст] / П. О. Куліш. – К. : Наукова думка, 1994. – 768 с.
Куліш
1989: Куліш, П.О. Твори : В 2 т. – Т. 1. Поезія [Текст] / П. О. Куліш / [упоряд. М. Л. Гончарук]. – К. : Дніпро, 1989. –
654 с.
Куліш
1994: Куліш, П.О. Твори : В 2 т. – Т. 1. Поезії епічні і ліричні.
Пізніші поезії [Текст] / П. О. Куліш. – К., 1994. – 559 с.
Федькович
1896: Федькович, О.Ю.
Твори. – Т. 1.
Поезії [Текст] / О. Ю. Федькович / [впорядк. В. Щурат]. – Чернівці, 1896. – 128
с.
Франко
1978: Франко, І. Зібрання творів : у
50 т. – Т. 12.
Переклади та переспіви [Текст] / І. Франко. – К. : Наукова думка, 1978. –
726 с.
Франко
1914: Франко, І. Із літ моєї молодости :
Збірка поезій п’ятиліття 1874-1878 [Текст] / І. Франко. – Львів,
1914. – 124 с.
Шевченко
1985: Шевченко, Т.Г.
Кобзар [Текст] / [вступ. ст. О. Гончара ; приміт.
Л. Кодацької] / Т. Г. Шевченко. – К. : Дніпро, 1985. – 640 с.
Шевченко
2001: Конкорданція поетичних творів Тараса Шевченка / [ред. і упоряд. О. Ільницького, Ю. Гавриша]. – Т. 3: Shevchenko
Scientific Society. – New York, 2001. – 2502 pp.
У статті проаналізовано
когнітивно-комунікативні механізми формування мікрообразу «серце – внутрішня людина»
у структурі слова-образу серця українського поетичного дискурсу ХІХ століття.
Запропоновано алгоритм опису загального механізму утворення образу. Визначено
архетипне підґрунтя мікрообразу, виявлено передконцептуальні
(предметно-чуттєві) та базові концептуальні ознаки, які лягли в основу
відповідного внутрішньоформного образу. Проаналізовано метафоричні образи, що
об’єктивувались на базі внутрішньоформних концептуальних ознак. Визначено
основні функції мікрообразу в аналізованому поетичному дискурсі.
Ключові слова: архетипний
першообраз, внутрішньоформний образ, мікрообраз, функціональний мовний образ
(слово-образ), чуттєвий образ.
Available 29 September 2013.
|
