Potential Possibilities of Phraseological Units in Chimeric-Art Texts

 © The Editorial Team of Linguistic Studies

Linguistic Studies
Volume 30, 2015, pp. 83-88

Potential Possibilities of Phraseological Units in Chimeric-Art Texts

Olena Vazhenina

Article first published online: August 1, 2015 


Additional information

 Author Information: 

Olena H. Vazhenina is Senior Lecturer at Department of Ukrainian Language and Applied Linguistics, Academic Secretary of Donetsk National University (Vinnytsia, Vinnytsia region). Correspondence: t.vazhenina@gmail.com

Citation: 
Vazhenina, Olena. Потенційні можливості фразеологічних одиниць у химерно-художніх текстах [Text] / Olena Vazhenina 
// Лінгвістичні студії : міжнародний зб. наук. праць. – Київ – Вінниця : ДонНУ, 2015. – Випуск 30. – С. 83-88. / Linguistic Studies : international collection of scientific papers / Donetsk National University Ed. by A. P. Zahnitko. – Kyiv – Vinnytsia : DonNU, 2015. – Vol. 30. – Pp. 83-88. 

Publication Histo    ry:
Volume first published online: August 1, 2015

Article received: January 7, 2015, accepted: February 20, 2015 and first published online: August 1, 2015

Annotation.

The article is devoted to usual and occasional (potential) capabilities of phraseological units in the chimeric texts. Speech units embody the realized possibilities of language items to overcome the limits of usage, to change form and content, to expand the range of system capabilities and stylistic functions. The starting point for the occasional creation of phraseological units is author`s intention.

Keywords: phraseologism norm, language usage, occasionality, expressiveness, artistic text, neophraseology.



Abstract.

POTENTIAL POSSIBILITIES OF PHRASEOLOGICAL UNITS IN CHIMERIC-ART TEXTS

Olena Vazhenina

Department of Ukrainian Language and Applied Linguistics, Donetsk National University, Vinnytsia, Vinnytsia region, Ukraine

 

Available 7 January 2015.


Abstract

Relevance

Any semantic information focused in the structure of meaning of phraseological unit can be kept current as communicatively important and used for the solution of set tasks. Herewith in chimeric texts not only usual but also occasional (potential) possibilities of phraseological units are realized. On the one hand, any phraseological unit creates the expressivity of text and it is the bright expression of authorial own personality in correlation of addresser – addressee and their social-psychological descriptions. In fact phraseological units can contain information "not only about the elements of reality marked by them but also about adaptation of semantic type of their meanings to implementation of this or that communicative role <…> and due to the pragmatic layer of semantics they <…> attest about <…> attitude toward the noted reality of that, who uses them" [Telija 1981: 20-21]. "On the other hand, the creation of occasional versions increase the emotional saturation of the text due to the realized disparity between the version and its usual form, violation of associative connections" [Sverdan 2012: 227].

There are ideas that in this case emotionality of text arises up exactly as a result of language anomaly: intellectual information is passed by the means of categories of the language norm, and emotional information is passed by means of modifications, not by the means of the language norm. Artistic possibilities of that which is not normative, obviously, most effectively realized in combination with normative, as the normatively organized text is the "contrast background where the stylistically motivated violations of norms appear distinctly and transferring of various innovations from usually-traditional industry in <…> emotionally-evaluational can be traced" [Chabanenko 1984: 29-30]. The works of such outstanding researchers as L. Yel'mslyev, E. Sepir, L. Shcherba, V. Hak and of many others both home and foreign scientists-linguists were devoted to the study of norm and usus.

Theoretical bases of future directions of study of usual and occasional loose of language units were established in the works of well-known linguists. Further development of theoretical positions appears possible on condition of accumulation and working of empiric material that is sufficient for conclusions.

This article is an attempt of investigating of empiric material in the field of the marked theory. The actuality of the research is predefined exactly by this.

Purpose

The purpose of the article is to describe potential possibilities of occasional (potential) phraseological units in the language of chimeric-art texts.

Tasks

The main task is to define and to investigate the functions of occasional (potential) phraseological units based on chimeric-art texts.

Conclusion

The analysis that has been done allows to do the next conclusions. Chimeric-art texts are one of the most productive spheres of phraseological units’ creation. Author’s transformations of phraseological units can be done due to the specific of phraseological semantics. The new form of connection assists the increase of expression. The creative approach of the writer to the use of all range of possibilities of phraseological unit allows to talk about development of language vividness of art text by means of phraseology.

Perspective

The perspective of the research is seen in the further study of occasional phraseological units in art-chimeric texts, in particular in the aspect of recreation of their pragmatic potential.

 

Research highlights

 The article is devoted to usual and occasional (potential) capabilities of phraseological units in the chimeric texts. ► Speech units embody the realized possibilities of language items to overcome the limits of usage, to change form and content, to expand the range of system capabilities and stylistic functions. ► The starting point for the occasional creation of phraseological units is author`s intention.

Keywords: phraseologism norm, language usage, occasionality, expressiveness, artistic text, neophraseology.

 

References

Babenko, N. G. (1997). Okkazional'noe v hudozhestvennom tekste. Strukturno-semanticheskij analiz: uchebnoe posobie. Kaliningrad: Kaliningr. un-t, 124.

El'mslev, L. (2006). Prolegomeny k teorii jazyka : (Lingvisticheskoe nasledie XX veka.).

Lykov, A. G. (1976). Sovremennaja russkaja leksikologija (russkoe okkazional'noe slovo): ucheb. posobie. M.: Vysshaja shkola.

Sverdan, T. (2012). Pryntsyp semantychnoyi markovanosti v ihrovykh modyfikatsiyakh ukrayins'kykh frazeolohizmiv. Ucheni zapysky Tavriys'koho natsional'noho universytetu im. V. I. Vernads'koho, seriya Filolohiya. Sotsial'ni komunikatsiyi, 2 (1), T. 25 (64).

Telija, V. N. (1981). Tipy jazykovyh znachenij: Svjazannoe znachenie slova v jazyke. M.: Nauka, 20-21.

Tret'jakova, I. Ju. (2011). Okkazional'naja frazeologija. Kostroma: KGU im. Nekrasova.

Chabanenko, V. A. (1984). Rechevaja jekspressija i aktual'nye voprosy ukrainskoj lingvostilistiki. Avtoref. ... doct. filol. nauk. : spec. 10.02.02. K.

Chabanenko, V. A. (2002). Stylistyka ekspresyvnykh zasobiv ukrayins'koyi movy. Zaporizhzhya: ZDU.

 

Sources and Abbreviations

Hutsalo, Ye. P. (1997). Pozychenyy cholovik. Hutsalo, Ye. P. Tvory v 5 tomakh, Tom 3: Povisti, roman. K.: Dnipro, 147-459.

 

Correspondence: t.vazhenina@gmail.com

Vitae

Olena H. Vazhenina is Senior Lecturer at Department of Ukrainian Language and Applied Linguistics, Academic Secretary of Donetsk National University (Vinnytsia, Vinnytsia region). Her research area includes Ukrainian phraseology and text linguistics.


Article.

Olena Vazhenina

УДК811.161.2’373.7:82-17

ПОТЕНЦІЙНІ МОЖЛИВОСТІ ФРАЗЕОЛОГІЧНИХ ОДИНИЦЬ

У ХИМЕРНО-ХУДОЖНІХ ТЕКСТАХ

 

The article is devoted to usual and occasional (potential) capabilities of phraseological units in the chimeric texts. Speech units embody the realized possibilities of language items to overcome the limits of usage, to change form and content, to expand the range of system capabilities and stylistic functions. The starting point for the occasional creation of phraseological units is author`s intention.

Keywords: phraseologism norm, language usage, occasionality, expressiveness, artistic text, neophraseology.

 

Постановка проблеми. Фразеологічні одиниці, безсумнівно, відіграють важливу роль у формуванні стилю художнього твору. Вони значною мірою впливають на сприйняття тексту читачем, створюючи складну систему прямих і переносних значень, образів, асоціацій тощо. Вивчення авторської видозміни фразеологічних одиниць – одна з найскладніших і найцікавіших проблем, що розробляється у рамках неофразеології.

Мета статті – охарактеризувати потенційні можливості оказіональних фразеологізмів у мові химерно-художніх текстів, що зумовлює розв’язання головного завдання – визначити й дослідити функції оказіональних (потенційних) фразеологізмів на матеріалі химерно-художніх текстів.

Будь-яка семантична інформація, сфокусована в структурі значення фразеологізму, може бути актуалізована як комунікативно важлива і використана для вирішення певних завдань. При цьому в химерних текстах реалізуються не лише узуальні, а й оказіональні (потенційні) можливості фразеологізмів. З одного боку, будь-який фразеологізм створює експресивність тексту, є яскравим вираженням авторського «я» в кореляції адресант – адресат та соціально-психологічних характеристик останніх. Адже фразеологізми можуть містити інформацію «не лише про позначувані ними елементи дійсності, а й про пристосованість семантичного типу їх значень до виконання тієї чи іншої комунікативної ролі, <…> а завдяки прагматичному пласту семантики вони <…> свідчать про <…> ставлення до позначуваної дійсності того, хто їх використовує» [Телия 1981: 20-21]. «З іншого боку, створення оказіональних варіантів посилює емоційну насиченість тексту завдяки усвідомленій невідповідності між цим варіантом та його узуальною формою, порушенням асоціативних зв’язків» [Свердан 2012: 227]. Існують думки про те, що емоційність тексту в цьому випадку виникає саме внаслідок мовної аномалії: інтелектуальну інформацію передають за допомогою категорій мовної норми, а емоційну – за допомогою видозмін, «ненорми». Художні можливості ненормативного, очевидно, найбільш ефективно реалізуються в поєднанні з нормативним, оскільки нормативно організований текст і є тим «контрастним тлом, на якому виразно вимальовуються стилістично мотивовані порушення норм і простежуються переміщення різноманітних інновацій з узуально-традиційної галузі в <…> емоційно-оцінну» [Чабаненко 1984: 29-30].

Вивченню норми й узусу було присвячено роботи таких видатних дослідників, як Л. Єльмслєв, Е. Сепір, Л. Щерба, В. Гак та багатьох інших як вітчизняних, так і зарубіжних вчених-лінгвістів. У роботах відомих мовознавців було закладено теоретичні основи майбутніх напрямків вивчення узуальних та оказіональних виявів мовних одиниць. Подальша розробка теоретичних положень постає можливою за умови накопичення й опрацювання достатнього для висновків емпіричного матеріалу.

Наша стаття є спробою опрацювання емпіричного матеріалу в руслі означеної теорії. Саме цим і зумовлена актуальність теми нашого дослідження.

Металогія та оказіональність постають тими факторами, що породжують експресивність поетичного мовлення. Саме експресивність постає внутрішньою властивістю такого мовлення. Навіть поза контекстом такі елементи художнього мовлення, як фразеологізми зберігають свій експресивний потенціал, завдяки чому фразеологічні одиниці можна вважати автономними носіями художньої експресії. Якщо вести мову про узуальні та автологічні смислові єдності, то вони можуть сприйматися як художні образи тільки в художньому контексті. Не можна не погодитися з Н.Г. Бабенко, яка вважає, що тільки «в контексті вони з необхідністю набувають оказіонального статусу, подібно до того, як будь-який предмет, сфотографований і обрамлений, сприймається як потенційний знак, як можливий символ. Ось чому поетичний текст, позбавлений експресії на автосемантичному рівні, попри все постає не менш експресивним як факт мистецтва» [Бабенко 1997: 4].

Оказіональні фразеологізми – поліфункційні мовленнєві одиниці. До їх основних функцій у тексті належать:

·      оцінна функція;

·      емотивна функція;

·      функція передачі додаткової інформації;

·      функція економії мовного матеріалу.

Серед другорядних функцій найбільш значущими є:

o  функція передачі соціального і локального колориту;

o  функція створення індивідуального стилю автора.

Оказіональний фразеологізм постає важливим засобом для побудови художнього твору, оскільки дозволяє авторові, скориставшись фоновими знаннями читачів, змалювати ситуацію, задіявши ті одиниці мови, що за економної форми мають найширший семантичний потенціал. Оказіональний фразеологізм породжується контекстом, і саме контекст допомагає читачеві сприйняти цей оказіональний фразеологізм вперше. Проте випадки, коли згодом оказіоналізм, знижуючи ступінь залежності від контексту, входить до системи мови, не є поодинокими.

Якщо говорити про причини, які спонукають письменника до створення індивідуально-авторських утворень, то серед інших Н.Г. Бабенко називає:

а) необхідність точно висловити думку (узуальних одиниць для цього може бути недостатньо);

б) прагнення автора стисло висловити думку (новоутворення може замінити словосполучення і навіть речення);

в) потребу підкреслити своє ставлення до предмету уваги, дати йому свою характеристику, оцінку;

г) прагнення своєрідною формою мовної одиниці звернути увагу на її семантику, деавтоматизувати сприйняття;

д) потребу уникнути тавтології;

е) необхідність зберегти внутрішній ритм твору, забезпечити риму, домогтися потрібної інструментовки.

Перші три причини є основними. Проте виникнення оказіонального фразеологізму досить часто зумовлюється не однією, а одразу декількома причинами.

Оказіоналізми мають низку властивостей, що відрізняють їх від узуальних одиниць. Найбільш детально ознаки оказіоналізмів описано А.Г. Ликовим [Лыков 1976]. Серед найхарактерніших він виокремлює:

1. Приналежність до мовлення. Приналежність оказіональних фразеологізмів до живого мовлення є беззаперечним фактом, адже саме в живому мовленні виникають нові одноразові використання узуальних та створення нових оказіональних одиниць. Ще раз акцентуємо увагу на тому, що не існує непроникних кордонів між узуальними та оказіональними фразеологізмами, проте найчастіше узуальні фразеологізми постають елементами системи мови, а оказіоналізми – елементами мовлення. Хоча остаточну картину дає тільки контекст.

2. Функціональну одноразовість. Функціональну одноразовість не заперечують існуючі факти вживання одних і тих самих новотворів різними авторами.

3. Створюваність. Створюваність оказіоналізму чітко протиставляється відтворюваності канонічного слова, тобто повторюваності мовної одиниці в її готовому вигляді.

4. Експресивність. Усі естетично значущі оказіоналізми характеризуються експресивністю, тоді як експресивність узуальних утворень є факультативною.

5. Синхронно-діахронну дифузність. Синхронно-діахронну дифузність розуміють як «одномоментність» існування оказіоналізму, його абсолютну нездатність «старіти», підпадати під історично зумовлені зміни як у семантичному, так і в формальному аспектах, тоді як неологізм може з часом зазнати впливу історичних процесів змін у структурі слова (наприклад, опрощенню, перерозкладу).

6. Індивідуальну приналежність. Індивідуальна приналежність, тобто приналежність оказіоналізму конкретному авторові, визначає ступінь його (новоутворення) художності, можливості декодування його значення, семантичну і стилістичну своєрідність. Саме тому структурно-семантичний аналіз оказіоналізмів являє собою важливу сферу в дослідженні ідіолекту та ідіостилю художника слова.

Динамічність мови аналізованої трилогії Є. Гуцала зумовлена функціонуванням та взаємодією в ній узуальних та оказіональних одиниць. Мовленнєві одиниці втілюють у собі реалізовані можливості мовних одиниць долати межі узусу, змінювати форму і зміст, розширювати діапазон системних можливостей та стильових функцій. Саме в процесі мовленнєвої реалізації фразеологізму відбуваються різноманітні зрушення (семантичні, формальні), які спричиняють перетворення фразеологічної одиниці – появу оказіональних трансформів.

Процеси створення оказіональних фразеологізмів мають яскраво виражену прагматичну спрямованість, тобто доцільність зміни мовної фразеологічної одиниці, яку визначає мовець. Головною умовою, головним чинником, що викликає і забезпечує трансформації мовних одиниць у синхронії, є «людський фактор». «Людським фактором» постає сам носій мови, який має постійну необхідність у вербальному спілкуванні, володіє вміннями використовувати мову в різних комунікативних сферах відповідно до конкретних завдань спілкування та виявляє здатності до лінгвокреативного мислення, до творчого використання мовних одиниць загалом, і фразеологічних одиниць зокрема.

«Перетворення фразеологічної одиниці в синхронії зумовлені трьома основними факторами: авторськими інтенціями, що стають відправною точкою фразеотворення; мовною компетенцією мовців, наявністю у них креативних здібностей, що виявляються в знанні прийомів оказіонального перетворення фразеологічної одиниці та вмінні використовувати ці прийоми для моделювання внутрішнього й зовнішнього планів мовних фразеологізмів; особливостями смислової і граматичної організації фразеологічної одиниці як знака» [Третьякова 2011: 7].

Однією з основних ознак оказіональності постає авторська приналежність. У дослідженні відправною точкою оказіонального фразеотворення будемо вважати авторські інтенції. Саме автор тексту здійснює перетворення змісту і форми фразеологічної одиниці, адже саме мовець організує контекст, в якому реалізується оказіональний фразеологізм. До намірів автора трансформації мовних фразеологізмів можна зарахувати:

- зміну семантики мовної фразеологічної одиниці або привнесення додаткових елементів значення, наприклад: Але ж теличка славна, – гладжу між вухами, а вона слухає і пашу їсть, лиш зрідка поглядає розумними очима колгоспного бухгалтера Петра Зосимовича Варави (Гуцало 1997);

- зміну оцінності мовного фразеологізму, зумовлену прагненням автора до переоцінки подій, осіб, явищ, якi характеризуються за допомогою фразеологізмів, наприклад: Мартоху мов вітром здуло з двору, а на душі моїй так, як ото буває, коли соловей у лісі реве, а ведмідь щебече; Звісно, є й гірші від мене, такі, яких сотворив бог, а потім сім день іще сміявся зі свого сотворіння, що таке чудернацьке диво вчудив! (Гуцало 1997);

- інтенсифікацію експресивно-оцінного плану, пов’язану з посиленням ступеня вияву емоцій, гіперболізацією почуттів, станів, дій, якi характеризуються за допомогою фразеологічних одиниць, наприклад: Ніч і справді ще була чорна, як оті ворота, які колись у давнину декому дьогтем вимазували; В Мартохи моєї очі світять радістю, що, здається, годна вона весь світ спалити на попіл (Гуцало 1997);

- зміну стилістичної маркованості фразеологічної одиниці при прагненні «вписати» фразеологізм у стилістичну тональність тексту, переорієнтувати читача на особливості комунікативної ситуації, наприклад: А на душі – барабани б’ють, сурми сурмлять, дудки дуднять, радіо гуде! (Гуцало 1997);

- трансформацію образної основи, спрямовану на буквальне сприйняття дій, учасників подій, відбитих у фразеологічному образі. Буквалізація образу і – як наслідок – актуалізація подвійного (фразеологічного і буквального) значення призводять до «пожвавлення» образних картин, в результаті чого виникає яскравий стилістичний ефект, наприклад: Слухай, Мартохо, мені й справді подеколи здається, що жінки зовсім із іншого тіста, ніж чоловіки. І хоч із тобою прожили в парі цілісіньке, вважай, життя, ти й досі таки з іншого тіста, яке ото я печеним та вареним їм, подеколи стільки їм, що з горла лізе, а ніколи ситим не буваю, – і чого б то воно так велось і ведеться у нас, Мартохо? (Гуцало 1997);

- лаконізацію мови, націлену на скорочення компонентного складу фразеологічної одиниці, на опущення малоінформативних для певного висловлювання окремих елементів тексту, наприклад: мені робити – мов п’яному з гори (Гуцало 1997);

- мовну гру – навмисне обігрування властивостей фразеологізму, його зв’язків з контекстним оточенням для отримання яскравого стилістичного ефекту, у тому числі ефекту обманутого очікування, каламбурного ефекту: Але ще дужче, либонь, від таких обурених жінок перепадає отим хтивим перелюбницям, що до своєї гречки підпускають не одного капосного баранчика (Гуцало 1997).

Оказіональні трансформації здійснюються за допомогою прийомів оказіонального перетворення фразеологічних одиниць. Ми не виходимо за межі традиційної типології прийомів оказіонального перетворення фразеологічних одиниць, вважаючи підставою такої типології – мінливість зовнішнього плану фразеологізму – абсолютно обґрунтованим. Прийоми структурно-семантичного перетворення включають розширення компонентного складу, заміну компонентів, утворення оказіональних фразеологізмів за існуючою моделлю, фразеологічний еліпсис, контамінацію, модифікацію синтаксичної моделі, сегментацію фразеологічної одиниці, рольову інверсію; прийоми семантичного перетворення – подвійну актуалізацію, буквалізацію, переосмислення фразеологічної одиниці. Проте всі ці прийоми ще потребують глибокого вивчення в межах художнього і соціального дискурсу.

Висновки. Здійснений аналіз дозволяє зробити такі висновки. Химерно-художні тексти виступають однією з найпродуктивніших фразеотвірних сфер. Авторські перетворення фразеологізмів уможливлюються специфікою фразеологічної семантики. Нова форма сполуки сприяє зростанню експресії. Творчий підхід письменника до використання усього діапазону можливостей фразеологізму дозволяє говорити про розвиток мовної образності художнього тексту засобами фразеології.

Перспективи подальших наукових розвідок. Перспектива нашого дослідження вбачається в подальшому вивченні оказіональних фразеологізмів у художньо-химерних текстах, зокрема в аспекті відтворення їхнього прагматичного потенціалу.

References. 

References

Бабенко 1997: Бабенко, Н.Г. Окказиональное в художественном тексте. Структурно-семантический анализ : учебное пособие [Текст] / Н. Г. Бабенко.– Калининград : Калинингр. ун-т, 1997. – 124 с.

Ельмслев 2006: Ельмслев, Л. Пролегомены к теории языка : (Лингвистическое наследие XX века.) [Текст] / Л. Ельмслев ; пер. с англ. сост. В. Д. Мазо. – 2006. – 248 с.

Лыков 1976: Лыков, А.Г. Современная русская лексикология (русское окказиональное слово) : учеб. пособие для филол. фак. ун-тов. [Текст] / А. Г. Лыков. – М. : Высшая школа, 1976. – 120 с.

Свердан 2012: Свердан, Т. Принцип семантичної маркованості в ігрових модифікаціях українських фразеологізмів [Текст] / Т. Свердан // Учені записки Таврійського національного університету ім. В. І. Вернадського. Серія : Філологія. Соціальні комунікації. – 2012. – Т. 25 (64), № 2 (1).

Телия 1981: Телия, В.Н. Типы языковых значений : Связанное значение слова в языке [Текст] / В. Н. Телия. – М. : Наука, 1981. – С. 20-21.

Третьякова 2011: Третьякова, И.Ю. Окказиональная фразеология : монография [Текст] / И. Ю. Третьякова. – Кострома : КГУ им. Некрасова, 2011. – 290 с.

Чабаненко 1984: Чабаненко, В.А. Речевая экспрессия и актуальные вопросы украинской лингвостилистики [Текст] : автореф. дисс. … д-ра филол. наук : спец. 10.02.01 «Украинский язык» / Виктор Антонович Чабаненко. – К., 1984. – 40 с.

Чабаненко 2002: Чабаненко, Віктор. Стилістика експресивних засобів української мови : монографія [Текст] / Віктор Чабаненко. – Запоріжжя : ЗДУ, 2002. – 351 с.

 

Sources and Abbreviations

Гуцало 1997: Гуцало, Є.П. Позичений чоловік [Текст] / Є. П. Гуцало // Гуцало, Є.П. Твори в 5 томах. – Том 3 : Повісті, роман. – К. : Дніпро, 1997. – С. 147-459.

У статті йдеться про узуальні та оказіональні (потенційні) можливості фразеологізмів у химерних текстах. Мовленнєві одиниці втілюють у собі реалізовані можливості мовних одиниць долати межі узусу, змінювати форму і зміст, розширювати діапазон системних можливостей та стильових функцій. Відправною точкою оказіонального фразеотворення постають авторські інтенції.

Ключові слова: фразеологізм, норма, узус, оказіональність, експресивність, художній текст, неофразеологія.

Available 7 January 2015.