Contrastive View on the Actionality

 © The Editorial Council and Editorial Board of Linguistic Studies

Linguistic Studies
Volume 33, 2017, pp. 
175-178

Contrastive View on the Actionality Review on the scientific publication (monograph): Ивановић М. Акционалност  – семантика и форма: у савременом украjинском и српском jезику / Милена Ивановић. – Београд: Филолошки факультет Универзитета, 2016 (Београд: Чигоjа штампа). – 257 с.Zahnitko Anatoliy

Article first published online: September 1, 2017 


Additional information

 Author Information: 

Anatoliy P. Zahnitko, Anatoliy Zahnitko is Doctor of Philology, Professor, Corresponding Member of NAS of Ukraine, Acting Head of Department of General and Applied Linguistics and Slavonic Philology at Donetsk National University. Correspondence: a.zagnitko@gmail.com

Citation: 
Zahnitko, AContrastive View on the Actionality Review on the scientific publication (monograph): Ивановић М. Акционалност  – семантика и форма: у савременом украjинском и српском jезику / Милена Ивановић. – Београд: Филолошки факультет Универзитета, 2016 (Београд: Чигоjа штампа). – 257 с. [Text] // Linhvistychni Studiyi / Linguistic Studies : collection of scientific papers / Donetsk  National  University; Ed. by Anatoliy Zahnitko. – Vinnytsia : DonNU, 2017. – Vol. 33. – Pp. 175-178. – ISBN 966-7277-88-7

Publication History:
Volume first published online: 
September 1, 2017

Article first published online: September 1, 2017

Contents

  1. 1 Article.


Article.

КОНТРАСТИВНИЙ ПОГЛЯД НА АКЦІОНАЛЬНІСТЬ

 

Рец. на наукове видання (монографію): Ивановић М. Акционалност  – семантика и форма: у савременом украjинском и српском jезику / Милена Ивановић. – Београд: Филолошки факультет Универзитета, 2016 (Београд: Чигоjа штампа). – 257 с.

 

У сучасній лінгвістиці загалом та функційній (функційно-комунікативній) граматиці зокрема студіювання аспектуальності належить до актуальних питань, що мотивовано багатством її семантики, статусом у дієслівній системі української, сербської та інших слов’янських мов, взаємодією з іншими дієслівними та недієслівними категоріями та ін. Саме тому порівняльне дослідження М. Іванович «Акционалност  – семантика и форма: у савременом украjинском и српском jезику», ґрунтовно представлене авторкою під час Міжнародної наукової конференції «Україністика і слов’янський світ», що відбулася 17 – 19 листопада 2016 року з нагоди 25-річчя україністики на філологічному факультеті Бєлградського університету (Сербія), заслуговує на увагу мовознавців.

Монографія складається із вступу (с.7–23), основної частини, яку становлять чотири розділи (с. 24–332), висновків (с. 333–344), списку використаної літератури (с. 345–351) та списку джерел – словників і художньої літератури (с. 352–354).

У вступі (Увод) автор подає огляд наукової літератури з проблеми, звертає увагу на особливості акціональності як семантичної категорії та аргументує власні теоретико-методологійні засади студіювання проблеми в зіставному українсько-сербському ↔ сербсько-українському аспекті.

Основні розділи монографії присвячені дослідженню акціональних фазових модифікацій (перший розділ «Акционалне фазне модификације» (с. 34–143)), акціональних детермінативних модифікацій (другий розділ «Акционалне детерминативне модификације» (с. 144–183)), акціональних кількісно-кратних модифікацій (третій розділ «Акционалне плуралне модификације» (с. 184–250)), акціональних кількісно-градуальних модифікацій (четвертий розділ «Акционалне градуелне модификације» (с. 251–332)). З опертям на погляди Ю. Маслова авторка кваліфікує акціональність «као семантичку категорију у чијој је основи обележавање начина на који се радња одвија у времену» з диференціюванням акціональних властивостей та акціональних модифікацій, що постає надзвичайно актуальним у сучасній функційно-комунікативній та когнітивній граматиці. Цілком мотивовано М. Іванович до акціональних властивостей зараховує внутрішньо притаманні ознаки ситуації, що зазвичай не виражені формально й відбивають певні параметри перебігу дії в часі взагалі (динамічність / статичність, дуративність / моментальність, мултиплікативність / семель­фактивність). Акціональні модифікації є додатковими ознаками, що вказують на певні змінні параметри перебігу дії в часі та зазвичай виражені формально, до яких цілком логічно віднести початок і завершення, тривалість і ступенювання, градуальність і плюральність, повторюваність і комплікативність та ін. Безперечно, акціональність – надзвичайно глибинна проблема, що успадкувала в своєму вияві багатство семантики колишньої розмаїтої системи темпоральності. У ній приховані минулі й сучасні значеннєві виміри і давноминулості, і передминулості, і післяминулості, й одночасного вияву декількох дій і станів тощо. Опертям для сучасних студіювань акціональності у слов’янських мовах може бути і наявність в «індоєвропейських мовах аориста гномічного (англ. gnomic aorist) – вживаного у приказках безвідносно щодо його видо-часового значення; аориста інгресиивного (аориста інхоативного, аориста починального, аориста інцептивного) (англ. ingressive aorist) – позначає початок дії, зміну стану або перехід в інший стан; аориста простого (аориста асигматичного, аориста несигматичного), аориста кореневого, аориста сильного, аориста другого) (англ. asigmatic aorist) – утворюваний приєднанням закінчення безпосередньо до кореня: старосл. могъ, може; аориста сигмального (аориста  слабкого, аориста першого) (англ. sigmatic aorist) – притаманний суфікс -s- (грецьк. сигма): старосл. молихъ *moli-s-o-m; аориста сигматичного нового (англ. new sigmatic aorist) – показник -s- (грецьк. сигма) приєднується до кореня за допомогою тематичного голосного і кореневий складовий залишається на одному ступені в усій парадигмі, пор. А. старий сигматичний старосл. несохъ, сербськ. плéтох, рéкох; аориста сигматичного старого (англ. old sigmatic aorist) – у слов’янських мовах характеризується показником s- (грецьк. сигма), приєднуваним безпосередньо до кореня та подовженням кореневого складового елемента, пор.: аорист новий сигматичний старосл. басъ *bod-s-om; ариста термінативного (ариста кінцевого, аориста фінального, аориста результативного, аориста ефективного) (англ. final aorist) – вживаний на позначення дії з чітко визначеною граничністю»[1], який або зберігся формально (сербська та інші мови), або ж функційно (українська та інші мови), а в системі акціональності, особливо в численних модифікаціях та усталених моделях останніх, відбиває не лише власний функційний простір, а й регулярно поєднуваний з іншими, витворюючи надзвичайно багаті акціональні комплекси.

У рецензованому дослідженні розмежовано синтетичні засоби вираження акціональної семантики й аналітичні. Під час аналізу аналітичних засобів авторка зазначає: «Када су акционална значења изражена ван глаголске лексеме кроз везу глагола  са речима које су лексички носиоци тих значења, реч је о лексичко-синтаксичком нивоу изражавања акционалности.

На овом нивоу разликујемо два типа средстава. Прво, граматикализованије, јесу аналитичке конструкције, које смо назвали акционалне конструкције, сатављене од глагола или, ређе, речце, који су носиоци неког акционалног значења и глагола или именске речи који су носиоци лексичког значења. Ни овде се не излази ван сфере предиката, али је реч о сложеном предикату.

На нивоу реченице акционална значења могу бити изражена и ван предиката, најчешће кроз његову везу са различитим одредбама које су носиоци одређеног значења (нпр. итеративност)». У такий спосіб розширено площину аналізу засобів вираження семантики акціональності з особливим акцентом на ядрових засобах реалізації такої семантики – різноманітних афіксах. Розглядаючи особливості семантичного багатства акціональності та засобів її вираження в українській та сербській мовах, М. Іванович обґрунтовує необхідність виділення декількох значеннєвих площин модифікації акціональності: «Семантичку зону модификационе акционалности чине четири комплекса значења: комплекс фазних значења (почетност, интратерминалност и завршеност), комплекс детерминативних значења (делимитативност и пердуративност), комплекс плуралних значења (дистрибутивност, кумулативност, итеративност + акционална својства мултипликативности/семелфактивности) и комплекс градуелних значења (еволутивност, фактитивност, мајоративност,  различити типови интензива и деинтензива,  суфицитна и дефицитна ексцесивност, сатуративност)». У дослідженні детально, на матеріалі прикладів із художгьої літератури та словників, розглянуто усі чотири комплекси акціональних значень – фазовості (починальне, інтратермінальне, завершальне), детермінативності (делімітативне, пердуративне), кратності (дистрибутивне, кумулятивне, ітеративне + мультиплікативне, семельфактивне), градуальності (майоративне, інтенсивне, деінтенсивне, ексцесивне та ін.).

З-поміж фазових родів дії автор монографії особливу увагу приділяє інхоативу як початку дії з його афіксальними виявами в українській (за-, по-, роз-: заспівати, побігти, розхворітися) і сербській мовах (за-, по-, про-, раз-, уз- (се): запивати, потрчати, поговорити, разболети се, узбуркати се), а також фінітиву й комплетиву як завершальним вимірам дії. Український фінітив характеризується афіксами від-, до-, пере- та конфіксом від- … -ся (відслужити, догоріти, пересумувати, відспіватися), а сербському фінітиву властиві афікси од-, пре-, до-: одслужити, прежалити, догорети.

Достатньо вичерпним є розгляд обмежувальних родів дії зразка делімітатива й пердуратива з виявом їх регулярної афіксальної маркованості в студійованих мовах та простеженням корелятивності встановлених афіксів в українській та сербській мовах, пор. український афікс делімітатива по- (посидіти) та сербські афікси делімітатива по-, про-, при- (поседети, придржати, провеселити се). Подібне спостережувано і в пердуратива з його афіксальним багатством в українській (про-, пере-, від-, ви-: просидіти, пересидіти, відсидіти, висидіти) та сербській (про-, пре-, од-: пробдети, преседети, одседети) мовах.

Аналіз кількісно-кратних родів дії представлено детальним розгляом семельфактивів, мультиплікативів, альтернативів, сепетивів, реципроків, дистрибутивів, диверсативів, цислокативів, амбулативів, кумулятивів, ітеративів. В українській мові семельфактив корелює з афіксальним вираженням -ну-, за- (ойкнути, заскрипіти), а в сербській – із -ну-, за-, по-: јаукнути, залајати, покуцати. Для мультиплікатива в обох досліджуваних мовах властивий афікс –а- (укр. ойкати / серб. јаукати), а для альтернатива притаманна афіксальна маркованість у сербській (–а-: носати) і відсутність останньої в українській (носити), хоча можливим є визначення афікса –и- як маркера такої семантики. Розширена афіксальна закріпленість притаманна сепетиву в українській мові (-ота-, -оті-, -оні-: булькотати, блискотіти, дудоніти), реалізацію семантики якого не зафіксовано в сербській мові. Реципрок із його інтерпретаційно-актантним дериваційним статусом, який маркує взаємні відношення між учасниками, в українській мові має закріплення в конфіксі пере-...-ува-...-ся  (перегукуватися, перешіптуватися), а в сербській – до-...-ива- се, до-...-ава- се (довикивати се, дошаптавати се).

Зіставний аналіз дистрибутива в українській та сербській мовах став опертям для встановлення афіксів його вияву в українській (по-, пере-, по-в-, по-ви-, по-за-, по-роз- та ін.: половити, переловити, повкидати, повикидати, позакидати, порозкидати) та відповідних афіксальних корелятів у сербській (по-, из-, по-у-, по-из-, по-за-, по-раз- та ін.: похватати, избудити, поубацивати, поизбацивати, позатварати, поразбијати). В афіксальному маркуванні диверсатива в українській мові регулярними постають: роз-, роз-... -ся: розкидати, розїхатися, а в сербській: раз-, раз- се: разбацати, разићи се. Подібне простежується і в цислокатива: українська мова: з-, з-...-ся (зібрати, зїхатися): сербська мова: с-, с-  се (сатерати, скупити се). Амбулатив і кумулятив в українській та сербській мовах мають тотожний афіксальний вияв. Для амбулатива – це об- (укр. обїхати, обпитати / серб. обићи), а для кумулятива – на-: укр. накидати / серб. набацати. Корелятивність афіксів властива ітеративам, які виражають семантику багатократності, пор.: укр. (-а-, -ува-/-юва-, -ава-: їдати, бувати, знавати); серб. -а-, -ива-, -ава-: виђати, ноћивати, ручавати).

Кількісно-градуальні роди дії в монографії диференційовано на роди з динамічним (еволютив і фактитив) та порівняльним (майоратив) градуюванням, а також нормативним градуюванням як нормою інтенсивності (інтенсив, а також інтенсив семельфактивний, інтенсив позитивного результату, інтенсив негативного результату, інтенсив ускладнений, тотально-об’єктний, деінтенсив термінативний, деінтенсив інтермінативний, деінтенсив семельфактивний комітатив) і нормативним градуюванням як модальною нормою (ексцесив суфіцитний, ексцесив дефіцитний, сатуратив). Для еволютива і фактитива як родів дії із семантикою динамічного регулювання характерна відносна корелятивність афіксів в українській та сербській мовах, пор. еволютив: укр. -і-, -а-, -ну- (біліти, сильнішати, бліднути) / серб. -е-, -а-, -ну-, -и- (белети, јачати, трунути, трулити); фактитив: укр. -и- (білити) / серб. -и- (белити). Подібне спостережено і в афіксальному закріпленні майоратива як реалізатора порівняльного градуювання: укр. пере-, об-, з- (перехитрити, обіграти, звоювати) / серб. над-, пре-од- (надмудрити, прерасти, одскочити).

 З-поміж родів дієслівної дії нормативного градуювання із семантикою норми інтенсивності широкий спектр афіксального маркування властивий для інтенсива: укр. роз-, роз-...-ся, ви-, від-, на- (розцілувати, розбалакатися, вимучити, відлупцювати, накричати) / серб. раз-, раз- се, из-, -уса- (раздебљати се, распричати се, изљубити, дрмусати) та ін.

Значну увагу М. Іванович приділяє дослідженню не лише вираження родо-дієслівної семантики за допомогою афіксів. Так, семельфактивне значення властиве українським словам на зразок бах, бац, бебех, брязь, геп, гоп, грюк, кап, лясь, плесь, плюсь, пурх, рип, стук, сьорб, торох, тук, хлясь, хрум, хрусь, пор.: А він розсердився та грюк дверима (Б. Грінченко); А я торох! А він ай-яй! А я хап за вуха! (В. Близнець); <...> як котра пташина надто близько надлiзе, а вiн клап її зубами або стук її ногою (В. Близнець), а в сербській мові – буп, гру, кврц, љос, пљас, пљус, трас, трес, хоп, цак, цап, цмок, цуп, наприклад: Био је сушта умиљатост и невиност <...> а онда, у следећем трену, хоп – и од кобасице не би било ни наговештаја (Р. Зоран); Потегнем те прескочим врљике и саплетем се колико дуг – љос о ледину (М. Глисич).

Відповідна семантика родів дієслівної дії може виражатися тими чи іншими акціональними конструкціями, пор., наприклад, починальне значення в українській мові через модифікатори почати(ся), стати, заходитися, а в сербській – почети, стати, кренути; інтратермінальне значення – в українській мові модифікаторами продовжувати(ся), не переставати, а в сербській – настављати (се), не престајати; завершальне значення в українській мові – модифікаторами кінчити(ся), завершити(ся), перестати, припинити, перервати, для сербської – завршити (се), окончати (се), престати, прекинути; відповідно – комплетивне значення в українській мові зреалізовано модифікаторами докінчити, довершити, а в сербській – довршити.

Не менш регулярно окремі дієслівно-родові дії реалізуються словами певного категорійного класу: частки зразка і/та) давай,( і/та) ну в українській мові окреслюють починальну семантику: Як почув, що капає вода зi стелi, зразу ожив, та давай стрибать i пурхать мiж краплями, i ловить їх, i дзенькать пiдкiвками (В. Близнець); Тимко, наприклад, дістав город під самим селом <...>  і давай нарікати, і давай плакати (У. Самчук); Таки одломив добру шматуряку і ну її вминати (А. Головко); частка знай реалізує в українській мові інтратермінальне значення: Тарас у Нижньому знай п'є-гуляє, і за холодну воду не беручись (Василь Шевчук); А ковалі знай кували, та не всі водне (Ю. Мушкетик); у сербській мові така функція належить частці ли: А Суреп само уздигао обрве, па коси ли — коси (Станко Гайдук). Ітеративну семантику в українській мові репрезентують частки буває, бувало, було: Приїде оце, бувало, в гості та й похвалиться, буває, батькові, що там Миколай Миколайович наступатиме, чи що (А. Головко); Я стільки, друже, думав про ці хвилини!.. Пишу, було, чи граю уже написане, а ти сидиш і слухаєш... (Василь Шевчук).

Виділені чотири комплекси акціональних значень в українській та сербській мовах – акціональних фазових модифікацій, акціональних детермінативних модифікацій, акціональних кількісно-кратних модифікацій, акціональних кількісно-градуальних модифікацій – ілюструють низку спільних значеннєвих виявів і формального вираження останніх у досліджуваних мовах: афіксів, аналітичних маркерів і под. Ґрунтовно в дослідженні схарактеризовано відмінності між типами афіксальних морфем в реалізації дієслівно-родової семантики у студійованих мовах. Так, наприклад, інтермінативні деінтенсиви в українській мові мають префіксально-суфіксальні маркери (поспівувати, наспівувати), а в сербській – такі маркери зустрічаються рідко (попéвати), регулярнішими є суфіксальні (певушити, певуцкати, певкати). Відмінності у формальній реалізації досліджуваної дієслівно-родової семантики виявлювано також у конкретних афіксах, що належать до спільнослов’янського фонду: реципрок в українській мові формально закріплений афіксом зразка пере- ...-ува-...-ся (перекидатися, перешіптуватися), а в сербській – до-...-ива-
(-ава-)... се
(добацивати се, дошаптавати се). До цього треба додати аргументовано прокоментовану М. Іванович різницю в семантичному наповненні формально тотожних і функційно близьких афіксів: починальний акціональний комплекс в українській мові реалізується афіксом роз- зі значенням інтенсивності (розхворітися, розплакатися), у сербській мові афікс раз- із семантикою початковості (разболети се) й, у деяких випадках, посилення інтенсивності (расплакати се).

У монографії автор звертає увагу на відмінності конкретного складу афіксів як засобів вираження певної акціональної семантики. Так, в українській мові починальний акціональний комплекс здебільшого формалізований афіксами зразка за-, по-, роз-, а в сербській – афіксами за-, по-, раз-, про-, уз-, пор. також співвідношення конкретних афіксів реалізації фінітивного акціонального комплексу: укр. від-, пере-, від-...-ся / серб. од-, пре- та ін. До цього треба також додати розгляд складу й обсягу твірної бази дієслівних лексем – реалізаторів акціональних значень: українські делімітативи утворюються зазвичай від мультиплікативних дієслів (поблимати, поклацати, поплескати), а в сербській мові фінітивний, делімітативний, пердуративний, інтенсивні, ітеративні акціональні класи від мультиплікативних дієслів не утворюються, що для української мови цілком властиве: відбігати(ся), побігати, пробігати, вибігати, добігатися, попобігати. У сербській мові подібні вияви не є нормативними.

Дослідження Мілени Іванович «Акционалност  – семантика и форма: у савременом украjинском и српском jезику» є ґрунтовним та повним як за теоретичним рівнем розгляду аналізованої проблеми, так і за коректністю аргументації за допомогою ілюстративного матеріалу з обох мов.

Авторка запропонувала власний погляд на вельми складну проблему – акціональну семантику українського й сербського дієслова зі встановленням спільних і відмінних площин у реалізації встановлених чотирьох основних різновидів значеннєвих акціональних комплексів. Дослідження розпросторює студіювання М. Іванович з дієслівної проблематики[2] (Ивановић Милена. Прелазност у украјинском језику: функционални аспект / Милена Ивановић. –  Београд: Задужбина Адрејевић, 2007 (Београд: Тодра плюс). – 120 с.), що в майбутньому може дати фундаментальну контрастивну українсько-сербську чи сербсько-українську граматику. Безперечно, в підготовленні перевидання такої вкрай важливої праці слід поміркувати над упорядкуванням іменного і предметного покажчика. Останній варто структурувати в двомовному варіанті, оскільки сучасна граматична термінологія двох аналізованих мов має певні розбіжності, до цього варто додати й понятєво-термінологійну складність аспектологійної проблематики.

Рецензована монографія засвідчує розширення фундаметальних праць із контрастивної українсько-сербської проблематики, актуалізує важливі питання взаємодії двох слов'янських мов і водночас уможливлює поглиблення контрастивних граматичних студій з визначенням їх пріоритетних площин. Активізації такого зразка студіювань сприяло б створення паралельних корпусів сербської й української національно-літературних мов.

Анатолій Загнітко

 

Надійшла до редакції 12 січня 2017 року.


[1] Загнітко А.П. Словник сучасної лінгвістики : поняття і терміни [Текст] / Анатолій Панасович Загнітко. – Донецьк: Вид-во ДонНУ, 2012. – С. 60−62.

[2] Загнітко А. Сучасна лінгвістика : погляди та оцінки : науково-аналітичне видання [Текст] / Анатолій Загнітко.  – Донецьк: Вид-во «Ноулідж» (Донецьке відділення), 2014. – С. 285–301.