Article.
ЛІНГВІСТИЧНИЙ ПОГЛЯД НА ВИРАЖЕННЯ ПРОСТОРУ: ВНУТРІШНЬОРЕЧЕННЄВІ ПОШИРЮВАЧІ Рецензія на монографію: Степаненко М. Просторові поширювачі у структурі
простого речення. 2-ге вид., перероб. і доп. Полтава: ПП «Астрая», 2020. 576 с. DOI 10.31558/1815-3070.2020.40.1.17 УДК 811.161.2:81’367.332.1/3 Рецензована
монографія Миколи Степаненка вчергове актуалізує значущу проблему сучасної
лінгвістичної науки – дослідження внутрішньореченнєвої структури з урахуванням
особливостей її розширення з потенційним ресурсом номінування ситуації і/чи
ситуацій. Досвідченому читачеві пропонований розширений варіант попереднього
студіювання, істотно доопрацьованого й поглибленого. Напевно, не зовсім
доречно говорити про варіант дослідження, оскільки в ньому істотно посилено
фактичний матеріал, теоретичні узагальнення, систематизування й кваліфікування
досліджуваних утворень із наявними просторовими поширювачами. Уже у
вступних заувагах («Передмова», с. 3–6 ) автор наголошує, що в «царині
синтаксису речення змагалися логіки і психологи» (с. 3), оскільки речення є
аперцепцією людських почуттів (О. Потебня), реалізацією людської думки (А. Арно,
К. Лансло, К. Тимченко), виявом гречності у спілкуванні (З. Клеменсевич),
лінійним розгортанням інтенцій дієслівного предиката та ін. Перше
видання рецензованої монографії (Просторові поширювачі у структурі простого
речення. Полтава: АСМІ, 2004. 463 с.
(https://cutt.ly/hfI2zej)) знайшло відгук у наукових колах, що мотивовано
актуальністю розглянутої проблеми й зосередженням уваги на встановленні, як
констатовано в анотації, усіх можливих у сучасній українській мові
диференціювань значень загального плану змісту «носій процесуальної ознаки +
процесуальна ознака + просторові межі реалізації процесуальної ознаки» та
формально-граматичних засобів репрезентації з’ясованих значень на рівні речень
структурної схеми S + P + Adv loc із
послідовним виявом ознаки внутрішньої системної організації простих речень з
локативним типом детермінації. Аналізована монографія «Просторові поширювачі у структурі простого речення» містить передмову (сс. 3–7), чотири
основні розділи (сс. 7–489), висновки (сс. 490–501), список використаної
літератури (сс. 502–549), список використаних джерел та їх умовних скорочень
(сс. 550–570), а також перелік умовних скорочень (сс. 571–572). Перший розділ «Теоретичні засади дослідження» (сс. 7–50)
містить авторське тлумачення поняття структурної схеми речення з
диференціюванням вузького та широкого її розуміння, кваліфікацію авто- й
синсемантичності дієслівного предиката з їхнім фокусуванням на валентну
структуру речення, що стає опертям для розгляду префіксальної і/чи
безпрефіксної будови дієслівного предиката з проєкцією на реченнєво-валентну
структуру. Цілком логічним постає аналіз статусу категорії локативності в
семантичній структурі речення із простеженням взаємодії її основних і/чи
неосновних складників із категорією часу. У цьому вимірі цікавим постає
розгляд складників категорії простору в їх структуруванні за
чотиривимірністю, з одного боку, й диференціюванням таких складників за їх
регулярністю у внутрішньореченнєвій структурі як специфікаторів і
модифікаторів. Адже відомо, що поза простором і часом будь-яке реченнєве
утворення не може реалізуватися. Очевидно, заявлений аспект належить до перспективних
і таких, що мають опрацьовуватися спеціально із зосередженням уваги на
відповідних векторах і площинах. У другому розділі «Взаємодія формально-граматичної й
семантичної валентності у структурі речень із локативно-директивними
поширювачами» (сс. 51–265) концентровано розкрито особливості речень
структурної субмоделі Sub + Paed + Adv [prep + Nx] loc [dir: start] як репрезентантів значення «носій процесуальної ознаки
+ процесуальна ознака + напрям реалізації процесуальної ознаки: вихідний пункт
руху», у зв’язку з чим заторкнуто питання про диференційовані значення
загальної семантики «напрям руху» й формально-граматичні засоби їх реалізації у
продукуванні структурної моделі Sub + Paed + Adv [prep + Nx] loc [dir: start], що зумовило потребу окремого детального аналізу речень
полісемантичної та речень моносемантичної структури. Відповідно схарактеризовані
речення структурної моделі Sub + Paed + Adv [prep + Nx] loc [dir: fin] як
репрезентанти значення «носій процесуальної ознаки + процесуальна ознака +
напрям реалізації процесуальної ознаки: кінцевий пункт руху» з виявом особливостей
речень полісемантичнох та речень моносемантичної структур цього різновиду, а
також прокоментовані диференційовані значення загальної семантики «напрям руху:
кінцевий пункт руху у співвідносності з формально-граматичними засобами їх
реалізації у реченнєво-структурних моделях Sub + Paed + Adv [prep + Nx] loc [dir: fin]. Завершує розділ дослідження речень структурної моделі Sub + Paed + Adv [prep + Nx] loc [dir: fin] як репрезентантів значення «носій
процесуальної ознаки + процесуальна ознака + напрям реалізації процесуальної
ознаки» (сс. 251–260). Окремо скваліфікована валентна структура речень із
локативно-транзитивними поширювачами (третій розділ, сс. 266–334). За моделлю
структурування другого розділу дослідження локативно-транзитивних
внутрішньореченнєвих поширювачів розділ розпочато зі з’ясування речень
структурних моделей моделі Sub + Paed + Adv [prep + Nx] loc [trans] як
репрезентантів значення «носій процесуальної ознаки + процесуальна ознака +
шлях реалізації процесуальної ознаки», для чого схарактеризовані
диференційовані значення загальної семантики «шлях руху» у їх співвідносності з
формально-граматичними засобами реалізації в реченнєвих структурах
моделей Sub + Paed + Adv [prep + Nx] loc [trans] і Sub + Paed + Adv [Nx] loc [trans],
що згодом конкретизовано в розгляді таких речень моносемантичної та речень
полісемантичної структур. Окремо досліджені речення структурної моделі Sub + Paed + Adv [prep + Nx] loc [trans] як репрезентанти значення «носій процесуальної ознаки
+ процесуальна ознака + шлях реалізації
процесуальної ознаки», де, за твердженням М. Степаненка, наприклад, «сфера
вживання речень із валентною рамкою Pratd + Adv [Ad
(сюдою, тудою, кудою)] loc [trans] обмежена розмовним мовленням» (с. 329). Доповнює
загальну картину послідовного дослідження аналізованих структур диференціювання
авто- і синсемантичних локативних поширювачів із виявом ступеня їх впливу на
субстанційну інформацію реченнєвих структур та маркування їх вияву у право-
і/чи лівобічній валентнозумовленій позиції. До цього прилягає також питання
діагностування обов’язкової і/чи необов’язкової, регулярної і/чи нерегулярної
реалізації таких поширювачів, ступеня закріплення похідних реченнєвих утворень
за тими чи тими дискурсивними мовносоціумними практиками, що, очевидно,
потрібно віднести до перспектив дослідження. Хоча окремі виміри таких практик
заторкнуті з діагностуванням усталення нормативності окремих складників
просторових поширювачів (прийменниково-аналітичних морфем, прислівникових
одиниць та ін.). Розділ четвертий «Роль формально-граматичної й
семантичної валентності у формуванні речень із локативно-статичним поширювачем»
(сс. 335–489) охоплює ґрунтовний аналіз речень структурної моделі Sub + Paed + Adv [prep + Nx] loc [stat] як репрезентантів значення «носій процесуальної ознаки
+ процесуальна ознака + місце реалізації процесуальної ознаки» (сс. 335–476) зі
встановленням особливостей реалізації диференційованих значень загальної
семантики «місце дії» та формально-граматичних засобів їх реалізації у реченнях
структурної моделі Sub + Paed + Adv [prep + Nx] loc [stat] та
концентрованим простеженням специфіки моно- та полісематичної структур такого
зразка речень. Окремо описані речення структурної моделі Sub + Paed + Adv [prep + Nx] loc [stat] як репрезентанти значення «носій процесуальної ознаки
+ процесуальна ознака + місце реалізації процесуальної ознаки». Висновкові міркування автора повністю узагальнюють
ґрунтовний аналіз просторових поширювачів у структурі простого речення із
простеженням тенденцій і напрямів особливостей їх право- й лівобічного вияву в
межах реченнєвої структури, а також концентруванням уваги на внутрішньомовних
чинниках нормативного маркування таких поширювачів із диференціюванням
загальномовних, діалектних та ін. Твердження про те, що «У синтаксичній
структурі сучасної української мови одну з функційних підсистем утворюють
речення з просторовими відношеннями. Її системність базована на традиційному
взаємозв’язку формально-граматичних і семантичних ознак» (с. 501) цілком
мотивоване й випливає із послідовного резюмування автора в текстовому просторі
першого – четвертого розділів монографії. А загалом «Просторові відношення
поряд з об’єктними та іншими обставинними відношеннями, зокрема часовими і
причиновими, постають як один із найважливіших фрагментів в організації
синтаксичного ладу мови» (с. 501),
оскільки такі відношення належать до універсальних і виявлюваних у той чи той
спосіб у різних мовах. Нерівнорядність просторових поширювачів не викликає
сумнівів, оскільки саме просторова рамка визначає закономірність номінації тієї
чи тієї ситуації, нанизування ситуацій у полісемантичній реченнєвій структурі,
що й цілком відбиває сутність номінативно-екзистенційного простору реченнєвої
структури. За умови перевидання надзвичайно цікавого й важливого
рецензованого дослідження можна побажати доповнити його термінологічним
індексом та індексом цитованих та згадуваних авторів наукових праць і
використаних джерел фактичного матеріалу. Рецензована монографія М. Степаненка є актуальна за
проблематикою, викінчена за структурою, надзвичайно ємна за кількістю
охопленого й належним чином проаналізованого фактичного матеріалу, рівнем
теоретичного осмислення надзвичайно складної проблеми. Вихід у науковий простір
такого рівня дослідження розширює загальне розуміння граматичного ладу сучасної
української мови, закономірностей співвідносності в її системі субстанційних і
предикатних величин, розуміння багатства й колоритності реченнєвих утворень
ядрового й похідного характеру.
Анатолій
Загнітко, Володимир Манакін
|